1. Провідна ідея характеристики системних особливостей полягає в тому, що між частиною та цілим існує якісна неоднорідність. Ціле являє собою систему упорядкованої сукупності елементів, що взаємодіють між собою. Отже, країна виступає як ціле — органічна єдність районів. Район як частина країни — її підсистема. Проте він є самостійною системою для тієї упорядкованої сукупності частин, з яких складається. Системний аналіз, таким чином, складається з вивчення відношень взаємодії та підпорядкування між цілим і його частиною.

2. Ідея розуміння регіональних особливостей полягає в тому, що розбіжності можуть бути не лише між частиною та цілим, а й між певним числом частин. Тобто тут застосовуються правила середніх величин. Як зауважував А. Кетле, кожний район може бути врахований як член ряду розподілу. Ступінь своєрідності кожного члена розподілу виражається тим, наскільки його характеристики відрізняються від середніх величин. Тому збіг з середньою є явищем випадковим, оскільки саме середнє значення — поняття абстрактне і є лише тенденцією. Кожне відхилення від середньої -своєрідність. Тож, невелике відхилення від середньої є несуттєвим, а значні відхилення від середньої треба враховувати в практиці національного і регіонального управління. Райони — це типові одиниці, якщо їх розглядати у вигляді частини стосовно цілого, але вони індивідуальні стосовно один до одного. У першому випадку вони аналоги, у другому — унікуми. Ці дві властивості застосовують при характеристиці системних і регіональних особливостей. Системні особливості відрізняються від регіональних тим, що перші характеризують відмінності між двома сутностями, а другі — показують розбіжності існування в одній сутності. Ці особливості враховують і при прогнозуванні залежно від його макро- чи мікрорівня.

Крім врахування особливостей попереднього розвитку демографічних процесів і територіальних відмінностей, при прийнятті гіпотез аналізують також чинники, що формували демографічні тренди у минулому, а також ті, які можуть з'явитися, чи залишитися у майбутньому.

Демографічні процеси тісно пов'язані з економічними, соціальними, культурологічними, екологічними процесами. Такий зв'язок з бігом часу може змінюватися: одні процеси можуть визначати характер інших, а потім причина і наслідок можуть мінятися місцями. Джерела історичної демографії показують, що протягом тисячоліть динаміка чисельності населення визначалася епідеміями, війнами і станом сільського господарства, яке було основою існування традиційних суспільств. Тобто, динаміка населення визначалася економічним станом у суспільстві, охороною здоров'я, медициною і станом миру чи війни.

Стан економічного середовища у суспільстві — це рівень розвитку продуктивних сил і кон'юнктурний стан економіки. У традиційному суспільстві першим складником було сільське господарство, що базувалося на ручній праці і тягловій силі тварин, а також неврожаї як тимчасові кон'юнктурні процеси. У сучасному суспільстві — це індустріальні та постіндустріальні продуктивні сили, а також циклічні чи структурні економічні кризи як тимчасові процеси.

Потреба економіки країни в робочій силі стає визначальним фактором впливу суспільства на демографічні процеси. В аграрному суспільстві продовольчі проблеми формували необхідність багатодітності. Вже в індустріальному суспільстві ця проблема була розв'язана. Зараз системи пенсійного і соціального забезпечення знімають потребу мати багато дітей для забезпечення старості. Проте найсильнішим регулятором демографічної поведінки в сучасних розвинених країнах і , як бачимо, в країнах транзиції є економічна кон'юнктура, що викликає зростання чи падіння доходів через рівень зайнятості. Так, свідоцтвом впливу кон'юнктурних економічних процесів на демографічні процеси є класичний приклад зниження народжуваності в результаті економічної кризи 1929 — 1933 років у розвинених країнах. Народження дитини значною мірою впливає на сімейний бюджет. У вітчизняній та закордонній літературі є різні підрахунки, яким чином народження чергової дитини впливає на сімейний добробут. За підрахунками П. Саму- ельсона, поповнення сім'ї на одну дитину знижує душовий доход у 1,5 рази, а з народженням другої дитини душовий доход знижується ще на 1/4. Оскільки рівень споживання дорослого вищий, ніж у дитини, то вважають, що в однодітній сім'ї розміри витрат повинні збільшитися на 30%, а у дводітній — на 50 - 60%.

Оскільки демографічні процеси тісно пов'язані з економічними, то існує точка зору, що у країнах, де вже відбувся демографічний перехід, демографічні характеристики мають коливальний характер і пов'язані з економічними циклами. Великі цикли, або хвилі, пов'язують з нерівномірністю нагромадження капіталу, викликаною пересиченістю певними ринками; розв'язанням певних економічних завдань і необхідністю пошуку нових; переходом від одного способу виробництва та споживання до іншого; нерівномірністю науково-технічного прогресу.

Інша точка зору полягає в тому, що відбувається стійке зниження потреби в робочій силі протягом науково-технічної революції (Е.Араб-Огли). Економічне середовище (ринок праці) звужується, і відбувається паралельне зниження рівнів зайнятості та народжуваності.

Вплив охорони здоров'я та медицини на демографічні процеси полягає в тому, що вони регулюють і обмежують шкідливий вплив оточуючого середовища на суспільство. При обґрунтуванні гіпотези про вплив цих чинників на демографічні процеси основною метою стає аналіз перспектив охорони здоров'я, медицини та з'ясування перспектив зростання очікуваної тривалості життя.

Відомо, що у розвинених країнах, в Україні також, основними причинами смерті є серцево- судинні, злоякісні захворювання і травми. На відміну від інфекційних та паразитарних хвороб, з якими вже є розроблені засоби боротьби, вищезгадані хвороби є наслідком побічних дій сучасної цивілізації. Патогенна дія цих чинників проявляється у забрудненні води і повітря, хімічній шкідливості певних речовин, радіації, високих рівнях шуму і вібрації, нервових стресах, шкідливих звичках. Для боротьби з цими факторами смерті успішними є превентивні заходи, тобто профілактична медицина, яка в свою чергу потребує розвитку теоретичної (фундаментальної) медицини.

Вплив культурологічних факторів може здатися несуттєвим стосовно попередніх двох факторів. Наприклад, більшість релігійних систем світу формувала у населення установку на багатодітність. Це мало свої історичні причини, оскільки протягом тривалого історичного періоду людство мало високі показники смертності. В нинішній час високі дитяча і доросла смертність залишилися позаду, проте світові релігії, поступово адаптуючись до нових реалій, все ще зберігають пронаталістсь- кий характер. Цей факт вказує на те, що культура, традиції формуються протягом тривалого часу і також протягом тривалого часу вони можуть змінюватися, адаптуватися до нових умов життя. Щодо прогнозування впливу культурологічних факторів на динаміку демографічних процесів, то на коротку перспективу їх вплив можна не побачити. Для довгострокової перспективи врахування цих факторів здійснюється опосередковано через групу факторів, що характеризують соціально-економічний стан суспільства.

При розробці гіпотез на короткий термін прогнозу найчастіше прогнозні показники народжуваності, смертності, міграцій беруть за незмінні. Проте, при прогнозуванні на середньостро- кову і віддалену перспективу гіпотеза про незмінність відтворення населення може дати великі похибки, або взагалі виявитися хибною. Щоб цьому запобігти, прогнозист повинен враховувати структурні фактори, які викликані так званими процесами компенсації та амортизації.

Процес компенсації виявляється в тому, що в результаті певних зовнішніх факторів, які протягом тривалого часу перешкоджали здійсненню визначених демографічних подій (як правило, народжуваності та шлюбності), у населенні поступово збільшується частка людей, у яких ці події в принципі можливі. Потім, коли зовнішня перешкода усувається, то такі події можна спостерігати відразу в багатьох людей, і відповідний показник різко зростає. Через певний час зі зменшенням контингенту осіб, у яких була можлива ця подія, показник знову знижується.

Саме так, у результаті компенсації відбувається різке зростання шлюбності і народжуваності після закінчення тривалих воєн, економічних криз, тощо. У цей період відбуваються одруження, що у нормальних умовах були б розподілені протягом усього періоду років, охоплених війною, кризою та ін.; народжується багато дітей як у нових родинах, так і в тих, що існували до війни, але народження цих дітей були відкладені на післявоєнний (післякризовий) період. Після закінчення ж певного часу показники шлюбності і народжуваності повертаються до норми.

Після короткострокової, шпилеподібної компенсації настає довготривалий процес (на термін, що дорівнює довжині 2 і більше поколінь), період амортизаційних хвиль.

Якщо з якогось моменту помітно збільшилася народжуваність, то внаслідок цього через певний час у населенні зросте частка дітей, що потягне за собою зниження загального коефіцієнта народжуваності. Пізніше, коли діти, що народилися в період різкого підвищення народжуваності, самі досягнуть дітородного віку, знову можна буде спостерігати підвищення народжуваності, що знову призведе до збільшення питомої ваги дітей. Таким чином, значне збільшення народжуваності викликає її тривалі хвилеподібні коливання. В міру ж згасання цих коливань установлюється стійкий рівень народжуваності, який буде трохи нижчим, ніж у час первісного її сплеску, оскільки новому режиму народжуваності буде відповідати підвищений відсоток дітей у населенні. Цей приклад ілюструє згаданий процес амортизації.

Явища компенсації й амортизації відбувалися в демографічній історії України після 2-ої світової війни. Зараз в Україні також можлива післякризова компенсація, пов'язана з переходом економіки країни до ринкових відносин, яку треба враховувати