Досить багатогранною була також діяльність по дослідженню національних меншин місцевих осередків при ВУАН. Вагомі здобутки у цьому напрямі на початку 1920-30-х років мало Одеське наукове товариство при ВУАН. Воно регулярно проводило комплексні експедиції по дослідженню німців, молдаван, євреїв, зініціювало створення відповідних карт з позначкою місць їх компактного проживання.

Дослідження національних меншин знаходимо також у створеній у 1923 р. Одеській комісії краєзнавства, яка спиралася на досвід таких відомих учених, як М.Василенко, В.Лепський, ПТутківський, А.Лобода, О.Фомін, ІПІмаль- гаузен та інші. Зокрема, в Одеській комісії краєзнавства дослідження національних меншин здійснювались співробітниками та активом Ет- нографо-діалектичної і Соціально-економічної секції Б.Бурзуком, С.Волковим, С.Цвєтком, С.Загоровським та іншими [14].

У період 1920-30-х років помітну роботу з вивчення побутових традицій та фольклору населення Півдня України проводила фольклорно- етнографічна секція Одеської комісії краєзнавства Академії наук України [15]. Окрім української народної творчості, вивчалися питання побуту та фольклору національних меншин регіону - болгар, німців, чехів та ін.

Матеріали про побут, культуру, революційну діяльність єврейського населення Півдня України були зібрані в єдиному в Україні музеї єврейської культури імені Менделе Мойхер Сфорим в Одесі. Збирачі фольклору зафіксували сотні різножанрових зразків єврейської вокальної та інструментальної музики, носіями якої на той час були селяни, робітники, студенти, школярі, представники інтелігенції, різноманітні верстви міського і сільського населення Півдня України. Це свідчить, що до кінця 1930-х років єврейський фольклор активно функціонував як складова частина художньої культури діаспори.

Серед вітчизняних дослідників народної музики гідне місце належить Мойсею (Моше Аха- рону) Яковичу Береговському (1892-1961), який зробив помітний внесок у вивчення музичного фольклору єврейського населення України. Серед його досліджень є записи, зроблені від мешканців старих землеробських колоній - Калінін- дорфу (Велика Сейдеменуха), Бобрового Кута та ін. на території Миколаївської округи, а також в Одесі та Херсоні [16].

З 1928 по 1933 pp. М.Я.Береговський працював у кабінеті музичної етнографії, що входив до складу інституту єврейської культури Академії наук України. У 1936 р. він дослідив музичний побут старих єврейських землеробських колоній Півдня України. Було занотовано десятки вокальних та інструментальних зразків, що суттєво поповнило фонд подібних записів, проведених у 1930 р. в Одесі, Тирасполі, Херсоні. Зафіксовані єврейські пісні різних жанрів - ліричні, сімейно- побутові, обрядові, насамперед весільні, наспіви без слів і т.п., а також зразки інструментальної народної музики. Інформантами та виконавцями єврейських народних пісень Півдня України були представники різних соціальних верств - селяни, робітники, службовці, студенти, артисти, школярі: Моті Стариков, Доба Фінкельш- тейн, Гітл Гугкина, М.Тольчинська, Гор, Зельда Шпинкер, А.Левін, Адель Перлштейн,

С.Хелфан, Фаня Решетникова, Доба Островська, Б.Примис, Мотл Форейтер, Герман Шухер, Абрам Мільон, Абрам Ладиженський [17].

М.Я.Береговський - автор понад 40 наукових праць, серед яких: "Чужомовні й різномовні пісні в євреїв України, Білорусі й Польщі", "Взаємні впливи в єврейському і українському музичному фольклорі", "Шолом Алейхом і фольклор" [18], "Еврейские народные музыкально- театральные представлення" [19]. Найбільш вагомим наслідком праці вченого є п'ятитомна антологія "Єврейський музичний фольклор". Вона узагальнила багаторічну збирацько- дослідницьку діяльність. Наслідки його науково -дослідницької діяльності свідчать, що традиційна музична культура єврейського населення України завжди розвивалася й функціонувала в умовах взаємодії з іншими етномузичними культурами, не втрачаючи при цьому свого національного стилю і емоційно-образного змісту.

З 1929 по 1939 pp. збиранням єврейських народних пісень Півдня України займалися М.Яновський, Хейтин, Ю.Енгель, І.Бліндер. Тематика пісень в ці роки характеризується впливом радянської ідеології на фольклор єврейської меншини. Про це, зокрема, свідчать назви пісень: "Про щасливе життя у колгоспах", "Про роботу на заводах", "Про Сталіна", "Про колективізацію", "Про смерть Кірова", "Про стаханов- ців" та ін. [20].

В другій половині 1920-х років на Півдні України були також проведені наукові експедиції по вивченню болгар, німців, молдаван, греків тощо. Матеріали з етнографії болгар зосереджувалися головним чином на сторінках "Вісника Одеської комісії краєзнавства" при Українській Академії наук [21].

Серед активних дослідників-болгаристів у згаданий період помітною була наукова діяльність Сергія Івановича Цвєтко - послідовника видатного вченого, академіка М.С.Державіна - болгарина за національністю. Серед досліджених питань - "Хайдутські пісні в с.Тернівці Миколаївського повіту на Одещині", "Обряд і пісня, зв'язані з сівозміною", "Весільні звичаї і пісні у болгар на Херсонщині" [22] та ін. Описуючи хід весільного обряду, С.Цвєтко звертає увагу на його музичне оформлення національними піснями, танцями, інструментальною музикою. Але, записуючи пісенний фольклор болгар Півдня України, С.Цвєтко, як і більшість етнографів, не зафіксував їх мелодії.

гіаишльш характерні особливості оолгарсь- кого весілля були темами його виступів на засіданнях Одеської комісії краєзнавства, а також окремих публікацій, наприклад, "Весільні звичаї і пісні у болгар на Херсонщині", "Болгарське весілля в Тернівці на Миколаївщині". Порівнюючи весільні обряди різних болгарських поселень Півдня України, С.Щвєтко засвідчував спільність багатьох їх елементів, хоча "пісні мало чилі подібні між собою" [23].

Окрім фольклорних проблем, у коло наукових інтересів С.Щвєтка входили питання етнографічного характеру, зокрема - існування і особливості розвитку народних промислів південноукраїнських болгар, насамперед килимарства, вишивання та інших різновидів рукоділля [24]. Цікавили вченого й інші сторони побутового життя населення південноукраїнського краю. Він досліджує народнопоетичну творчість, записує прислів'я, загадки, казки, різні звичаї, замовляння, особливості народного лікування і т.п. Визначається не