Людина, як правило, ставить себе у центр простору, що є для неї природно, і відповідно до цього його структурує. Такою точкою відліку може бути місце проживання ([там | де 'ми 'жили 'була гу'жел'н'а і наз'вали бра'жаркойу || ти'перка | там | сие'ло | а там уже | за'р'ічка] (с. Волиця Ск); [тут | джи'рел н а | де 'ми живе'мо... там | 'дал ш 'еу 'центр 'і | там | п'рачка] (с. Зубків Ск)). Однак таким ядром передусім виступає головна частина населеного пункту, що є центром простору для місцевих жителів (не лише у географічному розумінні, але і за важливістю об'єктів, що там знаходяться (наприклад, Контора [коун'тора] (будівля в центрі, с. Волиця Ск)). На це вказують і мікротопоніми Сило [сие ло] (частина села, с. Волиця Ск, с. Комарів Ск), адже апелятив, від якого утворилися ці найменування, використовується на позначення не лише типу населеного пункту, але і його центральної вулиці (пор., Місто ['м'істо] (головна частина села, с. Новий Витків Рд, с. Тартаків Ск)), Центр [центр] (частина села, с. Зубків Ск). Паралельно вживається також офіційна назва Українська [ук'райінс'ка] (центральна частина села, с. Комарів Ск), що, очевидно, також мотивована розташуванням цього лінійного географічного об'єкта і його важливістю для мешканців.

Про центробіжне сприйняття простору свідчать і такі найменування: Зарічка [за'р'ічка] (частина села, с. Волиця Ск), Залісся [за'л'іс"а] || За Лісом [за 'л'ісом] (берег річки, с. Зубків Ск). Ці мікротопоніми вказують на розташування названого об'єкта за іншим об'єктом (важливішим чи значно більших розмірів) щодо центру (номінатор об'єкт, назва якого лежить в основі мікротопоніма найменований об'єкт). Адже, наприклад, для жителів Зарічки за Білим Стоком знаходиться більша частина села, тобто для них Заріка - це все село.

Як показав проведений аналіз топоконтекстів, у побудові «радіального» простору населенням досліджуваної території можна виділити такі рівні - життєво-актуальний (ціннісний) та периферійний. При цьому суб'єкт виконує оцінюючу функцію географічних об'єктів щодо їх важливості у задоволенні побутових потреб, у тому числі і їх здатності до використання в господарській діяльності. Людина (номінатор) займає центральну позицію.

До життєво-актуального рівня належать важливі з точки зору побутових цінностей географічні об'єкти. Це вулиці населеного пункту, а також об'єкти, що знаходяться на них, орні поля, пасовища та сіножаті. Важливе значення має і ріка (Білий Стік), на берегах якої розташовані досліджувані села, адже вода - це одна з найбільших життєвих цінностей. Для цього рівня пізнання простору характерним є високий ступінь освоєння земель, що виражається у великій концентрації мікротопонімів. Кількість найменувань поступово зменшується у напрямі до непізнаних земель, поки не зникає зовсім (тоді орієнтаційними точками у просторі для жителів слугують не мікротопоніми, а назви порівняно великих населених пуктів (ойконімів): [во'на ви т 'ікайе дес' там б 'іл а дуб'ротвора [місто Рд - Г.О.]] (с. Волиця Ск), [ту'да | йак 'йіхати наро'ман'іуку [село Ск - Г.О.]] (с. Волиця Ск), [вит'і'кайе [Білий Стік - Г.О.] з полО'ве [село Рд - Г.О.]| за вит'ковим [село Рд - Г.О.] | йак на ра'дех'іу [місто Рд - Г.О.] 'йіхати] (с. Зубків Ск), [аж- п 'ід ра'деховом] (с. Комарів Ск). Також варто відзначити, що для мікротопоназв, які найменують об'єкти життєво-актуального рівня, характерним є різноманіття ознак, покладених в їх основу (наприклад, за приналежністю власникові - Коло Байрового Дуба [колу 'баїрувого 'дуба] (поле, с. Комарів Ск), за внутрішніми властивостями - Кругле Болото [к'ругле бу'лото] (болото, с. Зубків Ск), за розташуванням важливих господарських споруд - Бляхарня [бл'а'харн'а] (поле, с. Зубків Ск) тощо), що засвідчує про різнобічну оцінку об'єктів довколишньої території.

Принцип ціннісної орієнтації у пізнанні простору виражається у мікротопонімах типу Зарічка [за'р'ічка] (частина села, с. Волиця Ск), Залісся [за'л'іс"а] (берег річки, с. Зубків Ск), Підгатка [п'ід'гатка] (поле, с. Комарів Ск), Підлісна [п'ід''л'існа] (куток, с. Комарів Ск), а також у мікротопоназвах у формі прийменникових конструкцій - За Вільшиною [за в'іл''шиноу] (пасовище, поле, с. Волиця Ск), Коло Дубини [колу ду'бини] (поле, с. Волиця Ск), Коло Контори [колу коун'тори] (місце в центрі, с. Волиця Ск), Коло Кринички [колу крие'ничк'і] (поле, с. Комарів Ск), Коло Школи [колу ш'коли] (місце в центрі, с. Волиця Ск), Коло Церкви [колу 'церкви] (вуличка, с. Зубків Ск) тощо. Такі найменування мотивовані місцем знаходження названого об'єкта щодо іншого, більш значного. Цікавим у цьому розумінні є мікротопонім Залісся (берег річки, с. Зубків Ск). Як зазначають жителі цього села, [чи то ко 'лис' у дауни'ну там буу л'іс | а 'пот'ім його не с'тало | нази'вали шо то за 'л'ісом [варіант Залісся - Г.О.]]. Як видно з наведеного топоконтексту, географічного об'єкта (лісу), назва якого лягла в основу найменування, уже давно немає, однак мікротопонім, що мотивується ним, ще досі функціонує.

Очевидно, що при побудові простору актуалізуються