Окрім критичного погіршення здоров'я школярів занепокоєння викликає проблема невідвідування школи, а також небезпечні соціальні наслідки, що з нею пов'язані. У даному контексті особливої ваги набуває співпраця школи, сім'ї, органів соціальної опіки, дитячих кімнат міліції, інтернатів та інших спеціалізованих навчальних закладів.

Система середньої освіти зазнає суттєвих змін внаслідок поглиблення демографічної кризи. Особливо ці зміни стосуються сільської місцевості та малих міст, де критичне зниження народжуваності призвело до мінімальної наповненості шкіл, вимушеного закриття частини навчальних закладів. Школи для села є основними культурними осередками, їх закриття призводить до духовної загибелі села, а згодом до поступового його вимирання. Розвиток шкільної мережі у сільській місцевості є запорукою підтримання народжуваності, адже сільські мешканці традиційно відзначаються орієнтацією на середньодітність.

Таким чином, за рахунок розвитку системи шкільної освіти можна досягнути поліпшення показників здоров'я молоді шляхом утвердження у неї свідомого ставлення до здоров'я на основі знань про здоровий спосіб життя, культуру статевої поведінки, принципів гігієни та дієтології. У системі шкільної освіти відбувається також соціальна адаптація проблемних категорій дітей - дітей-сиріт, вихідців з неблагополучних сімей, інвалідів. Збалансування демографічного розвитку регіонів, особливо рівня розвитку міських та сільських поселень також багато у чому залежить від забезпечення доступності та якості середньої освіти.

Позашкільна освіта. У позашкільних навчальних закладах відбувається розвиток здібностей та талантів дітей шкільного віку, задоволення їх інтересів, духовних запитів та потреб у професійному самовизначенні. Позашкільне виховання також є вагомим компонентом забезпечення гармонійного розвитку школярів та покращення їх здоров'я.

Сьогодні потребують відкриття будинки школярів, спортивні та художні гуртки, проте для цього слід застосувати інноваційний підхід. Вони повинні викликати усвідомлену потребу розвитку дитини у батьків, а головне глибокий інтерес у дитини. Одним із заходів, який може посприяти поверненню молоді у такі заклади, є відкриття нових гуртків, клубів тощо, які б відповідали інтересам сучасної дитини. Державна система освіти є менш гнучкою та мобільною, через наявність бюрократичних ускладнень вона не може швидко змінювати перелік послуг, тоді як приватним закладам таке під силу. Для успішної реалізації перелічених заходів важливе значення має підготовка вчителів, викладачів та тренерів зі знанням психології дитини, особливостей її психофізіологічного розвитку, а також стійкою мотивацією до роботи.

Для підвищення зацікавленості молоді в участі у позашкільних закладах доцільно скористатися досвідом розвинених країн, які залучають до популяризації ідей здорового та активного способу життя титулованих спортсменів, політиків, громадських діячів та просто відомих людей. Наслідування їх прикладу стає вагомим

стимулом для школярів розвиватися фізично та духовно, підтримувати своє здоров'я на належному рівні, сприяє утвердженню у них активної життєвої позиції.

Залучення школярів до позашкільного навчання вирішує ще одну важливу соціальну проблему - проблему негативного впливу вуличного виховання на особистість дитини. Діти, які відвідують різноманітні гуртки, спортивні секції та школи, художні клуби, не лише розвиваються фізично та інтелектуально, вони постійно зайняті. Їх виховання відбувається комплексно, на основі поєднання шкільного навчання, позашкільних заходів, сімейного виховання, такі діти перебувають у «позитивному» соціальному середовищі, вони успішно проходять суспільну соціалізацію. Діти, які проводять своє дозвілля у «вуличному» середовищі, сповна відчувають на собі вплив такого виховання, наслідком чого є вживання алкоголю та наркотичних речовин, тютюнопаління, схвальне ставлення до насильства, розпусти та інша асоціальна поведінка.

Отже, система позашкільної освіти забезпечує комплексний вплив на поліпшення демографічної ситуації в Україні шляхом утвердження у вихованців налаштованості на ведення здорового способу життя, підтримання високих показників здоров'я, схвального ставлення молоді до спорту, різнобічного розвитку талантів та здібностей дитини, формування відчуття соціальної належності та мінімізації виникнення асоціальної поведінки.

Професійно-технічна освіта в Україні поступово занепадає, в сучасних умовах зростання економіки потреба в кваліфікованих робітниках постійно збільшується, проте навчальні заклади не мають можливості її задовольнити з ряду причин: втрата престижності робітничих спеціальностей внаслідок важких умов роботи та невисокої оплати праці; невідповідність програм підготовки вимогам роботодавців; слабка матеріально-технічна база, яка не оновлювалась тривалий термін та ін.

З погляду демографії, найважливішими функціями професійно-технічної освіти є забезпечення професійної адаптації до трудового життя та соціалізація молоді, професійна адаптація безробітних, а також інших соціально-вразливих категорій населення, попередження виникнення та боротьба з соціальною маргіналізацією тих осіб, яким складно реалізувати себе у професійній діяльності. Сьогодні значення цих функцій дещо втрачено, хоча їх актуальність для суспільства не зменшилась, а навпаки зросла.

Розвиток системи професійно-технічної освіти та вирішення зазначених проблем сприятиме формуванню нового робітничого класу, дозволить забезпечити максимальну трудову інтеграцію вихідців з неблагополучних сімей, тих, хто відбував покарання у місцях позбавлення волі, безробітних та інших соціально вразливих категорій населення.

Вища освіта. Суспільне значення вищої освіти не обмежується лише здобуттям кваліфікації та отриманням диплома, люди з вищою освітою складають основу інтелектуального потенціалу держави, формують творчу та професійну еліту.

Підготувати здорове покоління є настільки ж важливо, як виховати інтелектуально-розвинутих та кваліфікованих професіоналів. Саме тому важливим є запровадження у навчальний процес дисциплін, які утверджують безумовну цінність здоров'я, навчають веденню здорового способу життя, основам гігієни та дієтології, азам планування