Водночас розподіл прибутку AT впливає на функціонування і розвиток акціонерних товариств. Адже власники акцій, як правило, не претендують | на отримання середнього прибутку, а задовольняються дивідендом. Його величина, якщо дивіденд співставити не з номінальною вартістю акції" а з її ринковим курсом, наближається до розмірів звичайного позичкового процента. Купівля акції розглядається як використання певної капітальної вартості, як капіталу-власності і служить джерелом поповнення акціонерного капіталу.

Отже, якщо акціонерне товариство забезпечує всім власникам акцій дивіденд, котрий дорівнює проценту, то воно буде функціонувати і розвиватись.

При загостренні конкурентної боротьби, породженої погіршенням збуту товарів акціонерного підприємства, воно може знизити ціни на акції і продавати свою продукцію на рівні витрат виробництва плюс процент. Внаслідок цього доходи акціонерного товариства в таких умовах значно скорочуються і навіть можуть не виплачуватись дивіденди, але акціонерний капітал продовжуватиме функціонувати і розвиватись. Велику роль в цьому відіграє фондова біржа.

Фондова біржа, її основні операції

Фондова біржа - організаційна форма спеціалізованого ринку, де здійснюється торгівля цінними паперами (акціями, облігаціями, зобов 'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, які забезпечують рух кредитних ресурсів і валютних цінностей та формування їх біржового курсу. На відміну від товарних бірж, які здійснюють регулюючий вплив на рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу.

В сучасних умовах основна маса довгострокових вкладів капіталу здійснюється за допомогою операцій на фондовій біржі. Так, довгострокові вкладення у формі купівлі цінних паперів вигідні для підприємців-капіталістів, адже можливість реалізації цінних паперів на фондовій біржі робить довгострокові вкладення для окремих капіталів короткостроковими.

Фондова біржа створюється як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути торгівці цінними паперами, що мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності. Вона, як правило, має статус безприбуткового акціонерного товариства, тобто її метою не є отримання доходу для його розподілу серед своїх членів. Це може здатися на перший погляд дивним, але насправді глибоко закономірно: члени біржі одержують дохід, функціонуючи як біржові посередники. Безприбутковий статус не означає, що фондова біржа як акціонерне товариство взагалі не одержує доходів. Частина отриманих доходів витрачається для облаштування зали та приміщень, де працюють біржовики, створення сучасних систем зв'язку, ведення досліджень і т. д. Члени біржі зацікавлені в тому, щоб вона одержувала рівно стільки доходів, скільки їй потрібно при дотриманні розумної економії: завищення доходів означає скорочення прибутків її членів або подорожчання послуг при купівлі-продажу цінних паперів.

Зародки фондової біржі як спеціалізованого ринку з'явилися в XV ст., коли в Антверпені вперше почали здійснюватись операції з цінними паперами (купівля-продаж боргових зобов'язань урядів Голландії, Англії, Португалії, Іспанії, Франції). У 1608 р. була організована Амстердамська біржа, на якій почали котируватися не тільки облігації державних позик, а й акції Голландської та Британської Ост-Індійської, а пізніше і Вест-Індійської торгових компаній. У XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувались цінні папери 44 назв (акції та облігації). В Англії фондова біржа була створена в 1773 р., в США започаткуванням фондової біржі вважається угода 24 маклерів у 1792 р. щодо розмірів комісійної винагороди. У Франції, Німеччині, Австро-Угорщині фондові біржі виникли у XVIII ст. В Росії перша біржа офіційно була відкрита у J 703 p. Вона була товарною до 30-х років XIX ст., хоча на ній оберталася іноземна валюта. В 1820 р. на ній з'явились облігації державних позик, а в 1827 р. - акції. З 60-х років XIX ст., коли активно створювались акціонерні товариства, широкого розвитку набув біржовий обіг цінних паперів.

Фондова біржа будує свою діяльність на основі таких принципів:–

особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі укладаються усно й оформляються юридично заднім числом);–

гласність (публікуються зведення про всі угоди і відомості, надані емітентом за згодою з біржею про внесення акцій у біржовий список, незалежно від активності емітента);–

тверде регулювання адміністрацією біржі й аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом установлення правил торгівлі й обліку, здійснюваних операцій з цінними паперами.

До основних операцій фондової біржі належать:–

здійснення обліку цінних паперів;–

надання рекомендацій щодо встановлення стартової котирувальної ціни;–

організація оформлення угод купівлі-продажу цінних паперів;–

виконання централізованих взаєморозрахунків між учасниками біржового ринку цінних паперів;–

здійснення централізованого інформаційного забезпечення і контролю курсів цінних паперів;–

сприяння правовому оформленню угод.

Роль фондової біржі у розвитку ринкової економіки полягає в тому, що її діяльність сприяє залученню на певних умовах і на певний строк тимчасово вільних грошових коштів шляхом випуску та продажу акцій, * облігацій і їх спрямування на започаткування підприємств, їх технічне оновлення, переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Фондова біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу. Завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціально важливі сфери, які найбільше Його потребують.

Як вторинний ринок цінних паперів, фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. В окремих випадках на фондових біржах можуть розповсюджуватися цінні папери. Емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, держава, державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства, іноземні юридичні особи. Громадяни або юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок, є інвесторами. Ними можуть бути також іноземні громадяни та юридичні особи. Ще один учасник ринку цінних паперів — інвестиційні інститути, яким надається право юридичної особи, що дає їм можливість виконувати функції посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду. Інвестиційні компанії можуть займатися організацією випуску цінних паперів та наданням гарантій щодо розміщення їх на користь третіх осіб, вкладати кошти у цінні папери від свого імені та за свій рахунок. Це свідчить про те, що фондова біржа відіграє значну роль у розвитку ринкових відносин та їх становленні.

Однак за роки ринкових перетворень в Україні цей вид біржової діяльності не набув достатнього поширення, а тому його вплив на трансформацію економічної системи недостатній.

Серед основних причин, які спричинили таке становище в цій сфері біржової діяльності, слід виділити:–

здійснені роздержавлення і приватизація об'єктів власності не активізують інвестиційну привабливість первинного ринку цінних паперів;–

недостатня розвиненість організаційного оформлення вторинного ринку цінних паперів;–

невисокий платіжний попит вітчизняних інвесторів на цінні папери;–

недостатня захищеність прав власності іноземних інвесторів;–

відсутність чіткого правового забезпечення механізмів котирування цінних паперів.

Для подолання цих недоліків необхідне визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цих заходів разом з іншими ринковими перетвореннями забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але й впровадження систем їх допуску (лістинга). Останнє буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів, а на українську фондову біржу будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основного капіталу і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. Одночасно лістинг підвищить гарантії для інвесторів, дасть змогу формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають котирування цінних паперів на фондовому ринку.

Отже, фондова біржа є складовою частиною ринкової економіки та відіграє суттєву роль у її розвитку й функціонуванні.

Література

Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.

Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. / Пер. с франц. - М.: "Международные отношеня", 1994.

Башнянин Г. /., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.

Беляев О. О., БебелоА. С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму. - К.: КНЕУ, 2003. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. - К.: Вища шк., 2003.

Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. - М.: Мысль, 1991. Бугулов В. М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. - К., 1998. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики. Расчет согласия. Границы свободы. - М., 1997. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. - К.: КНЕУ,

2003.

Васильченко В. С. Ринок праці та зайнятість (навчальний посібник). - К., 1996. Валовой Д. В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 1997.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук, думка, 1992. Гальчинський А. С. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи, 2001. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної теорії:

Підручник. - К.: Вища школа, 1995. Глобалізація і безпека розвитку / Кер. авт. кол. О. Г. Білорус.