Цілі Угоди про НАФТА відображені в її преамбулі. Держави-члени Північноамериканської зони вільної торгівлі вбачають мету організації у "зміцненні особливих уз дружби та співробітництва між націями; внеску в гармонійний розвиток та розширення світової торгівлі і забезпеченні зростання міжнародної співпраці; створенні розширеного та безпечного ринку товарів та послуг, що виробляються на територіях держав-членів; усуненні перешкод у торгівлі; встановленні чітких та взаємовигідних правил управління торгівлею...; створенні нових робочих місць та покращенні умов життя і праці...; стійкому розвитку" [16].

Основні положення Угоди про НАФТА

Основні положення торгівлі товарами

Передбачається значне усунення всіх тарифів на північноамериканські товари відповідно до правил НАФТА про походження товарів. Для більшості товарів мита буде скасовано відповідно до здійснення угоди або поступово ліквідовано впродовж від п'яти до десяти років. Також передбачається усунення всіх заборон та кількісних обмежень (квот та ліцензій) із особливими правилами для торгівлі в сільському господарстві, автотранспортними засобами, енергією і текстильними товарами: згідно з Угодою про НАФТА, "якщо інше не передбачено договором, жодна країна не може застосувати обмеження на імпорт будь-яких товарів з іншої країни чи на експорт товарів у іншу країну, за винятком тих випадків, які передбачені статтею XI ГАТТ".

Правила походження виробу

Товари вважаються північноамериканського виробництва, якщо вони повністю північноамериканські або настільки трансформовані в регіоні НАФТА, що зазнають конкретних змін у тарифних класифікаціях (у такому випадку частка північноамериканського компоненту у переробці товару залежно від методу повинна становити не менше 50—60 %). У деяких випадках товари, крім того, повинні містити певний відсоток обсягу північноамериканського виробництва для відповідності тарифній класифікації, а також підпадати під особливі правила походження (це стосується особливих галузей промисловості: виробництво комп'ютерів, автомобілів та прикрас).

Сільське господарство

Після набуття угодою чинності Мексика та Сполучені Штати Америки негайно скасовують усі нетарифні бар'єри в торгівлі сільськогосподарською продукцією, перетворюючи їх у квоти або звичайні тарифи. За небагатьма винятками, всі тарифні бар'єри між

Мексикою та США буде ліквідовано не пізніше десяти років після введення в дію угоди. Мексика та Канада поступово усунуть усі бар'єри у торгівлі більшістю сільськогосподарських продуктів.

Автотранспортні засоби

Перешкоди у торгівлі та інвестиційні обмеження в автотранспортних товарах усуватимуться протягом десятирічного перехідного періоду. Щоб підпадати під преференційний тарифний режим, автотранспортні засоби повинні містити певний відсоток північноамериканського виробництва: від 60,0 до 62,5 %.

Текстиль та одяг

Мита на текстиль та одяг, вироблені у Північній Америці, які відповідають правилам походження НАФТА, буде ліквідовано відразу або протягом десяти років.

Державні замовлення

Значний ринок державних замовлень буде організований послідовно в кожній з країн-учасниць для постачальників регіону НАФТА на взаємовигідній основі.

Торгівля послугами

Включення до НАФТА розділу про торгівлю послугами має велике значення для країн-учасниць, особливо для Мексики, оскільки, починаючи з 80-х років, послуги становлять більшу частину ВВП країни, а рівень зайнятості у цій сфері сягає відповідно 60 %. Угода про НАФТА охоплює всі види послуг, включно з фінансовими, винятком є лише послуги авіаційних та морських перевезень, бухгалтерського обліку, архітектури, наземних транспортних перевезень, видавничі, комерційної освіти, реклами, радіотрансляції, будівництва, туризму, охорони здоров'я, а також юридичні, консалтингові та інжинірингові послуги. Вимоги до ліцензування та сертифікації не послаблюються, проте відповідно до принципу недискримінації ліцензування таких видів послуг, як юридичні, медичний та бухгалтерський облік, повинно відповідати об'єктивним критеріям та створювати умови для конкуренції, однак не за національною ознакою.

Фінансові послуги

Постачальники фінансових послуг країн НАФТА можуть розпочинати банківські, страхові, з цінними паперами та інші види фінансових операцій у будь-якій іншій країні НАФТА. Кожна країна також повинна дати дозвіл своїм резидентам купувати фінансові послуги в іншій країні-учасниці.

Інвестиції

Протягом багатьох років дискусії щодо питань інвестицій були джерелом суперечок між США, Канадою та Мексикою. У результаті, згідно з Угодою про НАФТА, для інвесторів північноамериканського регіону в кожній з країн-членів встановлюється недискримінаційний режим стосовно створення підприємств, придбання компаній, розширення та управління. Одним із досягнень Угоди вважається ліквідація цілої низки обмежень та вимог для іноземних інвесторів (як це було у Мексиці): обов'язковий експорт визначеної кількості товарів та послуг, обов'язкове використання вітчизняних товарів та послуг, обов'язкова передача технологій. Згідно з Угодою, інвестори зі США, Канади та Мексики отримують такі права з метою більш вільного ведення справ: право на репатріацію прибутків і капіталу, право на отримання справедливої компенсації у випадку експропріації, право на врегулювання суперечок між інвесторами та урядами в арбітражі. Однак Мексика таки збереже заборону на іноземні інвестиції у таких секторах, як енергетична галузь, залізничні шляхи та ін.

Інтелектуальна власність

Кожна країна повинна здійснювати адекватний та ефективний захист і забезпечити права інтелектуальної власності на базі національного режиму.

Навколишнє середовище

Кожна країна зобов'язується виконувати угоду відповідно до потреб захисту довкілля і стабільного розвитку.

Порядок вирішення суперечок

Угода про НАФТА не залишила поза увагою питання вирішення суперечок між країнами-членами, встановивши 3 етапи здійснення арбітражу: на першому етапі проводяться переговори між сторонами з метою задовільного вирішення суперечок; якщо протягом першого раунду переговорів не вдасться дійти згоди, то справа переходить на розгляд Комісії; якщо Комісія не зможе врегулювати суперечку, то вона розглядається групою спеціалістів, яка складається з 5 членів і гарантує справедливе вирішення проблеми.

Національні інтереси у Північноамериканській зоні вільної торгівлі

США: успіхи експорту versus соціальні кошти

У Сполучених Штатах Америки е чимало опонентів угоди: профспілки, котрі побоюються напливу дешевої робочої сили з Мексики, дрібні підприємці та фермери, які традиційно занепокоєні перспективою збільшення конкуренції, а також противники зростання імміграції до США. Американські критики НАФТА висувають декілька звинувачень, що "НАФТА

1) коштуватиме США робочих місць;

2) змусить фірми США переміститись до Мексики;

3) збільшить еміграцію з Мексики до США;

4) спричинить інтенсивний мексиканський експорт, щоб "заполонить" США товарами;

5) дозволить Мексиці стати сміттєвим звалищем для фірм США;

6) буде вигідною тільки для південних прикордонних штатів" [12].

За угоду виступила еліта: колишні президенти США і провідні урядовці, об'єднання преси та університети, представники великих промислових підприємств та фінансових установ тощо, одним словом, американці, що відстоюють світову роль своєї країни.

Щоб досягти ратифікації Угоди про НАФТА, президенту Б. Клінтону довелося витримати справжню війну з Конгресом. У цій війні главі Білого дому протистояло багато провідних представників демократів, включно з лідером більшості та його заступником у Палаті представників. Тому демократу Клінтону довелося опиратися і на республіканців, більшість яких активно підтримувала угоду, підписану ще президентом-республіканцем Дж. Бушем. Після інтенсивної лобістської кампанії, під час якої Б. Клінтон особисто спілкувався з більш ніж половиною членів Палати представників, угоду було ухвалено 234 голосами проти 200. У Сенаті перемога президента була переконливішою: 61 сенатор проголосував "за", 38 — проти.

Ухвалення угоди про вільну торгівлю стало значним досягненням Б. Клінтона і, за оцінками багатьох спостерігачів, суттєво зміцнило його становище. Ця нелегка перемога інтернаціоналізму над ізоляціонізмом яскраво відображає перешкоди на шляху до створення єдиного економічного простору.

Які ж наслідки матиме створення зони вільної торгівлі на північноамериканському континенті?

Безумовно, від втілення в життя угоди про НАФТА найбільше виграють США. По-перше, скасування митних тарифів, які становлять зараз у Мексиці на товари зі США 10 %, а на мексиканські товари у СІЛА — 4 %, призведе до значного збільшення експорту Сполучених Штатів Америки у Мексику, до "прориву" на величезний мексиканський ринок споживання. Перший крок в цьому напрямку було зроблено ще в 1986 році, коли Мексика дещо лібералізувала ввізні тарифи. Тоді експорт США до цієї країни становив 12,4 млрд дол., а вже у 1992 році — 40,6 млрд дол. У результаті торговий дефіцит з Мексикою, котрий становив 5,7 млрд дол., перетворився у 1992 році на позитивне сальдо у 5,4 млрд. Збільшення експорту "сприятиме, — як повідомив держсекретар США У. Крістофер, — створенню більш високооплачуваних та висококваліфікованих робочих місць у США та значно збільшить конкурентоспроможність американських товарів у всьому світі".

По-друге, американські експерти, вказуючи на тенденцію інтенсифікації глобальних інтеграційних процесів, вбачають у Мексиці своєрідний "коридор" до надзвичайно перспективних ринків Південної Америки. Виступаючи 17 листопада (тобто в день голосування у Конгресі США щодо Угоди про НАФТА) перед делегатами конференції із Азіатсько-тихоокеанського економічного