Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Вплив сучасної НТР на економічне зростання

Вплив сучасної НТР на економічне зростання

План

1. Вплив сучасної НТР на економічне зростання

2. Теорії та моделі економічного зростання

3. Сутність і види економічних циклів. Економічні кризи

4. Причини циклічності економічного розвитку

5. Довготривалі цикли (довгі хвилі) в економіці

Основу сучасного типу економічного зростання складає поглиблення науково-технічної революції. її початком вважають середину 50-х років XX ст., коли відбувся бурхливий прогрес науки і техніки. Він зумовив революційний переворот у технологічному способі виробництва, коли за історично короткий проміжок часу були досягнуті більш значимі результати економічного прогресу, ніж за всю попередню історію людства.

За своєю суттю науково-технічна революція являє собою корінне перетворення продуктивних сил, що проявляється у розробці і впровадженні новітніх технологій, зростанні ролі інформації, перетворенні науки у безпосередню продуктивну силу. Вона розглядається як революційна форма науково-технічного прогресу і характеризується швидким переходом масового виробництва на якісно нові науково-технічні і технологічні принципи функціонування і розвитку. Головною особливістю сучасного етапу НТР є зрощування нових індустріальних технологій з мікроелектронікою та комп'ютерною технікою Й посилення ролі інтелектуальної діяльності суспільства.

У сучасних умовах економічне зростання вже немислиме без інтелектуальної складової, без потужної трансформації результатів науково-технічної діяльності у конкурентноспроможні товари та послуги. Слід мати на увазі, що сьогодні понад 80 відсотків приросту ВВП в економічно розвинених країнах припадає на частку реалізованих у конкретних проектах і патентах, технологіях та ноу-хау. Зазначені тенденції є свідченням залежності суспільного відтворення від використання досягнень НТР у виробництві. З іншого боку, створюються умови для підвищення ефективності виробництва, його урізноманітнення та динамічного пристосування до запитів споживачів.

Революційний переворот у технологічному способі виробництва зумовив появу якісно нових рис економічного розвитку суспільства. Нова якість економічного розвитку проявляється у посиленні соціальної орієнтації економічного зростання. Найбільш наочним підтвердженням цього є зростання ролі людини у суспільному відтворенні. Це слід розглядати як першу характерну рису нової якості економічного розвитку. Наступною ознакою цієї якості виступає докорінна зміна джерел і факторів економічного зростання. Вона безпосередньо пов'язана з приведенням в дію інтенсивних тру до-, матеріало- та фондозберігаючих факторів.

Сучасна НТР є досить складним та багатоплановим явищем. В її складі можна виділити три найважливіші елементи, органічно пов'язані між собою. Головна роль серед них належить глибокому процесу інтеграції науки і виробництва, коли створення матеріальних благ, надання послуг перетворилось на широке застосування новітніх досягнень науки. По-друге, здійснення і зростання ролі НТР в економічному відтворенні немислиме без принципових змін у підготовці кадрів. Нова техніка і новітні технології не дадуть очікуваної ефективності виробництва без більш освіченого, кваліфікованого, дисциплінованого, нового працівника, який гнучко пристосовується до нововведень та вміє їх продуктивно використовувати. Відбувається "вихід" працівника з безпосереднього процесу виробництва, коли він "стає над ним" як його контролер і регулювальник.

Важливою третьою складовою НТР є кардинальні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами. Нині вони проявляються у переході на нову техніко-технологічну основу - широке використання комп'ютерних технологій.

НТР охоплює всі сфери і напрями діяльності людини, що є свідченням її універсального загального характеру. Це значно впливає на динаміку, масштаби, якість економічного розвитку суспільства і стимулює пошук економістами різних шкіл і напрямів, наукових розробок теорій і моделей економічного зростання.

Теорії та моделі економічного зростання

Сучасні теорії економічного зростання сформувалися на основі двох джерел - кейнсіанської теорії макроекономічної рівноваги і неокласичної теорії виробництва.

Кейнсіанська теорія економічного зростання ґрунтується на тому, що у його забезпеченні значна роль належить співвідношенню між заощадженнями (S) та інвестиціями (І). Коли відбувається зростання заощаджень, то в економічному сенсі це є свідченням переорієнтації коштів споживачів з купівлі предметів споживання на купівлю інвестиційних товарів, тобто здійснення інвестиції. При рівності S та / відбувається стале економічне зростання, і така рівність виступає його обов'язковою умовою. Перевищення S над / є свідченням того, що фактори виробництва використовуються не на повну потужність. При випередженні інвестиційного попиту над розмірами заощаджень можуть існувати негативні соціально-економічні явища.

На основі цих теоретичних положень рядом економістів були розроблені моделі економічного зростання1. Загальним для всіх моделей економічного зростання є те, що в них зіставляється хід заощаджень та інвестицій. Метою їх створення є пошук оптимального співвідношення між факторами виробництва; визначення умов, які забезпечують бажані темпи та стабільність економічного розвитку; дослідження найважливіших макроекономічних пропорцій, у т. ч. між нагромадженням і споживанням тощо. Об'єктом дослідження стає обсяг, в якому можуть бути реалізовані нові інвестиції, що рівнозначно до нагромадження капіталу і розвитку економічної системи. При цьому беруться до уваги й інші змінні, які забезпечують динамічну рівновагу в економіці.

В економічній теорії використовується декілька моделей економічного зростання. Серед них добре відома однофакторна модель Харрода-Домара. Назва останньої походить від прізвищ її авторів - англійського економіста Р. Д. Харрода та американського економіста Є. Д. Домара. Кожний з них розробив свій варіант моделі визначення темпів економічного зростання, які за своїм змістом дуже схожі між собою. Тому в економічній теорії вони мають назву "модель Харрода-Домара".

У цій моделі як фактор економічного зростання враховується лише капітал. При цьому її автори фунту валися на тому, що капітал як фактор |$

"всотує" в себе потенційні можливості інших факторів виробництва. Вона побудована на таких припущеннях: задіяні всі фактори виробництва; існує рівновага попиту і пропозиції та рівні їх приростів; залишаються постійними співвідношення між заощадженнями (S) та інвестиціями (І). У практиці господарювання це далеко не так.

Модель Харрода-Домара належить до допоміжних інструментів, які використовуються при розв'язані проблем економічного зростання у довгостроковому періоді. Вона також допомагає виявити характер взаємозв'язків у економічній системі в динаміці та проілюструвати їх стан.

Формула (рівняння) Харрода-Домара має такий вигляд:

де G - темп економічного зростання;

С- відношення капіталу до випуску продукції (національного доходу), тобто коефіцієнт капіталомісткості;

S — частка заощаджень у національному доході.

В цьому рівнянні автори моделі виходять з того, що S = I; G/C- частка чистих інвестицій у національному доході.

Отже, за наявності даних про такі основні економічні параметри як національний капітал, національний дохід, їх співвідношення, розміри чистих заощаджень та інвестицій можна прогнозувати приблизні темпи зростання економіки на майбутнє. Однак реальні темпи економічного зростання можуть відрізнятись від визначеного середнього показника. Це зумовлено тим, що вони ще залежать від структури інвестицій, рівня використання науково-технічних досягнень, фази економічного циклу та інших змінних факторів, які мають вплив на економічну кон'юнктуру.

Результат економічного зростання є похідним від функціонування основних факторів виробництва, їх якісного і кількісного рівня. Цей зв'язок можна виразити математичною формулою, яка має назву виробничої функції. Вона має такий вигляд:

де

Q - обсяг виготовленої продукції (національного доходу);

L - сукупні витрати праці;

K - вкладений капітал;

N - земельні ресурси.

За її допомогою можна визначити забезпечення економічного зростання за рахунок кількісного збільшення цього фактора або за рахунок ефективності. Іншими словами, ця формула допомагає встановити, який зі шляхів - екстенсивний чи інтенсивний - переважає в якісних характеристиках економічного зростання.

Зазначена формула характеризує тип економічного зростання. Інтенсивний тип цього зростання можна описати за допомогою такої формули:

Виробнича функція лягла в основу розробленої у США в 1928 р. економістом П. Дугласом спільно з математиком Ч. Коббом двофакторної моделі економічного зростання. Вони брали за основу те, що обсяг виробництва є функцією тільки двох факторів виробництва - капіталу і праці. У цій моделі показана пряма залежність між обсягом (результатом) виробництва і величиною виробничих затрат.

Модель Кобба-Дугласа виражається таким рівнянням:

Смисл цього рівняння полягає в тому, що при збільшенні затрат праці і капіталу на я процентів обсяг продукції (національного доходу) зросте також на п процентів.

Серед інших моделей економічного зростання привертають увагу бага-тофакторні. В них враховуються умови, які впливають на ступінь взаємо-замінюваності факторів, їх диференціацію та прямий або опосередкований вплив на економічне зростання.

Ряд цих моделей будується на обгрунтуванні рівняння попиту, пропозиції та динамічному їх збалансуванні. Останнє визначається динамікою капітальних вкладень, які утворюють нові виробничі потужності та нові доходи. У центрі уваги багатьох з них перебуває положення про те, що інвестиції мають передбачати динаміку споживчого попиту. Але за таких умов економічна рівновага буде дуже нестійкою, що потребує державного втручання у процеси суспільного відтворення за допомогою фінансово-кредитної політики.

Важливе місце серед цих моделей належить універсальній моделі В. Леонтьева "затрати - випуск". У ній проаналізовано систему взаємоза-лежностей в економіці як єдиному цілому на основі таблиці міжгалузевого балансу.

Розроблені В. Леонтьєвим математичні таблиці та моделі дали змогу простежувати й аналізувати міжгалузеві взаємодії. Баланс "затрати — випуск" є спробою відобразити зв'язки, що існують між галузями економіки. Він являє собою шахову балансову таблицю, в якій кожну галузь подано двічі: як таку, що виробляє, і як таку, що купує товари. У таблиці


Сторінки: 1 2 3 4