Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Економічне зростання і його фактори

Економічне зростання і його фактори

План

1. Економічне зростання, його показники і значення

2. Фактори економічного зростання

3. Інвестиції. Крива попиту на інвестиції та фактори, що її визначають

4. Циклічність економічного розвитку

Економічне зростання, його показники і значення

Ринкова економіка розвивається циклічно. Однак, незважаючи на те, що економічне зростання переривається спадами, переважає зростання. Економічне зростання проявляється в тому, що збільшується виробництво ВНП і національного доходу, зростає зайнятість населення в суспільному виробництві. Але за інтенсивного типу зростання кількість працівників може не збільшуватись, а навіть зменшуватись. Тут зростання відбувається за рахунок упровадження науково-технічного прогресу.

Економічне зростання вимірюється двома способами (рис. 3.33):

1) збільшенням загального обсягу реального ВНП або НД в цілому і в розрахунку на душу населення протягом певного часу (за рік); у грошових показниках;

2) збільшенням ВНП чи НД в розрахунку на душу населення в процентах, тобто темпами приросту.

Якщо немає зростання вказаних економічних показників у розрахунку на душу населення, то таке зростання не забезпечує підвищення життєвого рівня населення.

При застосуванні обох способів економічне зростання вимірюється річними темпами в процентах. Наприклад, якщо ВНП одного року становив 200 млрд. грн. а наступного — 210 млрд., то темп зростання становитиме

Економісти часто занепокоєні навіть при незначному зниженні темпів зростання, бо від темпів залежить збільшення реального обсягу ВНП. Так, при річному темпі зростання 2% ВНП подвоюється через 35 років, а при 4% — за 18 років.

Економічне зростання є важливим народногосподарським завданням. Значення його очевидне. Збільшення ВНП в розрахунку на душу населення забезпечує підвищення рівня життя. Економіка, яка зростає, дає можливість задовольняти нові потреби й вирішувати економічні проблеми як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Чим більший приріст ВНП, тим більша частка його може використовуватися для повнішого задоволення наявних потреб або для розробки нових програм, створення кращих умов для здобування освіти, медичного обслуговування, підвищення зарплати, пенсій і так далі.

Рис. 3.33. Економічне зростання і методи його вимірювання

Розрізняють два типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний (рис. 3.34). Екстенсивний тип полягає в тому, що збільшення обсягу виробництва досягається в основному за рахунок залучення у виробництво додаткових трудових, матеріальних та фінансових ресурсів при незмінній продуктивній силі праці. Інтенсивний тип має місце тоді, коли збільшення обсягу виробництва відбувається за рахунок раціонального використання всіх видів ресурсів. Воно пов'язане з упровадженням нових технологій і підвищенням продуктивності праці. Це означає, що зменшуються затрати ресурсів на виробництво одиниці продукції.

Деякі економісти виділяють третій тип економічного зростання — детенсивний. В умовах детенсивного зростання затрати ресурсів на виробництво одиниці продукції збільшуються, бо вони використовуються нераціонально. Екстенсивний характер розвитку економіки мав місце в СРСР у період 30—60-х років. А в період 80—90-х років мав місце детенсивний характер розвитку.

Рис. 3.34. Типи і фактори економічного зростання

Фактори економічного зростання

Економічне зростання — це багатофакторний суперечливий процес, боно залежить від багатьох факторів. До основних чинників зростання переважно відносять такі:—

працю (кількість і якість трудових ресурсів);—

землю (кількість і якість природних ресурсів);—

капітал (капіталовкладення або інвестиції) з урахуванням технічного рівня засобів виробництва, який забезпечується науково-технічним прогресом;—

підприємницькі здібності. їх розуміють не тільки як господарську діяльність підприємців, а й як господарський механізм, який може сприяти або гальмувати економічний розвиток (рис. 3.35).

Рис. 3.35. Основні фактори економічного зростання

Фактори економічного зростання тісно взаємопов'язані і переплетені. Так, наприклад, праця є високопродуктивною, якщо робітники використовують сучасне обладнання і матеріали під керівництвом здібних підприємців в умовах добре налагодженого господарського механізму.

Залежно від характеру зростання фактори зростання поділяють на дві групи — екстенсивні та інтенсивні.

До екстенсивних факторів належать:—

збільшення обсягу інвестицій при наявному рівні техніки;—

збільшення кількості працівників;—

збільшення обсягу використовуваної сировини, матеріалів, палива.

До інтенсивних факторів належать:—

прискорення науково-технічного прогресу (упровадження нової техніки і технологій шляхом оновлення основного капіталу);—

підвищення кваліфікації працівників;—

поліпшення використання основних і оборотних фондів;—

поліпшення організації виробництва.

Використання екстенсивних факторів мало місце в минулому, коли був високий приріст робочої сили і значна кількість населення, особливо жінок, не була задіяна в суспільному виробництві. У другій половині XX ст. приріст робочої сили в розвинутих країнах суттєво знизився, а в деяких кількість населення навіть зменшувалась. Так, в Україні в 90-х роках кількість населення зменшилася більше, ніж на 2 млн чоловік.

Поступово вичерпувалися найбільш доступні джерела корисних копалин, особливо енергетичних ресурсів. Зменшення кількості людських і матеріальних ресурсів зумовило перехід до інтенсифікації розвитку економіки, який повинен забезпечити економне раціональне використання ресурсів, підвищення ефективності виробництва і збільшення реального обсягу валового національного продукту.

У сучасних умовах найважливішим чинником, який забезпечує зростання виробництва реального ВНП є підвищення продуктивності праці. Воно залежить від таких факторіє:—

технічного прогресу;—

затрат капіталу;—

освіти і професійної підготовки працівників;—

економії, зумовленої масштабами виробництв;—

покращення розподілу ресурсів, організації виробництва та інших чинників.

Дослідження багатьох економістів показали, що підвищення продуктивності праці чинить значно більший вплив на зростання реального ВНП, ніж збільшення кількості працівників. Але підвищити продуктивність праці досить складно. Це досягається завдяки впровадженню технічного прогресу, зростанню фондоозброєності, підвищенню кваліфікації працівників та деяких інших факторів.

Інвестиції. Крива попиту на інвестиції та фактори, що її визначають

Для забезпечення економічного зростання потрібні інвестиції. Одним із факторів, що визначають розмір економічного зростання, є обсяг основного капіталу. А він залежить від обсягу інвестицій.

Інвестиції — це затрати на будівництво нових заводів, на верстати і обладнання з тривалим терміном використання. Без інвестицій не можна досягти ні суттєвого підвищення продуктивності праці, ні збільшення реального обсягу ВЩІ. Інвестиції можуть здійснюватися за рахунок ресурсів підприємств, держави та зовнішніх вкладень. В умовах ринкової економіки основними є приватні інвестиції. Від чого ж залежить рівень видатків на інвестиції?

Приватні інвестиції визначають два основні фактори:

1) очікувана норма чистого прибутку, яку підприємці розраховують одержати від інвестицій;

2) ставка позичкового процента, тобто ціна, яку потрібно заплатити за грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.

Якщо очікувана норма прибутку (напр., 10%) перевищує ставку позичкового процента (напр., 7%. 10% — 7% = 3%), то інвестування буде прибутковим і буде зростати, і навпаки. Іде мова про реальну, а не номінальну ставку процента, тобто, якщо відсутня інфляція. Отже інвестиції будуть здійснюватися тоді, коли норма очікуваного чистого прибутку перевищує реальну ставку процента. Цей взаємозв'язок між попитом на інвестиції і ставкою процента можна показати на графіку (рис. 3.36).

Рис. 8.36. Крива попиту на інвестиції

Держава може змінювати ставку процента і таким чином впливати на попит на грошовий капітал і на інвестиції. При високій ставці позичкового процента будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, які забезпечують високу норму прибутку. Отже, при високій нормі процента рівень інвестицій буде низьким. При зниженні процентної ставки він буде зростати.

На криву попиту на інвестиції впливають також інші фактори. Будь-який фактор, що викликає приріст доходу (прибутку) від інвестицій, буде зміщувати криву інвестицій праворуч А ті фактори, які зумовлюють зменшення прибутку від інвестицій, будуть зміщувати криву попиту на інвестиції ліворуч До таких факторів, що впливають на величину інвестицій, на лежать:

1) витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання;

2) податки;

3) технологічні зміни;

4) наявний основний капітал;

5) очікування.

Інвестиції в Україні можуть здійснюватися за рахунок державного бюджету і коштів підприємств. Бюджетні інвестиції невеликі і відіграють незначну роль у зростанні економіки. Приватні підприємства також не мають достатніх коштів для інвестицій, оскільки багато підприємств є малоприбутковими або й збитковими. Тому державна політика спрямовується на залучення іноземних інвестицій.

Циклічність економічного розвитку

Економіка розвивається нерівномірно, хвилеподібно, циклічно. Такий характер розвитку значною мірою пояснюється:

1) Дією закону спадної віддачі всіх факторів виробництва. Застосування нової техніки і нових технологій підвищують економічне зростання, але це має певну межу і подолати її можна лише впровадженням новітньої, досконалішої техніки і технологій. Л це вимагає нових інвестицій. Запровадження новинок зумовлює спочатку швидке зростання віддачі факторів виробництва, потім воно сповільнюється і, досягнувши певного рівня, починає спадати.

2) Змінами в техніці і технологіях виробництва та в інфраструктурі. Через великі проміжки часу (40—60 років) споруди, мости, засоби комунікацій, транспортні засоби замінюються новими і зумовлюються довгі хвилі. А заміна верстатів, машин, устаткування відбувається значно частіше (через 8—10 років). Це зумовлює скорочення економічного циклу.

Економічний або промисловий цикл — це період від початку однієї кризи до початку другої.

Проблема циклічності завжди хвилювала економістів і вони шукали причини коливань у дії інших факторів, зокрема, у монетарній політиці, у недоспоживанні, у пере нагромадженні капіталу і навіть у психології людини.

За тривалістю економічні цикли поділяють на малі, середні та довгі.

Малі цикли (3—4 роки) пов'язані з порушенням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх вважають зміни у сфері кредиту.

Середні цикли. їх періодичність 8—10 років, вона обумовлена заміною верстатів, машин, устаткування, а також змінами в кредитній сфері.

Довгі хвилі (40—60 років) пов'язують із зміною базових технологій, джерел


Сторінки: 1 2