V цій країні адміністративно-командна система господарювання не руйнується, а реформується відповідно до завдань кожного етапу трансформації. Ринкові перетворення здійснюються насамперед там, де для цього є найбільш сприятливі умови, і контролюються ті сфери господарської діяльності, де це необхідно. Так, радикальні економічні реформи здійснювались у пріоритетних галузях економіки Китаю. Це були галузі, де можна було очікувати найшвидшого ефекту: транспорт, сільське господарство, переробні галузі, підприємництво. Водночас створювались передумови для посилення самостійності підприємств та їх відповідальності за результати діяльності, реалізувалась політика "стимулюючого оподаткування", тобто самодостатнього привласнення підприємствами свого прибутку. Широко запроваджувалися такі системи господарювання як підрядна, орендна, акціонерна, що зумовило вдосконалення механізму стимулювання праці та виробництва, зниження витрат, зростання прибутків, розширення самофінансування державних та приватних підприємств.

Відповідно до цієї концепціє/ легалізується та розвивається приватний сектор, що дає змогу досягти динамічної рівноваги на споживчому ринку;

лібералізуються ціни на ресурси, але зберігається державний контроль за ними; ринкові механізми впроваджуються насамперед у виробництво та збут товарів, а потім і вкладення капіталу; формується двосекторна модель економіки з переважанням приватного сектора в галузях, що споживають ресурси, та державного і того, що контролюється нею, секторів.

Концепція „шокової терапії*" за своїм змістом передбачає здійснення радикальних змін в економічній системі, що забезпечить швидкий перехід до досконалого ринкового середовища, котре розвивається на засадах ринкової рівноваги. Нею передбачається одномоментна лібералізація цін; проведення протягом 1-2 років радикальних антиінфляційних заходів, спрямованих на досягнення стабільності в економіці; максимально можливе усунення держави від регулювання економічного розвитку; перехід підприємств на повну фінансову самостійність; відмова від більшості субсидій.

В основу цієї концепції покладено сучасний варіант ліберальної ринкової теорії, побудованої на ідеях монетаризму. Провідне місце серед них займає постулат про те, що ринок є найефективнішою формою економічних відносин. Тому приведення в дію ринкових механізмів саморегуляції дасть змогу швидко пройти етапи ринкової трансформації економічної системи. Суб'єкти підприємницької діяльності у процесі ринкового обміну створюють відповідні норми та правила взаємодії без втручання держави. Однак таке твердження не можна абсолютизувати. Практика ринкових трансформацій за цим сценарієм дає далеко не однозначні результати.

Найбільш послідовно така концепція ринкових перетворень була реалізована в Польщі, де для її втілення в життя були сприятливі умови. Однак у більшості постсоціалістичних країн охарактеризовані концепції у чистому вигляді не використовувались. Вибір тієї або іншої концепції ринкових трансформацій значною мірою залежить від стартових умов соціально-економічного, політичного плану. Але незалежно від обраної моделі трансформації адміністративно-командної системи її кінцевий результат визначальною мірою залежить від рівня державного управління, політичної волі реформаторів. Це особливо актуально для України, де існують особливо яскраві прояви незадовільного ходу ринкових реформ в економіці.

До основних завдань перехідного періоду належать:–

реформування відносин власності шляхом створення умов для утвердження тих з них, котрі притаманні ринковій економіці;–

роздержавлення, що передбачає обмеження втручання держави в економіку, відмову від прямого державного управління нею;–

приватизація за допомогою переходу у приватну власність основної частки державної власності;–

демонополізація економіки через створення конкурентного середовища, його подальший захист, подолання всіх форм монополії;–

лібералізація цін, яка здійснюється за допомогою ліквідації державного контролю за цінами на левову частку товарів та послуг, утвердження свободи торгівлі та підпорядкування підприємницької діяльності у цій сфері економічним законам ринку;–

макроекономічна стабілізація, котра передбачає мінімізацію дефіциту державного бюджету, відхід від надлишкового випуску в обіг грошей, припинення пільгового кредитування, тобто чинників інфляції;–

створення сучасної ринкової інфраструктури;–

формування дієздатної системи соціального захисту населення.

Основні закономірності еволюції перехідної економіки

Трансформація адміністративно-командної системи у ринкову передбачає значний спектр змін. Деякі з них мають невідворотний характер і тому в науковій та навчальній літературі розглядаються як закономірності.

Перша з них - втрата державою функцій монопольного розпорядження ресурсами. Вона полягає в тому, що держава відходить від одноосібного розпоряджання ресурсами, втрачає монопольну владу на прийняття рішень у сфері управління економікою. Внаслідок прийняття ініційованих нею законодавчих актів держава діє відповідно до них і перетворюється на такого ж суб'єкта ринку, як і інші учасники (приватні та колективні підприємства, фізичні особи, їх об'єднання тощо).

По-друге, у процесі зміни економічної ролі держави формується значний арсенал засобів її впливу на всі сторони господарської діяльності в суспільстві. Вона має можливість в нових умовах використовувати як більш гнучкі, так і дієвіші засоби регулювання, функціонування та розвитку економіки. Йдеться про податкові, кредитні, валютні та інші регулятори, які використовуються для регуляторного впливу на діяльність всіх учасників ринкових відносин.

По-третє, через те, що формування ринкових відносин - тривалий процес, то в умовах перехідного стану економіки можлива участь держави у виконанні нею успадкованої від попередньої системи виробничих функцій. Крім цього, за нею залишається фінансування соціальної сфери, фундаментальної науки, освіти, охорони навколишнього середовища тощо.

/Другою закономірністю розвитку перехідної економіки є бюджетна криза. її наявність тісно пов'язана зі зміною статусу держави в економіці. У спадок від Радянського Союзу Україна отримала потужну промисловість, сільське господарство, інші галузі, розгалужену соціальну сферу, значні за чисельністю збройні сили, котрі за винятком виробничої сфери, утримувались за рахунок державного бюджету. На перших етапах ринкових трансформацій зберігалося намагання держави фінансувати ці сфери і види діяльності. Але в усіх країнах СНД дохідна частина державного бюджету у 90-х роках XX ст. різко скоротилася внаслідок катастрофічного падіння обсягів виробництва. Значний негативний вплив на стан доходів державного бюджету мали недосконалість податкової системи, відтік капіталів за кордон, суттєве зростання масштабів тіньової економіки. Внаслідок цього дефіцит державного бюджету став хронічним і практично неминучим явищем для більшості постсоціалістичних країн.

Третьою закономірністю розвитку перехідної економіки вважається трансформаційний спад. Він породжений глибокою економічною кризою, котра виникає внаслідок відсутності скоординованості дій між суб'єктами господарської діяльності. Коли планово-директивні механізми координації господарської діяльності розвалені, а ринкові, навіть у поєднанні з державним регулюванням, ще не створені або недостатньо дієві, то це і виливається у спад в соціально-економічному розвитку. До того ж, адміністративно-командній економіці був притаманний, з одного боку, хронічний дефіцит, а з іншого - значні обсяги продукції, котра не знаходила збуту. Для більшості постсоціалістичних країн притаманна масштабність і глибина падіння економіки в умовах трансформаційного спаду. В Україні за 1990-1994 pp. обсяги валового внутрішнього продукту зменшились на 45,6%, промислового виробництва - на 40,4%, сільськогосподарського — майже на третину.1

Орієнтація України на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки передбачає здійснення державою сукупності цілеспрямованих заходів з метою формування конкурентного середовища для всіх суб'єктів господарювання. До основних з них належать:–

демонополізація державного сектора національної економіки як одна з визначальних передумов утвердження ринкових відносин;–

абсолютне і відносне скорочення виробництва не конкурентоздатної продукції, переорієнтація підприємств базових галузей на новітні види продукції і технології, прискорене оновлення основного капіталу і системи управління виробництвом;–

прискорене розширення виробництва товарів широкого вжитку на основі новітніх засобів виробництва і технологій, забезпечення конкурентоспроможності цих товарів на внутрішніх і зовнішніх ринках;–

формування інфраструктури ринкової економіки, здатної забезпечити розвиток і вдосконалення господарських зв'язків;–

широке впровадження в господарську діяльність сучасних засобів комунікації, що дасть змогу включитися і ефективно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі суб'єктам підприємництва;–

утвердження дієвих механізмів соціального захисту основної маси громадян від негативних наслідків нецивілізованого первісного нагромадження капіталу.

1 Послання Президента до Верховної Ради України „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році", - К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2001.-С. 25.

Вирішальний вплив на здійснення ринкових перетворень має інституціональна ринкова трансформація. її головна мета полягає у створенні економічного механізму, який стимулює ефективне функціонування всіх суб'єктів господарювання і розвиток інститутів ринку. Зміст ринкової трансформації в перехідній економіці полягає у виникненні, розвитку та утвердженні прав економічної поведінки суб'єктів підприємництва в ринкових умовах та ліквідації правил і установ, притаманних адміністративно-командній системі господарювання.

В умовах України інституціональні перетворення не повинні ігнорувати суттєву роль держави у розвитку економіки. Спроби усунути її від регулювання економіки в недалекому минулому обернулося для нашого суспільства значними соціально-економічними втратами. Це також загальмувало реформування економічної системи України.

Інституціональні перетворення у постсоціалістичних країнах необхідно здійснювати послідовно і комплексно, щоб в кінцевому підсумку була створена цілісна і взаємопов'язана система інститутів, здатних забезпечити ефективне функціонування і розвиток ринкової економіки на власній основі. Фрагментарність ринку не сприяє ефективному функціонуванню ринкової економіки.

Наявність перехідної економіки потребує відповідної економічної політики. Вона має містити науково обґрунтовану, цілеспрямовану і послідовну діяльність держави, спрямовану на здійснення ринкових перетворень з метою утвердження сучасної ефективної економічної системи. Економічна політика держави в перехідній економіці базується на зміні централізованого регулювання ліберальним.