Суспільне виробництво: суть, структура, фактори і результати

План

1. Потреби як рушійний мотив економічної діяльності

2. Закон зростання потреб. Зміна структури потреб у сучасних умовах

3. Виробництво — матеріальна основа задоволення потреб

4. Виробничі ресурси і їх структура. Фактори виробництва

5. Ефективність виробництва. Суть та показники

6. Поділ праці. Суть, рівні і значення

Потреби як рушійний мотив економічної діяльності

Теорія і практика доводять, що спонукальним мотивом тієї чи іншої діяльності людини є потреби. Успіх діяльності фірми великою мірою залежить від того, наскільки вона зуміла вивчити потреби і виробляти продукти, які найкраще задовольняють потреби споживача. Макконнел і Брю відзначають, що є два фундаментальні фактори, які становлять основу економіки — матеріальні потреби суспільства, які є безмежними і ненаситними, та економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг. Вони обмежені і їх небагато.

Поняття потреба надзвичайно широке. Більшість економістів сходяться на тому, що в найширшому розумінні воно означає об'єктивну необхідність в у мовах і засобах існування людини. Потреби проявляються в усіх сферах людської діяльності. І залежно від сфери прояву розрізняють економічні, політичні, інтелектуальні, соціальні та інші потреби. До економічних потреб відносять ті, які породжуються виробництвом чи іншими об'єктивними умовами і задовольняються продуктами людської праці. Вони завжди виступають як об'єктивна необхідність споживання матеріальних благі послуг.

Економічні потреби включають матеріальні та нематеріальні потреби, які задовольняються споживанням певних матеріальних благ. Отже, вони не завжди носять матеріальний характер, але їх задоволення завжди пов'язане з затратами праці. У цьому головна ознака економічних потреб. Одночасно вони можуть бути матеріальними, фізичними, інтелектуальними, соціальними.

Потреби поділяють також на виробничі та невиробничі або особисті. Виробничі потреби — це потреби в засобах виробництва — сировині, енергії, матеріалах, технологіях виробництва, робочій силі, інформації тощо. Невиробничі потреби — це потреби в предметах споживання та послугах.

Економічні потреби об'єктивно обумовлені рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Первинною матеріальною основою зародження, формування та руху потреб населення є економічні умови суспільного буття, тобто природні умови і соціальний лад суспільства. Кожний з названих факторів породжує певні види потреб, і між ними встановлюється складна ієрархія.

Розрізняють також абсолютні і дійсні потреби. Абсолютні потреби виражають абсолютну споживну спроможність людини або іншого суб'єкта (суспільства, колективу) і виступають як бажання мати товар або одержати послугу. Вони виражають об'єктивно зумовлені запити людей і перевищують можливості їх задоволення на певному етапі. їх задоволення можливе в перспективі. Абсолютні потреби становлять верхню межу споживання. Вони виражають економічні умови, необхідні для всебічного розвитку здібностей людини.

Дійсні потреби — це та частина абсолютних потреб, яка реально існує в даний період і може бути задоволена, виходячи з доходів населення. Однак частина цих потреб може не задовольнятися через відсутність необхідних товарів та послуг. Дійсні потреби набувають форми платоспроможного попиту.

Життєві потреби поділяються також на фізичні, духовні (інтелектуальні) та соціальні. До фізичних належать потреби, викликані необхідністю підтримування життєдіяльності організму. Вони породжуються фізіологічними процесами організму та природними умовами. Це потреби в їжі, одязі, взутті, житлі, предметах гігієни тощо. До інтелектуальних відносять потреби в освіті, підвищенні кваліфікації, культурному відпочинку, предметах мистецтва тощо; до соціальних — потреби в покращенні умов праці, в медичному обслуговуванні, у громадській діяльності.

Потреба — це стан незадоволеності, необхідності в чомусь. Вона виступає як внутрішній спонукальний мотив людської діяльності. Виходячи з потреби, людина вдається до певної діяльності, щоб задовольнити потребу, забезпечити умови життя — вгамувати голод, спрагу, одягнутись і так далі. Це дає підставу стверджувати, що всяка діяльність людини зумовлена потребами.

За суб'єктами потреби можна поділити на індивідуальні, колективні та суспільні. Останні виражають об'єктивні умови необхідні для існування всього суспільства в цілому, наприклад, у створенні робочих місць, зменшенні безробіття, забезпеченні стабільності грошової системи, організації освіти, охорони здоров'я. Отже, кожен соціальний суб'єкт має свої специфічні соціальні потреби, які виражають необхідні умови існування соціального суб'єкта.

Класифікація потреб, яку ми навели, не може бути вичерпною, її можна розширити залежно від того, що буде покладено в основу класифікації. їх можна класифікувати залежно від взаємозв'язку з виробництвом, ролі в життєдіяльності людини, їх важливості, вартості благ та інших факторів.

Людина усвідомлює свої потреби, прагне максимально задовольнити їх. Проте задовольнити всі потреби одразу неможливо. Тому кожен суб'єкт завжди повинен вирішувати, яку потребу він може задовольнити в даний час, а яку відкласти на майбутнє. Отже, людина розставляє свої потреби за ступенем важливості та можливості їх задоволення.

Засоби задоволення людських потреб навиваються благами. Розрізняють економічні та неекономічні блага. Неекономічні — це природні блага — повітря, вода, сонячне тепло та інші. Економічні блага — це продукти трудової діяльності.

Закон зростання потреб. Зміна структури потреб у сучасних умовах

Виробництво постійно розвивається і, з одного боку, збільшує кількість і поліпшує якість продукції та послуг, необхідних для задоволення людських потреб, а з іншого — створює нові товари, яких раніше не існувало і які можуть краще задовольняти вже наявні людські потреби та породжувати нові. Наприклад, ще не так давно люди не користувалися комп'ютерами, мобільними телефонами, супутниковими антенами, кондиціонерами, кухонними комбайнами, мікрохвильовими печами та іншими речами. їх не існувало. А тепер вони все більше входять у побут населення, і все це завдяки розвитку науки і техніки.

Потреби суспільства безмежні, а економічні ресурси, що необхідні для їх задоволення, — обмежені. Безмежність потреб має різні форми прояву. По-перше, вони відтворюються (не можна, один раз поївши, задовольнити цю потребу назавжди); по-друге, розвиток суспільства і виробництва породжує все нові й нові потреби; по-третє, не має меж процес удосконалення структури потреб, їх облагороджування, як і не має меж удосконалення людської особистості.

Безмежність потреб обумовлена як розвитком виробництва, яке в умовах конкуренції постійно вдосконалюється, створює нові споживчі блага, а отже й нові потреби, так і фантазією. Зростанню і поширенню потреб сприяють сучасні комунікації, розвинена реклама, яка намагається переконати споживача в тому, що ми потребуємо ті чи інші речі, яких без реклами не купували б.

Отже, якщо розглядати систему потреб у цілому, аналізувати зміни, що в ній відбуваються протягом тривалого часу, то ми переконаємося, що їх зростання є закономірним процесом.

Потреби людей змінюються і розвиваються з розвитком самої людини та матеріального виробництва. Зростання потреб є об'єктивним законом. Суть даного закону полягає в тому, що з розвитком суспільного виробництва і самої людини зростає і розвивається коло потреб, змінюється співвідношення між різними потребами і формами їх задоволення. Практично це проявляється в тому, що люди потребують все більшої кількості та ширшого кола предметів споживання, підвищуються їх вимоги до життя та праці, до розширення і покращення кола послуг і зміни їх структури.

Зростання потреб, розширення їх кола стимулює розвиток виробництва, а розвиток виробництва породжує нові потреби. Закон зростання потреб виражає зв'язок між виробництвом і потребами, показує, як розвиток виробництва і зміни соціально-економічних та природних умов ведуть до зміни потреб, які вже існують, і появи нових, а іноді й до відмирання перших.

Зростання суспільних потреб і зміна їх структури визначаються багатьма факторами. Найважливішими з них є розвиток матеріального виробництва, підвищення культурно-освітнього рівня населення, урбанізація.

На ранніх етапах розвитку суспільства коло людських потреб було вузьким. Це були переважно природні потреби, тобто ті, що породжувалися фізіологічними процесами, природними умовами і задовольнялися спільною діяльністю общини, роду. У міру розвитку продуктивних сил зростали й потреби, розширювалось їх коло, виникали соціальні та інтелектуальні потреби. Це розширене коло потреб ставило завдання виробництву створювати нові споживчі блага для їх задоволення.

Особливо швидко зростають потреби людей з переходом до машинного виробництва, його електрифікації та автоматизації. Застосування нової техніки і нових технологій вимагає підвищення загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників. Чим вищий рівень розвитку техніки, тим більш освіченою повинна бути людина, тим вищими стають її потреби. Технічний прогрес змінює технології виробництва і ставить вищі вимоги до технічної підготовки кадрів, вимагає вміння користуватися новою технікою, виконувати нові трудові процеси, виробляти нову продукцію. Безперервний розвиток техніки вимагає безперервного розвитку здібностей і набуття нових знань. Спеціальні знання, висока професійна підготовка, загальна культура людини перетворюються в обов'язкову умову успішної праці дедалі ширших верств працівників. І все це викликає розширення кола потреб людини.

Матеріальним потребам властивий високий коефіцієнт відтворення. Швидка поява нових виробів розпалює наші апетити, а реклама прагне переконати нас у тому, що нам потрібна значна кількість нових речей. Ще не так давно ми не мали змоги купувати персональні комп'ютери, відеомагнітофони, електронні годинники, мікрохвильові печі, мобільні телефони та інші нові товари. А зараз вони ввійшли в побут багатьох людей.

Таким чином, зростання потреб є об'єктивним наслідком розвитку виробництва, технічного