Демографічне прогнозування

Демографічному прогнозу належить важливе місце в комплексі соціально-економічного прогнозування. Об'єктом демографічного прогнозування є населення та його відтворення, яке відбувається під впливом, часом суперечливим, різноманітних соціально-демографічних чинників. Тому розробка демографічних прогнозів потребує врахування досягнень багатьох суспільних наук.

Як і будь-який інший, демографічний прогноз являє собою науково обґрунтоване передбачення майбутнього розвитку демографічних процесів і явищ з урахуванням сучасних і минулих тенденцій їх динаміки. Демографічний прогноз розглядається як одне з найважливіших завдань демографії та одна з кінцевих цілей демографічного аналізу. З виключно наукових позицій особлива роль демографічного прогнозування випливає із важливішого загальнонаукового принципу, відповідно до якого цінність та плідність будьякої наукової теорії не тільки і не стільки визначається тим, якою мірою теорія пов'язує воєдино накопичені наукові факти, скільки здатністю теорії передбачити нові, раніше невідомі властивості та явища [12, с. 241].

Інформаційною базою для розробки прогнозів є результати демографічного аналізу та прогнозні дані щодо передбачуваних змін чинників, які впливають на перебіг демографічних подій.

Головна мета демографічного прогнозу полягає у визначенні кількості та віково-статевого складу населення країни в цілому чи окремих її територій у майбутньому.

Тобто прогноз повинен давати уявлення про характер розвитку тих процесів і явищ, які досліджуються, а також розкривати умови різних варіантів їх розвитку. Крім того, він має включати дані про засоби досягнення передбачуваних результатів та про можливі наслідки прогнозованих процесів і явищ. Такі дані необхідні насамперед при розробці прогнозів соціально-економічного розвитку країни, регіонів, галузей економіки. Вони також є базою для перспективних розрахунків щодо змін попиту на товари й послуги.

Наприклад, дані про віково-статеву структуру населення необхідні для розробки перспектив розвитку мережі медичного обслуговування та професійної структури підготовки медичних кадрів, програм соціального забезпечення, розвитку сфери освіти тощо.

Прогнозними розрахунками кількості населення займаються наукові установи, державні, громадські та приватні структури. Здійснюються вони в різних масштабах — від окремих поселень, регіонів, країн до світу загалом.

Спеціальні дослідження показують, що спроби передбачити майбутню кількість населення мають багатовікову історію. «Ще мислителі та державні діячі Давнього Риму та Давньої Греції намагались знайти способи оцінити зростання населення. Цій проблемі присвячено філософські та економічні трактати періоду феодалізму та зародження індустріального суспільства. Перші спроби не лише передбачити, а й обґрунтувати прогнози населення датуються кінцем XVII — початком XVIII ст.» [25, с. 353].

Не вдаючись до детального висвітлення історичних етапів розвитку демографічного прогнозування, зазначимо, що перші прогнозні розробки кількості населення в Україні здійснили у 20-х — на початку 30-х років вітчизняні вчені Ю. О. Корчак-Чепурківський, М. В. Птуха, А. П. Xоменко. Попри деяку недосконалість прогнозних гіпотез розвитку населення, спроби скласти перші прогнозні розрахунки кількості населення УРСР були важливою віхою у становленні вітчизняного демографічного прогнозування» [33, с. 49].

У повоєнні роки розробкою прогнозних показників кількості населення та його структури займалися статистичні відомства країни під керівництвом відомого організатора демографічної статистики I. З. Коваленка. Фундаментальною роботою в цьому плані була розробка демографічного прогнозу на період 1961-1981 рр.

Аналогічний прогноз розробив також і Ю. О. Корчак-Чепурківський.

Систематично демографічні прогнози почали розроблятися в Україні з 1963 р., коли при Держплані республіки був створений обчислювальний центр (з 1975 р. — ГоловНДЮЦ Держплану, з 1992 р. — Ыститут проблем інформатики Мінекономіки, з 1995 р. — Державний НД! інформатизації і моделювання економіки (ДНДПМЕ) Національного агентства з питань інформатизації при Президенті України. У його складі функціонував підрозділ, який займався проблемами демографічного прогнозування. В 1963-1997 рр. у цьому підрозділі були зібрані значні обсяги демостатистичної інформації і досвід у галузі перспективних обчислень кількості та складу населення не лише України в цілому, а й її адміністративно-територіальних одиниць. Зокрема, розроблено багатоваріантні прогнози кількості та статево-вікового складу населення України та областей на 1966-1971 рр., 1967-1971 рр., 1971-1975 рр., 1971-1981 рр., 1971-2000 рр., 1981-1991 рр., 1991-2011 рр., 1996-2025 рр. Всі прогнозні оцінки кількості населення України, виконані ГоловНДІОЦ до 1991 року, мали незначні (в межах 0,8-1,5 %) відхилення від фактичних даних.

У 1968 і 1974 р. були виконані демографічні прогнози в Інституті економіки НАН України до 1986 р. і до 2000 р. Обидва характеризуються перебільшенням прогнозованої кількості населення України порівняно з реальною [50, с. 7].

Розробку демографічних прогнозів здійснюють також Рада з вивчення продуктивних сил НАН України, Національний інститут стратегічних досліджень, Міждержавний статистичний комітет СНД, ООН, Бюро цензів США.

При розробці демографічних прогнозів важливим є знання теорії та загальних закономірностей розвитку народонаселення, а також врахування основних тенденцій відтворення населення. Серед них — подальший розвиток урбанізації, підвищення освітнього та культурного рівня населення, зміни в динаміці смертності й тривалості життя, поступове відмирання традицій багатодітності, зміни функцій сім'ї, підвищення соціальної й територіальної мобільності населення, збереження певної диференціації демографічного розвитку регіонів тощо.

Щодо методології сучасного демографічного прогнозування в літературі визначено два основні його напрямки — глобальний та регіональний. Перші спроби моделювання (з використанням математичних методів) демографічних проблем світового розвитку були зроблені спеціалістами Римського клубу. Глобальний прогноз дає змогу сформулювати і певною мірою пояснити проблеми населення в загальносвітовому масштабі.

Регіональне прогнозування, на відміну від глобального, має на меті отримати перспективну демографічну інформацію, необхідну для планування соціально-економічного розвитку (виробництво товарів, розвиток освіти, охорони здоров'я, спорту, житлово-комунальної сфери, торгівлі, побутового обслуговування тощо).

За характером демографічні прогнози можна поділити на аналітичні (пошукові), нормативні та прогнози-попередження.

Аналітичний прогноз слід розуміти як визначення очікуваного стану об'єкта прогнозування залежно від ступеня впливу різних чинників, а також окремих передумов його розвитку. Причому взяті до уваги передумови або, іншими словами, гіпотези можуть бути найрізноманітнішими. Так, до аналітичних можна зарахувати демографічний прогноз, для якого як гіпотезу розроблено передумову створення в найближчій перспективі препаратів та методів, що дадуть змогу ліквідувати смертність від злоякісних новоутворень. Аналітичний прогноз дає оцінку кількості й статево-вікового складу населення в майбутньому, зроблену на основі прогнозних тенденцій народжуваності, смертності й міграції.

«Нормативне прогнозування розуміють як очікуваний стан об'єкта прогнозування, бажаний з точки зору планування. У цьому сенсі нормативний прогноз тісно пов'язаний з плануванням і може бути його основою» [42, с. 156]. Прогноз-попередження за суттю можна зарахувати до аналітичних прогнозів, проте він відрізняється від інших аналітичних прогнозів тим, що виходить з передумов несприятливого розвитку процесу на перспективу. Так, наприклад, прогнозом-попередженням може бути визначення на майбутнє кількості та структури населення за умови збереження сучасної несприятливої тенденції зниження народжуваності [42, с. 156]. Тобто, прогноз-попередження розкриває несприятливі або навіть небезпечні наслідки демографічної ситуації, що склалась, і може служити обґрунтуванням для вжиття відповідних заходів щодо попередження або пом'якшення небажаних наслідків.

Найважливішою складовою демографічного прогнозу фахівців вважають прогнозний сценарій. Завдання цього етапу полягає у визначенні характеру та напрямків динаміки окремих демографічних прогнозів або їх компонентів. Крім того, прогнозний сценарій містить умови, які визначають передбачувану динаміку прогнозованих процесів.

Наводимо приклад прогнозного сценарію [32, с. 36].

Сумарний коефіцієнт народжуваності для міста і села протягом найближчих двадцяти років буде незмінним, а саме:

• для міста — 1,682;

• для села — 2,334.

Очікувана тривалість життя при народженні для чоловічого і жіночого населення в міських та сільських районах протягом найближчих двадцяти років залишиться без змін, а саме:

• очікувана тривалість життя для чоловіків становитиме:

для міста — 66, 2 року;

для села — 64,2 року.

• очікувана тривалість життя для жінок становитиме:

для міста — 74,9 року;

для села — 74,6 року».

При детальнішому обґрунтуванні цього сценарію автори оцінюють його як оптимістичний, але малоймовірний для конкретної ситуації, що склалася в Україні.

Зокрема наголошується, що «сумарний коефіцієнт народжуваності не може не зменшуватися на тлі значного спаду виробництва, різкого зубожіння населення, погіршення житлових умов, недостатнього забезпечення повноцінним харчуванням та відповідним медичним обслуговуванням...» Зазначається також, що названі причини, поряд з кризовою екологічною ситуацією, унеможливлюють підвищення очікуваної тривалості життя у прогнозному періоді. Тому цей сценарій розцінюється «як верхній і найбільш бажаний рівень розвитку демографічної ситуації в Україні» [32, с. 38].

Варіанти прогнозів передбачають припущення різних тенденцій у динаміці основних показників, тобто вони можуть вважатися незмінними (як у нашому прикладі), збільшуватися або знижуватися.

Конкретний зміст прогнозного сценарію залежить від тривалості періоду, на який розробляється прогноз. Сучасна наука й практика за тривалістю прогнозного періоду вирізняє три види прогнозів: короткострокові (до 5 років), середньострокові (від 5 до 30 років) і довгострокові (більше 30 років).

Здебільшого при розробці короткострокового прогнозу виходять з того, що у прогнозному періоді збережуться тенденції розвитку демографічних процесів, які мали місце в попередні роки, оскільки останні, згідно з багаторічним досвідом, характеризуються високою інерційністю. Тому в цьому випадку доцільно застосовувати так званий метод екстраполяцій, тобто перенесення тенденцій ретроспективного періоду на майбутнє. Але бувають випадки, коли різка зміна умов, що впливають на