Методи політичної економії

План

1. Методи політичної економії

2. Економічні категорії, закони та принципи політичної економії. Пізнання і використання економічних законів

3. Функції політичної економії. Позитивна та нормативна політична економія

Політична економія, як і будь-яка інша наука, має властиві їй методи дослідження процесів та явищ господарської діяльності. З цією метою використовується значний арсенал прийомів і способів дослідження предмета політекономії, котрі визначають зміст її методу.

Метод (спосіб дослідження, пізнання) у політекономії являє собою сукупність засобів, прийомів та принципів наукового пізнання економічних процесів і явищ, їх уявного відтворення й розкриття взаємозв'язку та взаємозалежності, а також виявлення рушійних сил функціонування й розвитку економічної системи. З цією метою використовуються як загальнонаукові, так і специфічні для цієї науки методи пізнання. Провідне місце серед них належить діалектичному методу.

Діалектичний метод належить до загальнонаукових і грунтується на використанні законів і принципів філософії, родоначальником якої був видатний німецький філософ Г. Гегель. Сутність цього методу полягає в тому, що процеси і явища (в тому числі і економічні) досліджуються не ізольовано, а у їхньому взаємозв'язку та взаємозалежності і не у статиці, а в динаміці, розвитку. Останнє слід розуміти як накопичення кількісних змін, що призводить до змін якісного характеру. При цьому джерелом розвитку виступають внутрішні суперечності досліджуваного процесу або явища.

Метод наукової абстракції передбачає вилучення у процесі дослідження другорядних фактів, явищ, сторін, які не мають істотного значення для Його кінцевого результату. На жаль, абстрактний характер політичної економії спонукає нетямущих людей розцінювати цю теорію як щось непрактичне і нереальне. Насправді політична економія практична саме тому, що вона за допомогою цього методу визначає поняття, економічні категорії, виявляє 1 формулює економічні закони, що відіграє вирішальну роль у практиці господарювання.

Кожний досліджуваний об'єкт природи або суспільства має значну кількість ознак, властивостей, рис. Для правильного розуміння суті певного явища або процесу необхідно розкласти його на найпростіші складові елементи, піддати кожний з них детальному вивченню та виявити роль цих елементів у системі єдиного ЦІЛОГО.

Розчленування досліджуваного об'єкта на окремі елементи і вивчення кожного з них як необхідної частини цілого називають аналізом. Такий аналіз дає можливість вивчити окремі сторони об'єкта, визначити певні поняття та їх зміст.

Синтез як метод дослідження в політекономії передбачає об'єднання різних сторін, елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними. Це дає змогу більш глибоко дослідити сутність цілого. Наприклад, величина попиту залежить від багатьох факторів: ціни на певний товар, доходу споживачів, наявності товарів-замінників і т. п. Щоб мати уявлення про попит на такий товар, треба вивчити всі ці зв'язки.

У процесі дослідження науковці можуть просуватися як від окремого до загального, так і від загального до окремого. Це свідчить про застосування індуктивного і дедуктивного методів у дослідженні економічних процесів і явищ.

Під індукцією мають на увазі метод пізнання, який передбачає просування у дослідженні певного економічного явища або процесу від окремого до загального, від Знання нижчого ступеня до знання більш високого рівня. Дедукція - метод пізнання, застосування якого передбачає просування при дослідженні певного об'єкта від загального до одиничного. Застосування цих методів у політичній економії дає змогу виявити діалектичний зв'язок між одиничним, особливим і загальним.

Історичні і логічні методи дослідження в політекономії використовуються для вивчення економічних процесів і явищ у єдності здійснення першого та другого. Застосування історичного методу передбачає вивчення історичної послідовності виникнення, розвитку і змін певних економічних процесів і явищ один за одним у житті суспільства. Відповідно до з логічного методу досліджуються економічні процеси і явища у ЇХНІЙ логічній послідовності виникнення і розвитку у напрямку від простого до складного. Водночас дослідник звільняється від історичних випадковостей, зигзагів та подробиць, котрі не властиві певному явищу або процесу, щоб виявити логіку його розвитку.

Широко використовується в політекономічних дослідженнях економічне моделювання. Це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ на основі використання математики та економетрики, структура яких в абстрактній формі відтворює реальний стан економічної діяльності. Застосування економічних моделей в політичній економії створює можливості для більш наочного та глибокого дослідження основних характеристик і закономірностей розвитку реальних об'єктів пізнання.

Економічний експеримент набуває все більшого поширення в дослідженнях економічних процесів і явищ. Він є штучним відтворенням цих процесів і явищ з метою їх вивчення за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження у господарську діяльність. Економічний експеримент створює можливості для перевірки на практиці обґрунтованості наукових гіпотез та рекомендацій з метою узгодження можливих помилок і невдач в соціально-економічній політиці держави.

Отже, в політекономії широко використовується значний спектр методів дослідження економічних процесів і явищ, що дає змогу їй розвиватися та відігравати відповідну роль у пізнанні навколишньої об'єктивної економічної реальності.

Економічні категорії, закони та принципи політичної економії. Пізнання і використання економічних законів

Кожна наука у процесі пізнання об'єктивної реальності займається систематизацією фактів, подій, процесів, щоб виявити певні причини і наслідкові зв'язки між ними та відкрити і сформулювати економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії — це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.). Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.

Економічні закони відображають внутрішні, найсуттєвіші, стабільні, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності між економічними процесами і явищами. Вони як і закони природи мають об'єктивний характер і виражають причинно-послідовний зв'язок між компонентами явища, що вивчається. Економічні закони є такими не тому, що комусь так захотілося, а тому, що людина, виробляючи продукти та надаючи послуги, використовує закони природи, причому засоби виробництва - це створені нею (людиною) механізми їх застосування. На це значно звертали увагу фізіократи, котрі розглядали суспільство як частину природи. Одночасно економічні закони значно відрізняються від законів природи в тому плані, що виникають, розвиваються і функціонують у процесі економічної діяльності людей. Економічні закони не с абсолютними, їхня дія не вічна. Окремі групи людей і окремі особи можуть у своїй економічній поведінці відхилятися від вимог, які вони диктують. Закони відображають сукупність економічних відносин.

Сукупність економічних законів утворює систему економічних законів, яка охоплює їх різні групи і типи. Виділяються такі основні групи законів:

1. Закони, що діють протягом різних історичних періодів:–

всезагальні економічні закони (властиві всім суспільним способам виробництва);–

загальні економічні закони (діють у декількох економічних формаціях);–

специфічні економічні закони (діють у межах одного суспільного способу виробництва);–

стадійні закони (характерні для однієї зі стадій виробництва).

2. Закони сфер суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну, споживання (закон розподілу праці, закон споживання тощо).

3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем. Економічною наукою вже відкрита і пізнана значна кількість законів

економічної діяльності людей. Певна їх частина виникне та буде діяти на вищих етапах розвитку економічної системи й буде об'єктом дослідження наступних поколінь вчених економістів.

Економічні принципи - це теоретичні узагальнення, зміст яких складають певні допущення, усереднення, котрі відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. їх функція, як і економічних законів, полягає у відображенні взаємозвязків між економічними явищами та процесами, але менш стійкими і такими, що мають менш обов'язковий характер.

Пізнання економічних законів має на меті відобразити у свідомості людей об'єктивну економічну реальність, щоб використати ці знання у своїй практичній господарській діяльності. У зв'язку з цим існує декілька форм їх пізнання та використання.

Емпірична форма пізнання та використання економічних законів наявна тоді, коли люди, не усвідомлюючи суті цих законів, використовують їх у своїй господарській діяльності інтуїтивно, несвідомо.

Наукова форма пізнання та використання економічних законів базується на свідомому використанні відкритих і пізнаних законів розвитку та функціонування економічної системи, що забезпечує більшу ефективність господарської діяльності людей.

Використання економічних законів охоплює також певні рівні.

Науково-теоретичний рівень передбачає науковий аналіз економічних процесів і явищ, відкриття й формулювання економічних законів, їх тлумачення та формування концепції розвитку економічної системи країни.

На державно-управлінському рівні інститути державної влади, опираючись на провідні концепції, розробляють відповідні правові акти та положення, визначають програми соціально-економічного розвитку суспільства та засоби їх реалізації на основі врахування дій економічних законів.

Господарсько-практичний рівень використання економічних законів наявний у практиці господарювання економічних суб'єктів.

Другий і третій рівні тісно пов'язані з розробкою та реалізацією економічної політики держави. Пізнання економічних законів лає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу і зорієнтувати поведінку суб'єктів господарювання відповідно до певного економічного середовища. Адже соціально-економічний розвиток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично визначають логіку економічної поведінки суб'єктів господарювання. Суспільство одержить найбільший економічний ефект тоді, коли організовуватиме свою діяльність на основі створення широкого простору для дії