Стаття IX визначає функції Генерального секретаріату ОІК: зміцнення стосунків між Ісламською Конференцією та іншими ісламськими організаціями міжнародного характеру, а також сприяння співпраці між країнами-учасницями з метою реалізації спільних інтересів.

Стаття XI вказує, що поправки до статуту можна внести, якщо за них проголосує 2/3 країн-учасниць.

Стаття XII має назву "тлумачення". У ній пояснюється" що будь-яке непорозуміння, яке може виникнути у зв'язку з тлумаченням статуту, імплементацією чи використанням будь-якої статті статуту має вирішуватися мирним шляхом і в усіх випадках шляхом консультацій, переговорів, примирення чи арбітражу.

Офіційними мовами Конференції є арабська, англійська і французька (Стаття XIII).

Стаття XIV присвячена ратифікації установчого договору. Зазначено, що статут повинен бути ратифікований країнами-членами Конференції згідно з їх національним законодавством і набирає чинності з дати подання Генеральному секретареві на зберігання ратифікаційних грамот простої більшості країн, які брали участь у третій Ісламській конференції міністрів закордонних справ, що проводилася в Джидді з 29 лютого по 4 березня 1972 року.

Статут ОІК був зареєстрований відповідно до статті 102 статуту ООН 1 лютого 1974 року.

Мета діяльності та організаційна структура ОІК

Цілі та завдання ОІК

Згідно зі статутом цілями та завданнями ОІК е:

Посилення ісламської солідарності між країнами-учасницями. Розвиток співпраці в політичній, економічній, соціальній, культурній та науковій сферах.

Проведення консультацій у міжнародних організаціях.*

Координація діяльності з метою збереження та захисту святих місць.

Об'єднання мусульманських народів у боротьбі за національну незалежність.*

Допомога палестинському народу, який веде боротьбу за визволення своїх територій.*

Викорінення всіх форм расизму та колоніалізму в усіх його формах та проявах.*

Створення сприятливих умов для співпраці та порозуміння між країнами-учасницями та третіми державами.*

Використання всіх необхідних заходів для підтримки міжнародного миру та безпеки.

Для реалізації вищезгаданого слід дотримуватися таких умов:*

Рівності всіх країн-членів.*

Поваги прав народів на самовизначення.*

Невтручання у внутрішні справи інших країн-учасниць.*

Поваги суверенітету, незалежності та територіальної цілісності кожної країни-учасниці.*

Врегулювання конфліктів мирними шляхами, такими як переговори, посередництво, примирення та арбітраж.*

Відмови від використання сили проти територіальної цілісності, національної єдності чи політичної незалежності будь-якої країни-учасниці.

З метою координації дій у різних сферах співпраці між державами саміт ОІК та Конференція міністрів створили спеціалізовані комітети, якими є:*

Єрусалимський комітет.*

Постійний комітет з питань інформації та культури.*

Постійний комітет з економічної та торгівельної співпраці.*

Постійний комітет з питань науки та технологій.*

Ісламська комісія з економічних, культурних і соціальних питань.

Організаційна структура ОІК

Згідно зі статутом ОІК, її керівними органами є:

1. Конференція королів та глав держав і урядів.

2. Конференція міністрів закордонних справ.

3. Генеральний секретаріат і допоміжні органи.

Конференція королів, глав держав та урядів

Конференція королів, глав держав та урядів є головним органом Організації. Ісламська конференція-саміт збирається періодично один раз на три роки. її можна також проводити, коли виникає потреба. Конференція збирається з метою координації політики самої організації та визначає пріоритети своєї діяльності.

Конференція міністрів закордонних справ

Ісламська конференція збирається раз на рік при необхідності на рівні міністрів закордонних справ чи їх представників. Надзвичайні сесії можуть збиратися на вимогу будь-якої країни-учасниці чи Генерального секретаря зі схваленням 2/3 голосів. Пропозиція про проведення надзвичайної сесії має бути направлена всім країнам-членам з метою отримання їхньої згоди. Конференція міністрів закордонних справ має право рекомендувати проведення конференції глав держав чи урядів. Ухвала на проведення такої конференції має отримуватись розсиланням запиту всім країнам - у ч ас н и ця м.

Конференція міністрів закордонних справ проводиться для:*

Розробки шляхів впровадження загальної політики Конференції.*

Перегляду результатів виконання резолюцій, прийнятих на попередніх сесіях.*

Прийняття резолюцій з питань загального інтересу, згідно з цілями і метою Конференції, вказаними в її статуті.

Обговорення доповідей комітету фінансів.*

Схвалення бюджету.*

Призначення Генерального секретаря.*

Призначення чотирьох помічників Секретаря за рекомендацією Генерального секретаря.*

Визначення дати та місця проведення наступної Конференції міністрів закордонних справ.

Розгляду будь-яких спорів, що стосуються однієї чи більше країн-членів, коли є прохання про це.

Резолюції чи рекомендації Конференції міністрів закордонних справ мають схвалити 2/3 голосів. Кворум Конференції складає 2/3 країн-членів. Конференція міністрів закордонних справ призначає голову кожної сесії.

Генеральний секретаріат

Генеральний секретаріат — це виконавчий орган ОІК, створений на першій Ісламській конференції міністрів закордонних справ, що проходила в Джидді (королівство Саудівська Аравія) у лютому 1970 року. Секретаріат повинен виконувати свої функції, визначені статутом та Правилами роботи організації. Він допомагає допоміжним органам і спеціалізованим установам виконувати свої завдання, координує їхні плани роботи. Секретар слідкує за імплементацією резолюцій та рекомендацій Самітів і Конференцій міністрів закордонних справ.

Генеральний секретаріат очолює Генеральний секретар, який призначається Конференцією міністрів закордонних справ на чотирирічний період з лише одноразовим правом переобрання. Генеральному секретарю при виконанні його обов'язків допомагають чотири помічники Генерального секретаря, службовці та експерти.

Генеральний секретар повинен призначати персонал Секретаріату з представників держав-членів, враховуючи принцип рівномірного географічного представлення. Виконуючи свої завдання, Генеральний секретар, його помічники та персонал не повинні отримувати доручень від своїх урядів чи інших осіб. Право надання інструкцій має лише Конференція. Самі держави повинні поважати цю місію та особливість роботи їхніх представників при ОІК і не можуть чинити тиск на них жодним способом.

Повноваження та завдання Секретаріату розподілені між відділеннями, що очолюють помічники Генерального секретаря.

Помічник Генерального секретаря з політичних питань здійснює керівництво:

1. Відділом з політичних питань.

2. Відділом з арабських справ.

3. Відділом справ Африки.

4. Відділом справ Азії.

Помічник Генерального секретаря з питань інформації, культури та соціології здійснює керівництво:

1. Відділом інформації.

2. Відділом культури та соціології.

Помічник Генерального секретаря з економічних питань координує роботу відділу економіки.

Помічник Генерального секретаря з питань науки і технологій керує роботою відділу науки та технологій.

Існує посада керівника відділу по роботі та співпраці з Палестиною та посада комісара Бюро бойкоту Ізраїлю (він має ранг помічника Генерального секретаря).

Основні функції Генерального секретаріату:

1. Визначення дати та підготовка конференцій і зустрічей Організації на вищому рівні.

2. Слідкувати і координувати роботу відділів Генерального секретаріату.

3. Слідкувати за діяльністю неурядових організацій у рамках Конференції.

4. Сприяти співпраці між країнами-членами і забезпечувати належні умови для проведення консультацій, обміну досвідом та інформацією, яка має загальне значення для всіх країн-членів.

Штаб-квартира Генерального секретаріату знаходиться у м. Джидда.

Завданням Генерального секретаря є слідкувати за імплементацією резолюцій Конференції та звітувати перед нею, а також забезпечення робочими документами. Генеральний секретар займається підготовкою зустрічей Конференції.

Привілеї та імунітети Конференції:*

Країни учасниці повинні надати Конференції права та імунітети, що є необхідними для ефективного виконання нею своїх функцій.*

Представники країн-учасниць мають володіти необхідними правами та імунітетами для виконання завдань Конференції.*

Конференція сама визначає обсяг привілеїв та імунітетів персоналу організації.

Для ефективної реалізації завдань ОІК створено допоміжні органи в галузі науки, технологій, економіки, екології тощо. Залежно від рівня самостійності щодо керівних органів виділяють допоміжні та спеціалізовані установи.

ОІК підтримує тісні зв'язки з іншими міжнародними організаціями. Саміти та конференції постійно схвалюють резолюції про "Співпрацю між ОІК та міжнародними і регіональними організаціями". ОІК прийняла дві резолюції про співпрацю ОІК э ООН та

Організацією економічного співробітництва. Щороку Генеральна Асамблея ООН схвалює резолюцію "Співпраця між ООН та ОІК".

Головні органи та допоміжні й спеціалізовані установи ОІК уклали угоди про співпрацю з такими міжнародними організаціями, як:*

Міжнародний комітет Червоного хреста.*

Міжнародна організація охорони здоров'я.*

Міжнародна організація з розвитку приватної власності.*

Міжнародна організація індустріального розвитку.

ОІК має статус спостерігача при ООН, Русі неприєднання, ЛАД, ОАЄ, Організації економічного співробітництва.

Міжнародні представництва ОІК:

1. Постійна місія спостерігачів ОІК при ООН у Нью-Йорку.

2. Постійна місія спостерігачів ОІК при ООН у Женеві.

Список використаної літератури

1. Гайдуков Л. Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика 1980—2000. — К.: Либідь, 2001. — 621 с.

2. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. — М.: Консалтбанкир, 2000. — 624 с.

3. Дюразель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів.— К.: Основи, 1999.— 903 с.

4. Кальвокориш П. Світова політика після 1945 року: В 2-х т. — М., 2000. — 231 с.

5. Камінський А, Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій. — Л.: Світ, 1995. — 144 с.

6. Коппель О. А., Пархомчук О. С. Міжнародні відносини XX століття. — К., 1999. — 189 с.

7. Статут ОІК. — Джидда, 1972 р.

8. Сучасні міжнародні відносини. — М., 2000. — 257 с.

9. Dr. Aley Eddine Helal & Nivin Mosaed: The arab political systems: causes of continuation and change. — Beirut: The arab unity studies center, 2000. — 163 p.

10. Mr. Gamil Matar & Dr. Aley Eddine Helal. The arab regional regim: a study on arab political relations. — 3-d edition. — Beirut: The arab unity studies center, 1988. — 245 p.