зовнішньої торгівлі в сфері послуг. За трирічний період, що закінчився 31 грудня 1996 року, експорт канадських послуг до США зріс на 16,9 %, в той час як імпорт з США збільшився на 11,3 %. У 1996 році експорт канадських послуг у США і Мексику збільшився незначно, певною мірою знизивши традиційний для Канади в цьому секторі дефіцит. Одним компонентом торгівлі, що швидко розвивається в сфері послуг, були галузі комп'ютерних та інформаційних послуг, де існує високий рівень спеціалізації. Фактично, двостороння торгівля між Канадою і США у сфері інформаційних послуг стала однією з тих, що найшвидше розвиваються в світі.
Експорт у США також збільшився у таких сферах, як комунікації, архітектура, інжинірингові та інші технічні послуги, менеджмент і рекламні послуги. Незважаючи на те, що торгівля в сфері послуг перебуває на етапі піднесення, на неї припадає лише 14 % загальної торгівлі товарами народного споживання, але, враховуючи їх важливість у ВВП Канади (на них припадає майже дві третини), а також швидке зростання секторів послуг у країнах НАФТА, можна очікувати зростання обсягу торгівлі в цій сфері.
Вагомі кроки були зроблені країнами-членами НАФТА в сфері лібералізації торгівлі за допомогою зниження тарифів. Укладення Північноамериканської угоди про вільну торгівлю не вплинуло на ті положення канадсько-американської угоди про вільну торгівлю, згідно з якими практично всі тарифи між США і Канадою мали бути скасованими 1 січня 1998 року. Стосовно торгівлі між Мексикою і Канадою практично всі тарифи повинні бути скасованими до 1 січня 2003 року. Крім того, НАФТА надасть можливість прискореного скасування тарифів за угодами із зацікавленими країнами. Цей процес залежить від промислового розвитку і включає відкриті обговорення за участю споживачів та інших зацікавлених сторін, зокрема, сектора промисловості.
Отримані дані і результати досліджень показують розмір впливу, спричиненого зниженням тарифів, згідно з CUSTA і НАФТА, на темпи зростання торгівлі. Канадський експорт у США зростав швидше (як у коштах, так і в обсягах) у лібералізованих секторах (тобто промислове машинобудування, текстильна промисловість, споживчі товари), аніж у секторах, де тарифи вже були низькими або дорівнювали нулю. Імпорт з США відображає подібні тенденції (особливо в таких галузях, як виробництво одягу, харчових продуктів і напоїв, меблів, транспортного обладнання і товарів домашнього побуту).
Канадський експорт у США товарів, що зазнали лібералізації за CUSTA і НАФТА, з 1988 до 1995 року зріс у ціні приблизно на 140 % (якщо 100 % — це зростання експорту загалом). Імпорт товарів такого роду зі США зріс майже на 100 %, у той час як загальний обсяг імпорту збільшився на 75 %.
Завдяки НАФТА значно підвищилась зацікавленість іноземних інвесторів Канадою, одночасно забезпечуючи канадцям більше можливостей здійснювати вкладення в економіки партнерів по угоді. Положення угоди забезпечують інвесторам значну стабільність у прийнятті рішень, оскільки гарантують справедливе, прозоре і недискримінаційне ставлення до інвесторів і їх інвестицій на всій території зони вільної торгівлі. Внесок НАФТА в підвищення продуктивності, що ґрунтується на зростанні конкуренції і кращих стартових цінових показниках, також викликав збільшення капіталовкладень у Канаді. Сумарний показник прямих іноземних інвестицій в Канаду зріс на 8,7 % у 1994 році, 9,3 % у 1995 році і 7,4 % (що становило 180 млрд дол. США) у 1996 році. Значно збільшилися інвестиції в сфері фінансових послуг, транспортного й автомобільного обладнання, хімічної промисловості, енергетики, телекомунікацій, харчової промисловості. Канадська статистика свідчить, що у 1996 році Канада була третім за величиною одержувачем прямих інвестицій від транснаціональних корпорацій, на яку припадало 12 млрд дол. прямих інвестицій з різних джерел. Іноземні інвестори фінансували значну частину своїх інвестицій за допомогою реінвестування прибутків, отриманих у Канаді, переваги чого відчули всі канадці. До кінця 1996 року 87 % прямих іноземних інвестицій припало на канадські дочірні компанії.
США продовжують залишатися найбільшим іноземним інвестором у Канаді та найбільшим реципієнтом прямих інвестицій з Канади, на які припало більше ніж половина всіх вихідних канадських інвестицій.
Підписання НАФТА призвело до значних змін в обігу капіталу між Канадою та Мексикою. Канадські інвестиції у Мексику значно збільшились, концентруючись у таких сферах, як гірничодобувна промисловість, банківська справа та телекомунікації, в той час як зростання мексиканських інвестицій у Канаду хоча й має постійний характер, але все ще значно відстає у масштабах.
Отже, очевидним стає позитивний вплив НАФТА на економіку Канади та її партнерів по Угоді, але ефективність Північноамериканської угоди про вільну торгівлю вплинула і на внутрішньополітичне життя країни.
Політики, що виступають за відокремлення Квебеку від федерації, стверджували, що незалежний Квебек може приєднатися до Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. Таким чином вони ігнорували заяву американського представника про те, що США будуть розглядати відокремлення одного із суб'єктів федерації Канади як можливість для перегляду НАФТА. У1997 році американський уряд видав нове попередження, що США мають намір переглянути та повторно підписати Угоду про НАФТА з рештою провінцій Канади у випадку відокремлення Квебеку, посилаючись на те, що зміняться основні умови Угоди. Юридичні підстави для цього існують, але, крім того, не слід забувати, що в ситуації з НАФТА думка американського Конгресу іноді буває важливішою за норми міжнародного права.
Таким чином, вихід Квебеку з Канади може погіршити економічне становище не лише провінції, але й країни загалом. Це не можуть не враховувати як прихильники сепаратизму, так і федералісти. Будь-який перегляд НАФТА надасть можливість СІЛА знову диктувати свої умови, оскільки членство у НАФТА буде необхідним більше Канаді та Квебеку, аніж іншим членам. Американці, ймовірно, прагнутимуть відмінити деякі поточні обмеження, наприклад, на англомовні фірми у Квебеку, наполягатимуть на нових договорах стосовно сільського господарства тощо. Але навіть якщо Квебек зможе ввійти до складу НАФТА, уникнувши значних поступок, його економічне становище може погіршитись, оскільки Канада, вірніше решта її провінцій, що є основними торговельними партнерами Квебеку, буде вже іноземною державою і рівень доступу Квебеку на її внутрішній ринок суттєво зміниться. Шанси на укладення особливої угоди між Квебеком та Канадою незначні, оскільки, згідно з Угодою про НАФТА, надання будь-яких економічних переваг однією країною-членом НАФТА іншій автоматично поширюється на інших учасників Угоди.
У нових умовах найбільшим клопотом Канади стане не посилення "змагання імпорту" на канадському ринку, а, найімовірніше, загроза зменшення закупівель СІЛА на канадському ринку і збільшення на мексиканському. Це залежить від спроможності мексиканської промисловості конкурувати з канадською, а також від змагання між цими двома економіками взагалі. У цьому змаганні на боці Канади — безумовна технологічна перевага, Мексики — дешева робоча сила.
Серед важливих чинників, що змушують Канаду повернутися обличчям на південь, до Латинської Америки, — зростання конкуренції на "молодих" світових ринках. Шлях до них вона, як і США, вбачає через Мексику. З цього огляду НАФТА також приваблює Канаду, позаяк угода передбачає "вільний та рівноправний доступ" до мексиканських ринків для країн-учасниць. Це означає, що перевага, яку завдяки геополітичному положенню й економічній могутності мали США перед Канадою у південному напрямку, стає дещо меншою.
До цього варто додати, що, на відміну від Сполучених Штатів Америки, Канаді майже не загрожує еміграційна хвиля з півдня. Вона не має кордону з Мексикою, і це практично унеможливлює нелегальну імміграцію. Більше того, Канада, з її величезною територією та ресурсами і порівняно невеликою кількістю населення (27 млн осіб) здатна без істотних ускладнень прийняти значну кількість дешевої робочої сили з півдня, яка не створить конкуренції висококваліфікованим місцевим робітникам.
Отже, якщо США більше, ніж інші, виграють від впровадження НАФТА, Канада, отримуючи добрі перспективи на півдні континенту, майже нічого не втратить. Мабуть, ця обставина й зумовила те, що там не відбувалося гострих дискусій з приводу зони вільної торгівлі, як у США та Мексиці.
Мексика: вільний ринок versus протекціонізм
Точка зору офіційного Мехіко на НАФТА є дуже оптимістичною. Відразу після завершення тристоронніх переговорів щодо НАФТА ще в серпні 1992 року, виступаючи перед Сенатською Комісією з торгівлі мексиканського Конгресу, міністр торгівлі та промислового розвитку Мексики Хайме Серра Пуче повідомив, що країна "повністю готова" до вступу в дію угоди, котра, як очікується, дозволить Мексиці залучити необхідні капіталовкладення в економіку, модернізувати технологічну базу, створити нові робочі місця, наповнити ринок дешевими та якісними товарами та через деякий час перейти з "третього світу у перший". За останні шість років Мексика зазнала докорінних змін. Президенту-реформатору Салінасу де Гортарі вдалося досягнути позитивного сальдо бюджету країни; проведено вдалі переговори з кредиторами щодо перегляду термінів виплати зовнішніх боргів; в економіці, яка досі перебувала під протекціонізмом держави, вирішальну роль стали відігравати приватні інвестиції; інфляція, котра в 1987 році становила 159 %, зараз дорівнює 8 %; близько 400 державних компаній були приватизовані, що