застосування контрацептивів для всіх країн, що розвиваються, дещо перевищує 1/2 (мова йде про кількість тих родин, які застосовують контрацептиви), а для найменш розвинутих — 1/5. Першим за цим показником є Китай (майже 85%). У Таїланді, В'єтнамі й Шрі-Ланці він сягає 65—75%, у Малайзії й Індії — 50—60%, у більшості країн Латинської Америки — 50—75%. На іншому полюсі перебувають країни Західної і Центральної Африки і деякі країни Південно-Західної Азії, де частка таких родин звичайно не перевищує 10%; в Афганістані вона складає всього 2%, а в Ємені — 7%.
Одним з дійових заходів демографічної політики є законодавче підвищення віку одруження. Наприклад, у Китаї він був підвищений до 22 років для чоловіків і 20 років для жінок, в Індії — відповідно до 21 року і 18 років. Реально ж спостерігається ще більше «старіння» шлюбу, зумовлене тим, що значна частина молодих людей прагне одержати освіту, а потім здійснити професійну підготовку, сполучаючи її з трудовою діяльністю. Ще 15—20 років тому середній вік наречених у країнах, що розвиваються, складав 16—18 років, а до початку XXI ст. навіть в Африці він став перевищувати 20 років, в Азії ж і особливо в Латинській Америці «постарів» ще більше.
Серед країн Азії, Африки і Латинської Америки є десятки невеликих за чисельністю населення (карликових ) держав, демографічна політика в яких спрямована в першу чергу не на зниження, а на збільшення природного приросту населення.
У більшості економічно розвинутих країн, що вступили в стан демографічної кризи, демографічна політика має на меті підвищення коефіцієнтів народжуваності і природного приросту. У першу чергу це стосується країн Європи.
Особливо активну демографічну політику до кінця 80-х рр. здійснювали країни Східної Європи. До числа основних її заходів належать: одноразові позички молодятам, допомоги у зв'язку з народженням кожної дитини — за прогресивно зростаючою шкалою, щомісячні допомоги на дітей, тривалі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, переважне право на придбання квартири, на утримання дітей у дитячих установах.
У країнах Західної Європи система заходів демографічної політики в цілому подібна, хоча, різниться розмірами різного роду виплат та інших пільг. Наприклад, одноразова допомога при народженні дитини у Великобританії на початку 90-х рр.
складала— 25 фунтів стерлінгів, у Франції — 2600 франків, в Іспанії — 3000 песет. Щомісячні допомоги , що сплачують у Нідерландах — від 90 гульденів на першу і до 215 гульденів на восьму дитину. У Франції подібні щомісячні допомоги зростають з 500 франків на двох дітей до 3000 франків на шістьох дітей, причому їх виплачують аж до досягнення дітьми 16 років. У Швеції, приміром, держава збільшила оплачувану відпустку (з розрахунку 90% заробітної плати) з догляду за дитиною з 12 до 13 місяців (2 з них бере на себе батько) та місячну допомогу на дитину, що вже зараз складає 102 долари, запровадила безкоштовне дошкільне навчання для дітей 4-х і 5-літнього віку.
Ефективність додаткового фінансування шведи довели на власному прикладі. Коли наприкінці 1980-х збільшили допомогу на дитину, рівень народжуваності в країні зріс до 14,5 %с, і Швеція піднялася на друге — після Ірландії — місце за цим показником серед членів ЄС. На початку 1990-х внаслідок економічної рецесії допомогу довелося урізати, і рівень народжуваності різко упав. У результаті Швеція закінчила десятиліття на останньому місці таблиці народжуваності ЄС — на 1 000 чоловік припадало лише 10 немовлят.
Демографи вважають, що політику заохочення народжуваності і підвищення природного приросту найбільше ефективно проводять Франція і Швеція.
Нині середній вік одруження у Європі складає 26,4 роки для чоловіків і 23,4 роки для жінок. В Італії, Швейцарії, Швеції для чоловіків він перевищує 27, а в Німеччині навіть 28 років. Для жінок у Франції і Швеції він перевищує 24, а в Німеччині, Швейцарії і Данії — 25 років.
У США державна демографічна політика майже відсутня. Громадянам у цій сфері надана повна воля вибору. Допомога родині, як правило, має непрямий характер, у вигляді різних податкових пільг. У США, на батьківщині сексуальної революції 60-х років, особливо значне поширення одержали різні види контрацептивів. Однак «реабілітація» сексу спричинила за собою такі бурхливі дискусії, що буквально розкололи суспільство на ворогуючі угруповання. У першу чергу це стосується суперечки про заборону або легалізацію абортів, що у США то забороняли, то дозволяли — залежно від співвідношення сил лібералів і консерваторів.
Література
1. 1997. Україна. Людський розвиток. Звіт. ПРООН.— К., 1997.- 88 с.
2. Боярский А.Я., Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографии. — М., 1980.
3. Вишневский А.Г. Воспроизводство населения и общество. История, современность, взгляд в будущее. — М., 1982.
4. Вітковський В. Українська трагедія 90-х: постановка проблеми // Універсум. - 2003. - № 3-4. - С. 3-5.
5. Волков А.Г. Семья как фактор изменения демографической ситуации //Социологические исследования. — 1981. — № 1.
6. Воспроизводство населения и демографическая политика в СССР / Под ред. Л.Л.Рыбаковского. — М., 1987.
7. ІузеватьшЯ.Н. Программы контроля над рождаемостью в развивающихся странах. — М., 1969.
8. Демографические процессы и их закономерности / Под ред. А.Г.Волкова. — М., 1981.
9. Демографический энциклопедический словарь. — М., 1985.
10. Демографическое развитие Украинской ССР. — Киев, 1977.
11. Демографічна ситуація: сучасні проблеми та перспективи. З послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році» http://www.gmdh.net/pop/uarticle.htm
12. Державі потрібна єдина демографічна політика: / Укрінформ. // Уряд. кур'єр. — 2003. — 27 трав. — С. 2.
13. Долишний М.И. Качество трудового потенциала. Социально-экономический аспект.— К.: Наукова думка.— 1986.— 230 с.
14. Дудар О.Ф. Нагальні проблеми ефективності координації заходів щодо протидії нелегальній міграції http:// mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/7.htm
15. Казьмина О.Е., Пучков П.И. Основы этнодемографии. Учебное пособие http://www.auditorium.ru/books/319/index
16. Комітет ВР з Нацбезпеки рекомендує уряду розробити єдину державну концепцію демографічного розвитку України // Молодь України. — 2003. — 23 трав. — С. 1.
17. Концепция демографической политики Российской Федерации на период до 2015 года http://demography.narod.ru
18. Максаковский В.П. Демографическая политика http :// geo. 1 September. ru/2001
19. Миграция населения: прогнозы, факторы, политика. — М., 1987.
20. МомотюкЛ.Є. Соціальні гарантії населення України // Наукові праці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України. — 2003. — Вип. 1. — С.85-94.
21. Муромцева Ю.І. Соціальне партнерство як інструмент формування трудового потенціалу населення // Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні. Збірник наукових праць.— X.: ХІБМ, 2000. — С. 147 — 152.
22. Население и трудовые ресурсы: Справочник / Сост. А.Г. Новицкий.- М.: Мысль, 1990.- 398 с.
23. ПіскуновВ., Ліскунов С. Сон демографічного розуму, або чи може етнодемографічна політика в Україні не враховувати інтересів українського етносу?// Урок української. - 2002. - № 8. - С. 6-9.
24. Проблеми соціально-демографічного розвитку та соціальна політика в Україні http://www.niss.gov.ua/book/strateg2
25. Руднев С.А, Глушач Ю. С, Муромцева Ю.І. Про деякі тенденції демографічної ситуації у Харківській області // Збірник наукових праць. Вісник Харківського державного університету № 404»98. Проблеми стабілізації та економічного розвитку. ч.3.- Х., 1998.- С.47 - 49.
26. Рыбаковский Л. Л. Миграции населения: прогнозы, факторы, политика.- Отв. ред. Т. И. Заславская.- АН СССР. Ин-т социол. исслед.- М.: Наука, 1987.- 199 с.
27. Сергієнко О. Бідність в Україні - теорії та реалії // Україна: аспекти праці. - 2003. - № 5. - С. 47-50.
28. Сонин М.Я. Развитие народонаселения: экономический аспект. — М., СССР: демографический прогноз. — М., 1990.
29. Стешенко В. Демографічна криза в Україні - криза національна // Україна. - 2003. - № 5. - С. 17-18.
30. Україна. Національний звіт з людського розвитку 2001. Сила суспільної взаємодії / Програма Розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН). - К.: СПД Савчина, 2001. - 113 с.