Південні сусіди Мексики вже починають висловлювати думки з цього приводу. Так, під час передвиборної кампанії переможець президентських виборів, що відбулися у Коста-Риці 6 лютого 1994 року, X. М. Фігерес неодноразово повідомляв, що він має намір скоригувати підхід до торговельних переговорів з Мексикою з тим, щоб досягти прийняття його країни та інших центральноамериканських держав до НАФТА "на аналогічних умовах, котрі були надані мексиканцям". У такий спосіб, стверджує він, коста-риканські виробники отримають доступ не тільки до мексиканського ринку, але й до ринків США і Канади.

Зрозуміло, що далеко не всі, хто прагнутиме потрапити у зону вільної торгівлі, відразу ж отримають туди перепустку. Особливо це стосується країн, економіка яких перебуває в скрутному становищі. Але не викликає жодного сумніву той факт, що Сполучені Штати Америки намагатимуться найефективніше використати механізм НАФТА у південному напрямку, котрий вони розглядають як стратегічний.

І, нарешті, значні інвестиції банків США і Канади в економіку Мексики, за оцінками фахівців, сприятимуть розвитку промисловості країни та підвищенню добробуту мексиканців, що дасть змогу їм споживати більшу кількість товарів, вироблених у США. Певні кроки у цьому напрямку вже зроблено, про що свідчить створення Північноамериканського банку розвитку (NADBANK — North American Development Bank) зі статутним фондом 550 млн дол. США, який, крім всього іншого, займатиметься і фінансуванням розробки (у межах НАФТА) спільної програми боротьби із забрудненням навколишнього середовища.

Але опоненти НАФТА, яких у Сполучених Штатах Америки чимало, вказують і на інший бік медалі. Вони стверджують, що ліквідація тарифів стане поштовхом до початку масового переведення американськими промисловцями своїх виробництв у Мексику, де робоча сила коштує значно дешевше, і США протягом кількох років втратять близько 240 тис. робочих місць. До того ж, експорт США у Мексику становить тільки 0,6 % від всього експорту США, і навіть якщо Мексика в возитиме втричі більше американських товарів, то це не дуже вплине на економіку США. Значне занепокоєння викликає ймовірність збільшення кількості емігрантів з Мексики, які завдяки НАФТА перетинатимуть кордон Сполучених Штатів Америки практично безперешкодно. Певний сумнів викликають і сподівання на поліпшення екологічної ситуації, оскільки у Мексиці і зараз, за оцінками світових експертів, наявні вдалі екологічні закони, але мало хто їх виконує, оскільки у влади просто не вистачає ані сил, ані грошей для контролю.

Але, здається, запекла боротьба президента Клінтона за ратифікацію НАФТА пояснюється не тільки економічними факторами — і це найважливіше, — ай політичними. Підтвердження цьому можна знайти у виступі перед фінансовою комісією сенату США 15 вересня 1993 року держсекретаря У. Крістофера: "НАФТА є життєво важливим елементом у американській стратегії змагання і спрямована на те, щоб зробити США сильнішими вдома та за кордоном. НАФТА також є основним випробуванням для американського глобального лідерства".

Ще відвертішим був сам президент США, який 19 листопада 1993 року у Сіетлі заявив, що хоч "холодна війна" і закінчилась, це не означає, що США зупиняться і повернуться додому. "Ми братимемо участь у подіях у світі. І це є, передусім, справжньою суттю НАФТА. Це не торговий блок. Це — будівельна цегла у наших зусиллях розширити можливості світової економіки ...з метою сприяти можливостям американців", — підкреслив президент США.

Канада: регіоналізм versus націоналізм

У Канаді питання доцільності приєднання до НАФТА не викликало таких істотних заперечень, як у США. Це значною мірою пояснюється особливістю канадської промисловості, яка майже вся є експортоспроможною, але лише ЗО % підприємців мають змогу займатися експортною діяльністю.

Тому найбільша користь від НАФТА для Канади — це відкриття мексиканського ринку для канадських товарів, послуг та інвестицій. У перспективі Канада очікує істотної лібералізації доступу до державних поставок у Мексику та США: "Участь у НАФТА відкриє для нас шлях приєднання до будь-яких договорів щодо лібералізації торгових відносин, які існують і можуть бути укладеними у Західній півкулі", — пише Томас д'Акіно, колишній радник прем'єр-міністра Канади з питань торгівлі в канадському аналітичному журналі "Лідере" (№ 4, 1993). "Значна частина канадської промисловості, — додає він, — готова скористатися перевагами, які надає НАФТА. Взагалі, канадська промисловість належно підготована до збільшення експорту в Мексику. Вона базується на розвинутих технологіях та сконцентрована на виробленні високорентабельної продукції".

Після прийняття Північноамериканської Угоди про вільну торгівлю 1 січня 1994 року загальний обсяг торговельних операцій між країнами-членами НАФТА почав значно зростати. Середньорічне збільшення загального обсягу торговельних операцій за трирічний період, що закінчився 31 грудня 1996 року, становив 13,8%.

У 1996 році загальний обсяг торгівлі Канади з партнерами по НАФТА збільшився на 5,8 % і досягнув 338 млрд дол. США. Значний обсяг експорту вплинув на збільшення обсягу торгівлі товарами з цими партнерами на рекордну суму, яка становила 41,2 млрд дол. США, і зробив значний внесок у зниження поточного дефіциту торговельного балансу цієї країни, порушивши тенденцію, що переважала понад десятиріччя. Збільшення експорту товарів майже компенсувало дефіцит Канади у сфері послуг і нетоварних операцій з її партнерами по НАФТА.

Збільшення канадського експорту з моменту початку дії Угоди про НАФТА і пов'язане з цим зменшення дефіциту торговельного балансу стали стійкою тенденцією, особливо виявляючись у таких сферах, як автомобільне обладнання (вантажні, легкові автомобілі і запчастини), машини і виробничі товари, видобуток алюмінієвої та залізної руд і добрив. Як відображення цієї тенденції, частка експорту партнерів по НАФТА в загальному обсязі експорту Канади збільшилася з 80,8 % у 1993 році до 81,5 % у 1996 році. Імпорт у Канаду з країн-членів НАФТА також зріс, особливо в галузі імпорту машин і обладнання, автомобілів і запчастин, сільськогосподарських продуктів. Частка імпорту з країн-членів НАФТА в загальному обсязі імпорту Канади збільшилася з 69,2 % в 1993 році до 70,2 % в 1996 році.

За вражаючим зростанням з моменту набуття чинності 1 січня 1989 року Угоди про CUSTA обсяг канадського експорту в США зріс на 22 % у 1994 році, після чого спостерігалося більше зростання в 1995 році (14 %) і в 1996 році (6 % ), коли було досягнуто показника 223,5 млрд дол. США. Двостороння торгівля також розширилася в подібних межах і становила в 1996 році 381,0 млрд дол. США. У цей же час Канада і США щодня обмінюються товарами і послугами на суму 1 млрд дол. США. Предметом найінтенсивнішої торгівлі між Канадою і США, як і раніше, є машини і транспортне обладнання. З початком дії CUSTA канадський експорт до США промислових і виробничих товарів, на які звичайно припадає найвищий ПДВ, постійно зростав. Таким чином Канада продовжує залишатися основним пунктом призначення експорту США, показники якого зросли на 82,9 % (71 млрд дол. США) з 1988 до 1996 року.

Однією з найважливіших переваг, які Канада отримала у НАФТА, став більший доступ на мексиканський ринок. Канадські фірми отримали можливість збільшити обсяги продажу у таких ділянках (доступ до яких був раніше закритий), як автомобілебудування, фінансові послуги, вантажні перевезення, енергетика і рибальство. Крім того, канадський експорт поступово урізноманітнився, а на товари, що оподатковувались при експорті в Мексику, в 1996 році припало понад 50 %. У результаті, зараз Мексика займає дев'яте місце серед найбільших експортних ринків Канади і є четвертим за значенням джерелом імпорту.

Незважаючи на економічні зміни, які були необхідними для Мексики в результаті фінансової кризи в грудні 1994 року та її наслідків, канадський експорт у Мексику виріс на 5,4 % і досягнув 1,1 млрд дол. США у 1995 році, довівши показник двосторонньої торгівлі майже до 6,5 млрд дол. США. Експорт у Мексику зріс ще на 5,3 % у 1996 році, а двостороння торгівля збільшилась на 10,4 %, що становило понад 7,2 млрд дол. США. До 1996 року баланс двосторонньої торгівлі між Канадою і Мексикою вдвічі перевищив рівень торгівлі, зареєстрований у 1992 році. Зусилля Мексики, спрямовані на лібералізацію її ринку, особливо в сферах енергетики, банківської справи, телекомунікації і транспорту, продовжують відкривати перед експортерами з Канади і США все нові можливості. З розвитком і посиленням мексиканської економіки попит на товари і послуги буде зростати, і партнери Мексики по НАФТА цілком здатні їх задовольнити.

Обіг торгівлі у сфері послуг між Канадою і США зріс на 71 % з 1988 року. НАФТА розширила чисельність сфер, що підпадають під цю угоду, порівняно з канадсько-американською угодою про вільну торгівлю, і включає практично всі аспекти