УДК 177.72 (091)

Клименюк Н.В., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Гуманізм як система загальнолюдських цінностей (історичний аспект)

Мета даної роботи - дослідити походження слова гуманність як українською, так і російською мовами та прослідкувати поширення цього явища в суспільній та науковій думках.

The task of this work is to spy the history of adventure of words "humanity", and of expanding of this phenomenon in social and scientific spheres. Навряд чи яка-небудь держава буде прагнути будувати своє громадянське суспільство таким чином, щоб воно не відповідало нормам гуманності. На думку багатьох сучасних науковців, сьогодні в Україні дуже важко говорити про гуманізм. Вже наприкінці ХХ століття, коли стало зрозуміло, що наше суспільство не є таким безконфліктним і гуманним, яким його змальовували раніше, дискусії з цього питання не припиняються. Можна погодитись із сучасними українськими політологами Дашутіним Г.П., Михальченком М.І.: "На світанку української незалежності зріс інтерес до гуманістичної проблематики, що було пов'язано з Вірою й Надією на щасливу долю України" [9, с. 3].

Мета даної роботи - дослідити походження слова гуманність як українською, так і російською мовами та прослідкувати поширення цього явища в суспільній думці.

Гуманізм запозичено в середині ХХ ст. з німецької мови. З німецької Humanismus за походженням латинізм, було введено Г. Фогтом. Порівняно до латинської hymanus - "людський" [21, с. 117].

Відповідно, дивимось слова "людяний" - семантична калька ХІХ ст., французьке humain - "людяний, гуманний" [21, с. 490].

Людяність - словотвірна калька немецького humanitat - "гуманність". Вперше зустрічається у Фонвізіна [21, с. 490]:

"...Имею повеление объехать земной округ, а притом, из собственного подвига сердца моего, не оставляю замечать тех зло нравных невежд, которые, имея над людьми своими полную власть, употребляют ее во благо бесчеловечно. Ты знаешь образ мыслей нашего наместника. Какою ревностию помогает он страждущему человечеству! С каким усердием исполняет он тем самым человеколюбивые виды вышней власти!.." [20, с. 79].

Людинолюбство в пам'ятках зустрічається з ХІІІ ст., є словотвірною калькою грецького philantropia - "человеколюбие" (від phil - "любов" і anthropos "людина") [21, с. 489].

Слід зазначити, що слова "гуманний" і "людяний" - синоніми. Гуманний - людяний, людинолюбний, людський. Гуманізм - людяність, людинолюбство, людство [2]. Відомості про гуманність дає нам також і словник іншомовних слів. "Гуманність" - людяність, повага до людини та її гідності. Гуманний - людяний у своєму ставленні й діях до інших людей [16]. Подібно до вищенаведеного, поняття "гуманність" викладено в українських словниках.

Гуманізм - 1) Ідейна течія епохи Відродження, яка утверджувала право людини на земне щастя (французький гуманізм). 2) Світогляд, пройнятий любов'ю до людини, піклуванням про її благо, повагою до її гідності.

Гуманність - людяність.

Гуманний - людяний у своїх діях і ставленні до інших людей [17]. 1) Прогресивний дух епохи Відродження, спрямований на утвердження моральних прав людини на земне щастя, чуттєві радощі та вільний вияв її прагнень та бажань. 2) Ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності, людяність.

Гуманний- людяний у своїх діях і ставленні до інших людей.

Людяний - 1) який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших, уважний до чужих потреб; гуманний. 2) сповнений щирістю, гуманністю. 3) оснований на гуманному ставленні до людини. 4) у якому є щирість, уважність, доброзичливість. 5) людинолюбство, гуманізм [5].

Отже, як бачимо, значення слова "гуманність" описано в різних джерелах і майже не відрізняється деталями. Основні складові цього поняття - любов, чуйність, повага, порядність, доброзичливість тощо.

Дуже цікаві відомості про гуманність, людинолюбство знаходимо у Конфуція. Темі людинолюбства, людських відносин Конфуцій приділив дуже багато уваги. Гуманність є центральним принципом моралі Конфуція, саме вона й становить основу доброчесності. Згідно з категоріями Конфуціанства це людина, наділена високоморальними якостями.

"...Цзы Чжан запитав у Конфуція про людинолюбство.

Конфуцій відповів:

Той, хто може здійснити п'ять принципів у Піднебесній, вважається людинолюбним.

Цзы Чжан сказав:

Прошу учителя сказати про них.

Конфуцій відповів:

Повага, великодушність, довіра, кмітливість, милість. Якщо поважний, то тебе не будуть нехтувати. Якщо великодушний, то оволодієш усім світом людей. Якщо викликаєш довіру, то люди будуть служити тобі. Якщо кмітливий, то доможешся успіху. Якщо милостивий, то це дасть можливість розпоряджатися людьми" [XVII 6] (Ян Хо).

"...Шанування батьків і старших братів - це і є основа людинолюбства" (Сю Ер).

"Шляхетний чоловік є в Конфуціанстві нормативною особистістю, досконалою (насам-еред з моральної точки зору), гуманною людиною... Протилежність "шляхетній людині" - низька людина, позбавлена моральних якостей..." [12, с. 54].

Людинолюбство (умовний переклад терміна "Жень") - найважливіша етико-філософська категорія конфуціанства.

Кращі гуманістичні традиції народу, його прагнення до національної гідності мали завжди самостійним джерелом народне життя з відображенням у ньому загальнолюдських цінностей. У цивілізованому суспільстві такі якості особистості, як гуманність, милосердя, співчуття, взаємодопомога, жалісливість, вважаються загальнолюдськими цінностями.

Уже в ІІ половині ІІ століття з'являються перші парафіяльні школи при церквах, монастирях, єпископських кафедрах. А стосовно IV-V ст. можна навіть говорити про певну систему християнської педагогіки. Перші серйозні педагогічні розробки належать вчителям церкви: Клименту Олександрійському, Оригену, Григорію Богослову, Василю Великому, Івану Златоусту, Ієроніму та Августину Блаженним.

У творі Климента Олександрійського "Педагог" змальовується ідеал загальнолюдського вчителя в особі Ісуса Христа. Філософ закликає вихователів переймати учительські прийоми Христа та методи