Приватизація невеликих об'єктів державної власності регламентувалася окремим Законом України „Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". В основному до таких об'єктів належали підприємства комунальної власності, насамперед, підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, переробної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, транспорту, ремонтні та невеликі будівельні організації. Особливістю українського варіанту малої приватизації було те, що пасивна частина основного капіталу цих підприємств, тобто приміщення, приватизувались поряд з активною частиною капіталу, якщо на приватизацію таких приміщень не було заборони державних (у тому числі місцевих) органів влади. Закон визначав чотири способи приватизації цих об'єктів:–

викуп робітниками;–

продаж на аукціоні;–

продаж за комерційним конкурсом;–

продаж за некомерційним конкурсом.

З цих способів перші три були суто ринкові. Четвертий спосіб (продаж за некомерційним конкурсом) посідає особливе місце. Він був явно не ринковим і базувався на конкурсі планів подальшої експлуатації об'єкта. Найчастіше у таких планах передбачалося збереження старої кількості робочих місць або їхнє збільшення, а також різноманітні соціальні гарантії членам колективу. Природно, що колектив підприємства ставав переможцем такого конкурсу, адже краще за інших знав умови експлуатації об'єкта приватизації, а також соціальні потреби своїх робітників.

Отже, підприємства, які підпадали під дію Закону про малу приватизацію, в основному були приватизовані своїми ж працівниками і являли собою закриті для зовнішніх юридичних та фізичних осіб господарські товариства різноманітних типів. Але для малих підприємств це не було настільки складною проблемою, як для великих. У разі неефективності діяльності вони перепрофільовувались, часто банкрутували і закривалися, перепродуючи свій капітал. Слід зазначити також, що в цілому в Україні було достатньо прихильне ставлення до малої приватизації. Щодо малої приватизації не було навіть особливих заперечень з боку різних політичних партій, що розгорнули серйозну боротьбу навколо великої приватизації.

Другий спосіб приватизації державних підприємств передбачає укладення урядом контракту з приватною фірмою, яким передбачається постачання нею товарів і надання послуг, здійснення певних видів діяльності, котрі входили в коло державних господарських функцій. Його перевага полягає в тому, що він дає змогу контролювати діяльність приватної фірми. Його застосовують, коли економічна рентабельність не забезпечується шляхом удосконалення управління господарським об'єктом.

Третій спосіб приватизації державної власності полягає у використанні ваучерів (документів, котрі засвідчують видачу кредиту). В такому разі держава надає окремим громадянам можливість збільшити свою купівельну спроможність. Це робиться у вигляді сертифікатів, за які в держави або приватних підприємств можна придбати чітко визначені товари та послуги. Такі ваучери поширені в декількох економічно розвинених країнах і доволі часто є ефективним засобом доступу людей до елементарних соціальних послуг для соціально вразливих верств населення.

Приватизація сприймалася, сприймається та оцінюються її наслідки українським суспільством неоднозначно. Як на початку цього процесу, так і сьогодні, на етапі завершення масової приватизації, в суспільстві дискутуються питання доцільності її проведення, обгрунтованості обраних при цьому напрямів, пріоритетів та темпів таких робіт. Така увага до проблем приватизації зумовлюється тим, що результати її проведення позначаються на різних сферах господарської діяльності. Тому значення приватизації державного майна слід розглядати в історичному, інституційному, економічному, інноваційному, соціальному, політичному та інших аспектах.

Ефект від приватизації в окремих сферах проявляється у різній за терміном (коротко-, середньо- та довгостроковій) перспективі. Недостатнє врахування цього моменту може призвести до передчасного очікування певних результатів від приватизації у конкретних сферах та до необгрунтовано негативного сприйняття приватизаційних процесів у цілому.

Однак, якщо сьогодні неупереджено оцінювати роль і значення приватизації, то слід зазначити, що в Україні вона стала фактично єдиним блоком макроекономічних реформ, які здійснювалися відносно динамічно.

Серед політико-економічних підсумків процесу приватизації слід виділити:–

ліквідацію державної монополії у багатьох галузях народного господарства, що стало основою для формування конкурентної ринкової економіки;–

перехід значної частини державної власності до приватних осіб без істотних соціальних конфліктів, а також створення умов для подальшої концентрації власності в руках більш ефективних власників;–

суттєву переорієнтацію ролі держави в економічних процесах та відносинах власності;–

закладення основ корпоративного сектору економіки;–

створення таких ринкових сегментів, як ринок праці, ринок товарів, фондовий ринок тощо і, зокрема, ринок корпоративних цінних паперів;–

створення нових сфер діяльності з оцінки майна, торгівлі цінними паперами, аудиту, надання консалтингових послуг;–

зменшення навантаження на державний бюджет.

Важливе також те, що мільйони людей стали акціонерами реформованих у процесі приватизації підприємств, набули досвіду володіння корпоративними правами.

Сьогодні можна без перебільшення стверджувати, що в Україні утворилась нова формація власників-підприємців, особисті інтереси яких тісно пов'язані з розвитком підприємств, вирішенням соціальних їх проблем, підвищенням добробуту окремих груп працівників.

Однак слід зауважити, що значна частина населення України у процесі приватизації була позбавлена своєї частки власності і нині має у своєму розпорядженні тільки власну здатність до праці. У багатьох випадках не подолане відчуження працівників від факторів виробництва, відсутня участь працівників в управлінні підприємствами тощо.

Література

Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.

Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. / Пер. с франц. - М.: "Международные отношеня", 1994.

Башнянин Г. /., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.

Беляев О. О., БебелоА. С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму. - К.: КНЕУ, 2003. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. - К.: Вища шк., 2003.

Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. - М.: Мысль, 1991. Бугулов В. М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. - К., 1998. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики. Расчет согласия. Границы свободы. - М., 1997. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. - К.: КНЕУ,

2003.

Васильченко В. С. Ринок праці та зайнятість (навчальний посібник). - К., 1996. Валовой Д. В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 1997.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук, думка, 1992. Гальчинський А. С. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи, 2001. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної теорії:

Підручник. - К.: Вища школа, 1995. Глобалізація і безпека розвитку / Кер. авт. кол. О. Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. Гош А. П. Політична економія капіталізму і післясоціалістичного перехідного суспільства: Підручник. - К., 1999.

Довбенко М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелеологія): Навч. посібник. - К.: Видавничий центр "Академія*', 2005. Доповіді з окремих питань соціального та економічного становища України. - К.:

Держкомстат України, 2006. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічннй аспект) / Наукова монографія. - К.: Світ Знань, 2002. Єщенко П. С, Палкім Ю. І. Сучасна економіка: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2005. Економічна активність населення України 2005 / Стат. збірник. Держкомстат

України. - К., 2006.

Економічна енциклопедія: У 3-х т. / За ред. С. В. Мочерного. - К.: Академія, 2000. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. Заблоцький Б. Р Перехідна економіка: Посібник. - К.: Академія, 2004. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. - К.: Виша шк.;