На основі моделей було встановлено такі напрямки впливу демографічних факторів на ринок праці:*

протягом життя одного покоління існуючі тенденції народжуваності не впливають на пропозицію нової робочої сили, але змінюють мотивації до праці у чоловіків і жінок з народженням дітей;

• смертність населення у працездатному віці безпосередньо впливає на кількість робочої сили;

• міграція суттєво впливає на зміну якості та кількості робочої сили;

• зміни віково-статевих коефіцієнтів участі в робочій силі зумовлюються переважно економічними причинами [42, с. 34].

Демографічну детермінованість економічних і соціальних процесів, як доводять дослідження, можна підтвердити і зв'язком динаміки віково-статевої структури населення та зрушень у сфері зайнятості, участі окремих груп населення у створенні та споживанні суспільного продукту, а також зміни в соціальній сфері. Останнє залежить від змін у співвідношенні основних вікових груп населення: молодших за працездатний вік, працездатного віку і старших за працездатний вік. Як відомо, у створенні суспільного продукту бере участь лише населення у працездатному віці (кількість його визначається віково-статевою структурою, рівнем народжуваності й рівнем смертності населення у працездатному віці). Дві інші категорії — це діти (населення до працездатного віку) та пенсіонери (населення після працездатного віку). Зміни кількості населення цих категорій збільшують (зменшують) так зване демографічне навантаження на населення у працездатному віці. Збільшення кількості непрацездатних осіб у розрахунку на одного працездатного потребує підвищення ефективності його праці, аби не знижувався досягнутий рівень життя. Слід звернути увагу також на структуру населення в непрацездатному віці. Збільшення частки населення у віці молодшому за працездатний може розцінюватися позитивно з точки зору перспективи вступу цієї категорії у працездатний вік і включення її у створення матеріальних і духовних благ. Навантаження ж на одного працездатного буде зменшуватись. Навпаки, зростання частки осіб у післяпрацездатному віці зумовить збільшення демографічного навантаження і в майбутньому (за незмінності інших умов).

Віково-статева диференціація населення суттєво впливає і на структуру попиту на товари й послуги. Хоча кількісне визначення цього впливу ускладнюється відсутністю відповідних даних у достатніх обсягах.

Важливим соціально-економічним критерієм, що характеризує трудовий потенціал, є трудова активність населення, яка значною мірою залежить від віку та здоров'я особи, а також відрізняється за статтю. «З віком змінюються і фізіологічні можливості людей, особливо здатність успішно долати короткотермінові, але значні за величиною силові та психічні навантаження. Водночас люди середнього віку й меншою мірою старшого віку, використовуючи накопичений досвід, тривалі рівномірні навантаження переносять краще. Проте цей досвід виявляється менш корисним, коли змінюється вид діяльності або повністю змінюється виробниче обладнання та звичний досвід і стиль роботи» [12, с. 119]. Крім того, існують відмінності в повіковій динаміці трудової активності залежно від статі. Так, у чоловіків найвищих показників трудова активність досягає в період від 30 до 39 років і до 50 років змінюється мало. Для жінок у віці 25-40 років характерні тимчасові припинення участі у виробництві у зв'язку з народженням дитини.

У сучасних умовах особливої актуальності набуває дослідження наслідків міграції. Зміни інтенсивності міграції зумовлюють відмінності у смертності, народжуваності, а також у співвідношенні кількості працездатного й непрацездатного населення. Міграція також зумовлює безпосередньо економічні наслідки. Зокрема, наслідки вимушеної міграції, проблеми біженців, вплив міграції на зайнятість та безробіття.

Здійснення демографічно-економічних досліджень передбачає використання певного методичного інструментарію. Одним із таких методів є розробка відповідних моделей (про них йшлося раніше). Тут слід наголосити, що цей метод дуже складний як з точки зору концептуальних положень, так і в плані інформаційного забезпечення. В науці робляться спроби застосовувати балансові методи для з'ясування впливу демографічних факторів на економічні процеси. Теоретично допускається можливість побудови балансу трудової діяльності певного реального покоління. «Його можна уявити як порівняння витрат суспільства на виховання й навчання, медичне обслуговування підростаючого покоління з внеском цього покоління за період трудової діяльності. У витратну частину слід включити і пенсійні виплати, а також втрати робочого часу й витрати на охорону здоров'я, навчання, спеціальні виплати у працездатному та післяпрацездатному віці. Такі оцінки вже здійснювалися, хоча в дещо іншій формі, Б. Ц. Урланісом. Вони показали, що величина «трудового внеску» поколінь значною мірою залежить від освітнього рівня населення. Водночас розрахунки, зроблені А. Андреєвим та Л. Дарським, свідчать, що в окремих реальних поколінь може бути перевищення споживання над виробництвом як наслідок швидкого збільшення споживання в умовах економічного зростання, пізнього початку та раннього закінчення трудової діяльності. Але цей «збиток» може покриватися іншими поколіннями, і такого роду баланс для гіпотетичних поколінь (як сукупності поколінь, що живуть одночасно), залишається позитивним у сенсі перевищення виробництва над споживанням [12, с. 123].

Вивчаючи взаємозв'язки демографічних і соціально-економічних процесів, необхідно врахувати деякі методологічні положення:

• взаємозв'язки економічних та демографічних процесів є динамічними, вони мають не функціональний, а кореляційний характер, тобто зміна одного процесу не зумовлює зміну іншого в тому ж напрямку і в тих же масштабах;

• наявність так званого часового лагу, тобто терміну, що розділяє зміни у процесах, які розглядаються. Наприклад, трансформація віково-статевої структури відбувається повільно, тоді як зміни освітнього рівня чи професійного складу населення відбуваються відносно швидко;

• необхідність встановлення не лише характеру взаємовпливу процесів, які вивчаються, а й оцінки величини та швидкості зміни одних процесів у разі зміни інших;

• надійність отриманих завдяки аналізу результатів забезпечується якомога повнішим охопленням факторів;

• взаємозв'язок демографічних та економічних процесів може бути безпосереднім і опосередкованим.

Прикладом першого є вплив кількості населення у працездатному віці на оцінку економічного, зокрема трудового, потенціалу. Співвідношення працездатного та непрацездатного населення теж безпосередньо впливає на величину демографічного навантаження. Опосередкований зв'язок спостерігається тоді, коли вирізняються чимало інших факторів, в тому числі й демографічний. Це можна прослідкувати на прикладі обсягу та структури витрат і заощаджень, особи. Як відомо загалом, розмір особистих заощаджень залежить від доходів, рівня цін на споживчі товари, обсягу та характеру особистих потреб. Але конкретний вплив кожного з перелічених факторів модифікуватиметься залежно від таких демографічних характеристик, як вік сім'ї (молода сім'я чи сім'я пенсіонерів), кількість і вік утриманців у сім'ї та ін.

Викладене дає змогу зробити висновок, що дослідження, вивчення та моніторинг взаємозв'язків демографічних і соціально-економічних процесів є надзвичайно складною проблемою як у методологічному, так і у виконавчому плані. Тут необхідне застосування демографічної та економічної теорії, методів системного аналізу, математичного моделювання, соціологічних опитувань тощо. Тому багато питань не до кінця розроблено навіть на рівні досліджень, інші — не доведені до конкретного практичного впровадження. Саме тому демографічні фактори ще не отримали належного врахування у проектних і програмних розробках. Водночас, на думку спеціалістів, складність розробки проблеми «компенсується її значимістю для обґрунтування соціально-демографічної та економічної політики країни, окремих програм» [12, с. 132].

Література

1. Аналитические обозрения Центра комплексных социальных исследований и маркетинга. — Сер. «Социология». — 1996. — Вып. 56.

2. Архангельский В. Н. Демографическая политика: цели, принципы, приоритеты. — Саранск, 2000.

3. Афанасьев И. Кем будут управлять украинские лидеры в XXI веке?// Персонал. — 2001. — № 2.

4. Брисов В. А. Демография: Учебник для вузов. — М., 1999.

5. Валентей Д. И., Кваша А. Я. Основы демографии. — М., 1989.

6. Валентей С., Нестеров Л. Человеческий потенциал: новые измерения и новые ориентиры // Вопр. экономики. — 1999. — № 2.

7. Власюк О. С., Прирожков С. І. Індекс людського розвитку: досвід України. — К., 1995.

8. Гозулов А. Перепись населення России 1999 года // Вопр. статистики. — 1997. — № 3.

9. Демографические процессы и их закономерности / Под ред. Д. И. Валентея. — М., 1991.

10. Демографическое развитие и становление рынка труда Республики Беларусь: Сб. трудов. — Минск, 1996.

11. Демография: настоящее и будущее. — Саранск, 2000.

12. Демография. Современное состояние и перспективы развития / Под ред. Д. И. Валентея. — М., 1997.

13. Жилкина Т. Семейная политика и формы помощи семье. Зарубежный опыт// Международная экономика и международные отношения. — 1994. — № 1.

14. Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 р.

15. Злоказов И. А. Демографическая ситуация и демографическая политика в ФРГ. — М., 1989.

16. Котлер Ф. Основы маркетинга. — М., 1992.

17. Кузнецова Е. В. Индекс человеческого развития и тенденции его изменения в