Як визначається гранична схильність до споживання? Розглянемо дані таблиці 10.3.

Припустимо, домогосподарство має річний дохід у 20 000 грн. Розглянемо, як будуть зростати його витрати на споживання при рівномірному зростанні його доходу на 2000 грн щорічно.

Дані таблиці 10.3. свідчать, що кожного року дохід зростає, але з кожних додаткових 2000 грн все відносно менша частка споживається, а відносно більша - заощаджується. Так, у другому році, одержавши додаткових 2000 грн, з яких 1600 грн домогосподарство додатково витрачає на споживання, а додаткові 400 грн - заощаджує. У третьому році, одержавши знову додаткове збільшення доходу 24 000 грн, з додаткових 2000 грн домогосподарство уже витрачає на споживання тільки 1400 грн, а 1000 грн заощаджує і так далі. Отже, питому вагу споживання з прирощуванні доходу розраховують так: 1600:2000=0,8; тобто у другому році з кожної додаткової грошової одиниці доходу 80 відсотків витрачається на споживання та 20 відсотків на заощадження, гранична схильність до споживання у цьому році дорівнює 0,8.

Аналогічно розраховується гранична схильність до споживання при переході від будь-якого рівня доходів до наступного.

Дані таблиці 10.3 свідчать, що абсолютно зростають і споживання, і заощадження, але відносна частка споживання все більше скорочується, а частка заощаджень зростає.

Отже, згідно з "основним психологічним законом", величина граничної схильності до споживання перебуває між нулем і одиницею:

Якщо гранична схильність до споживання дорівнює нулю (МРС=0), то весь приріст доходу буде заощаджуватися, бо заощадження - це та частина доходу, яка не споживається.

Якщо гранична схильність до споживання буде дорівнювати одиниці (МРС=1), то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.

Суть ефекту доходу полягає в тому, що він означає вплив зміни ринкової ціни на реальний дохід домогосподарств як споживачів. Якщо грошовий дохід домогосподарства є сталим, то зростання ринкових цін для нього рівнозначне зниженню його реального доходу. Якщо ринкові ціни зростають, а грошові доходи залишаються сталими, то купівельна спроможність домогосподарств зменшується, і вони купують менше споживчих благ (товарів та послуг). І навпаки, за зниження ринкових цін реальні доходи домогосподарств за постійності їх грошових доходів зростатимуть.

Ефект заміщення виражається в тому, що коли ринкова ціна на певний товар зростає, то домогосподарства намагаються замінити цей товар на інший, аби отримати бажане споживче благо за найнижчу ціну. Тобто заміщують дорогі товари більш дешевими. Наприклад, при зростанні ціни на каву споживач буде намагатися замінити цей продукт більш дешевим - чаєм. Отже, ефект заміщення в тому, що за нижчої ринкової ціни домогосподарство хоче придбати дешевші споживчі блага замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

10.4.2. Заощадження домогосподарств

Заощадження - це економічний процес, пов'язаний із забезпеченням в майбутньому власних потреб домогосподарств.

Та частина доходу (У), що залишається невикористаною при витратах на поточні споживчі потреби (С), є заощадженнями домогосподарств (S). Вони дорівнюють різниці між доходами і поточним споживанням. Домашні господарства заощаджують внаслідок різних причин, серед яких: накопичення коштів для купівлі нерухомості та дорогих предметів тривалого користування та ін.

Найпоширенішими формами заощаджень домогосподарств є нагромадження у вигляді грошової готівки, придбання акцій та облігацій, внески в банки та ін.

Цікавим ставленням до заощаджень є думка американського економіста М. Фрідмена. Він вважає, що мотиви для їх створення існують у функціях, які заощадження виконують у процесі відтворення домогосподарства. По-перше, заощадження вирівнюють потік доходу, роблять споживання більш рівномірним; по-друге, приносять прибуток у вигляді відсотків. М. Фрідмен вважає, що вкладання грошових коштів у фізичний капітал (засоби праці), є надійнішим, ніж у людський капітал, через віддаленість у часі одержання доходу.

Основним чинником, який визначає рівень заощадження, є дохід домогосподарства:

S=S(Y)

Однак заощадження залежить не тільки від доходу домогосподарства, але й від граничної схильності до заощадження (MPS).

Як видно з таблиці 10.3, гранична схильність до заощадження визначається як відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни в доході, яка його викликала:

За даними таблиці, у другому році дохід зріс на 2000 грн., а величина заощаджень зросла лише на 400 грн. Отже, граничну схильність до заощадження можна розрахувати як відношення приросту заощаджень до приросту доходу: 400:2000=0,2; тобто вона складатиме у цьому прикладі 0,2%

Отже, визначивши закономірності, що притаманні споживанню та заощадженню, можемо дійти висновків:

1) якщо споживання та заощадження в сумі дають величину доходу домогосподарства (С + S = Y), тоді сума граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження дорівнює 1 (МРС + MPS = 1). Наприклад, з таблиці 10.3 видно, що у другому році МРС+MPS = 0,8 + 0,2 я 1; у третьому році 0,7 + 0,3 = / і т. д. Отже, МРС = 1 - MPS і MPS = 1 - МРС

2) головним чинником, який впливає на рівень споживання і рівень заощадження, є дохід домогосподарства. Як правило, в міру зростання доходу зростають як споживання, так і заощадження домогосподарств. В умовах стабільного економічного зростання гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження — до зростання. В умовах же економічної нестабільності, інфляції гранична схильність до споживання набуває тенденції до збільшення, а гранична схильність до заощадження - до зменшення. За таких умов своєрідним видом заощадження є придбання домогосподарствами нерухомості, земельних ділянок, виробничого обладнання, транспортних засобів та предметів тривалого користування;

3) доходи і заощадження домогосподарств у розвинених країнах широко використовується як потужне джерело інвестицій в національну економіку. Як свідчить досвід цих країн, залучення коштів домогосподарств в інвестиційну сферу шляхом продажу акцій приватних підприємств та інвестиційних фондів може бути не тільки джерелом капіталовкладень, а й одним із методів захисту особистих заощаджень домогосподарств від інфляції. Для стимулювання інвестиційної активності домогосподарств необхідно створювати широку мережу посередницьких фінансових організацій - інвестиційних банків і фондів, страхових компаній, пенсійних фондів, будівельних компаній тощо та забезпечити захист домогосподарствам, які готові вкладати свої кошти у фондові цінності, встановивши строгий контроль держави за підприємницькими структурами, що претендують на залучення грошових коштів громадян.

Література

Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.

Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. / Пер. с франц. - М.: "Международные отношеня", 1994.

Башнянин Г. /., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.

Беляев О. О., БебелоА. С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму. - К.: КНЕУ, 2003. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. - К.: Вища шк., 2003.

Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. - М.: Мысль, 1991. Бугулов В. М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. - К., 1998. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики. Расчет согласия. Границы свободы. - М., 1997. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. - К.: КНЕУ,

2003.

Васильченко В. С. Ринок праці та зайнятість (навчальний посібник). - К., 1996. Валовой Д. В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 1997.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук, думка, 1992. Гальчинський А. С. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи, 2001. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної теорії:

Підручник. - К.: Вища школа, 1995. Глобалізація і безпека розвитку / Кер. авт. кол. О. Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. Гош А. П. Політична економія капіталізму і післясоціалістичного перехідного суспільства: Підручник. - К., 1999.

Довбенко М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелеологія): Навч. посібник. - К.: Видавничий центр "Академія*', 2005. Доповіді з окремих питань соціального та економічного становища України. - К.:

Держкомстат України, 2006. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічннй аспект) / Наукова монографія. - К.: Світ Знань, 2002. Єщенко П. С, Палкім Ю. І. Сучасна економіка: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2005. Економічна активність населення України 2005 / Стат. збірник. Держкомстат

України. - К., 2006.

Економічна енциклопедія: У 3-х т. / За ред. С. В. Мочерного. - К.: Академія, 2000. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. Заблоцький Б. Р Перехідна економіка: Посібник. - К.: Академія, 2004. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. - К.: Виша шк.;