УДК 821.111 - ї + 821.161.2 - ї] 091

Соколовська А.А.

ХУДОЖНЯ КОНЦЕПЦІЯ МОДЕЛЮВАННЯ ДОЛІ ГЕРОЯ У РЕАЛІСТИЧНІЙ ПРОЗІ

Т.ГАРДІ ТА П.МИРНОГО

У статті розглянуто філософську концепцію моделювання трагічної долі героїв на матеріалі роману Томаса Гарді «Тесс із роду д'Ербервіллів» та повісті «Повія» Панаса Мирного. Зображено авторське опанування героїнями, їхнє ставлення до позитивних героїв, простежено ілюзію об'єктивності авторських позицій щодо персонажів і подій.

Ключові слова: моделювання, естетика, типологія, доля, трагедія, конфлікт, ідейний зміст, позитивний герой, доля, особистість.

У реалістичній літературі XIX століття твори про долю героїв з життя займають досить помітне місце, спричинивши розвиток своїх численних різновидів. Англійська і українська літератури повною мірою відбивають цю тенденцію. На нашу думку особливо яскраво цей процес літератури засвідчує творчість Т.Гарді та П.Мирного. Тому наше завдання полягає у тому, щоб коротко охарактеризувати модель реалістичного зображення долі героя у романі Т.Гарді "Тесс із роду д'Ербервіллів" та повісті «Повія» П.Мирного в компаративному плані.

Частково вивченням проблеми філософської концепції моделювання долі героя у творчості Т.Гарді займались Н.Фрай у своїй праці «Анатомия критики», А.Кеттл «Томас Харди. Тэсс из рода д'Эрбервиллей», Б.Кузьмин «Томас Харди», а в П.Мирного - Г.І.Карпенко «Творча спадщина П.Мирного та І. Нечуя-Левицького як історичне джерело», І.В.Борщевський «Українська література», однак в компаративному плані твори цих письменників ще не досліджувались, що вперше постає предметом даної наукової розвідки.

Однією з величних тем творчості Т.Гарді є тема жіночої долі та право жінки на вільне і щасливе життя. „Тесс із роду д'Ербервіллів" - перший та єдиний англійський роман, в якому робиться спроба з широтою та розмахом класичного соціального роману осмислити художню концепцію моделювання долі героїні, взятої із англійського селянства. Автор звертається до образу жінки, а саме дівчини з народу (батрачки), яку принижували і над якою знущалися представники міщанського світу. Героїня стає живим свідченням невичерпних життєдайних сил, що криються в народі.

У романі представлений образ сильної, вольової жінки, яка намагається сама розпорядитися своїм життям усупереч найнесприятливішим обставинам. Це класичний роман про страждання, трагедію, втрату, кохання, снобізм, злочин. Все це дивно переплелось в долі юної Тесс, бідної спадкоємиці древнього роду, приреченої на роль власниці - і готової переламати цю долю ціною особистого життя. Події в романі поставлені за логікою біографічного сюжету. Письменник зображує історію недовгого життя простої селянки, милої дівчини, скривдженої та загубленої, зосереджує увагу на переломних моментах, адже для нього важлива не тривалість, а інтенсивність пережитих випробувань.

Зображення гіркої історії Тесс Т.Гарді перегукується із твором відомого українського письменника-реаліста, сучасника Томаса Гарді - «Повія» Панаса Мирного, майстра українського художнього слова другої половини ХІХ століття, який, створивши ряд високохудожніх соціально- побутових повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу дореформеного і пореформеного періоду, показавши, зокрема, життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних із рідних хат, розширив тематику української класичної прози реалізму і підніс її на новий, вищий ступінь розвитку. З появою повісті „Повія" П.Мирний вносить нові мотиви у традиційну тему, створює нову, об'єктивно-розповідну манеру оповіді, розробляє свій соціальний типаж, конкретніше висвітлює типові умови суспільства.

Цей роман є не лише малюнком особи та долі героїні Христі, що під впливом обставин стає повією, але і того оточення, середовища, що штовхнуло її на цей шлях. Поруч із нею зустрічаємо тут й інші жіночі постаті, почасти з тією самою долею. Роман може справити враження певної ідеалізації села, мешканці якого лише в місті втрачають позитивні риси характеру української людини. Таке враження хибне. Панас Мирний подає картину вже нового села, після реформи, і показує, що вже тут люди псуються під впливом того нового оточення, яке навряд чи є ліпшим від старого. У творі зображені роздуми художника про нереалізовану пропащу людину, яка народжена була для справ, можливо, значних і прекрасних, але яка так і не розкрилася в своїх потенційних якостях і можливостях. У центрі роману образ Христини - невтомної шукачки правди, котра зростала у злиднях, в умовах недоброзичливості й ворожості та, яка, в кінці кінців, зійшла на криву стежку і стала пропащою.

Головна героїня твору Христина, подібно Тесс Томаса Гарді, через вплив соціального середовища стає трагічним образом. Автор повністю зосередився на постаті головної героїні, здійснюючи намір показати, як соціальні умови руйнують особистість, творять із чесних людей пропащих. Він вражає масштабністю зображення дійсності і в часі, і в просторі, змалюванням широкоп галереп персонажів, які представляють різні класи та стани украпнського суспільства і феодальноп доби, і перших пореформених років. Новаторство твору виявилось не тільки в соціальному вмотивуванні поведінки геропв, а й у тонкому психологічному аналізі найпотаємніших порухів людськоп душі. Відзначаючи заслуги Панаса Мирного, I. Я. Франко вказував, що автор твору "здійснює психологічні розкопки в душу персонажа різноманітними шляхами: це і соціально-психологічний портрет, і авторська характеристика персонажів, і соціальне вмотивування вчинків геропв. А це все результати великоп майстерності і письменницького натхнення автора роману" [8, 56].

Виходячи із загальної характеристики творів обох письменників неважко провести паралель між ними, особливо при моделюванні долі героїв. Героїня роману Т.Гарді, можна сказати, є „сестрою по нещастю" героїні П.Мирного Христини, обидві стають жертвами пересудів і прописів