Частину наявного населення, що не належить до постійно-го населення, називають тимчасово проживаючими( ТП) — тоб-то це населення, яке проживає в іншій місцевості, але на мо-мент перепису (обстеження) перебуває в даному населеному пункті.

З іншого боку, відсутню частину постійного населення на момент перепису (обстеження) на відповідній території, нази-вають тимчасово відсутніми (ТВ).

Між цими категоріями населення існують наступні співвідношення:

Зазначені категорії населення слугують різним цілям ана-лізу. Постійне населення використовують для вивчення складу населення та співвідношень його різних груп (за статтю, віком, місцем проживання). Наявне населення використовують для визначення показників інтенсивності природного і механічного руху.

Юридичне (приписне) населення — це ті, хто значаться в спис-ках жителів відповідної території, прописані тут або пов'язані з цією місцевістю якими-небудь іншими правилами реєстрації незалежно від фактичного проживання. У минулому саме юри-дичне населення було основною категорією військово-припис-них і фіскальних обліків, які здійснювали до початку регуляр-них переписів сучасного типу. Поширення останніх привело до того, що інтерес до обліку приписного населення поступово був утрачений, оскільки різниця між чисельністю юридичного і фактичного населення могла сягати досить значних розмірів.

Принципи проведення переписів населення, програми переписів

Із накопиченням досвіду проведення переписів, вчені роз-робили основні вимоги, яким повинні відповідати переписи населення. Чималу роль у цьому зіграли міжнародні статистичні конгреси. В останні десятиліття значна робота з метою розроб-ки рекомендацій з організації переписів населення ведеться в ООН. З пропонованих до переписів населення вимог основни-ми є наступні:*

Перша вимога перепису полягає в централізованості, що означає, що перепис необхідно проводити під керівництвом уряду країни за участі місцевих органів влади. У багатьох дер-жавах існує спеціальне законодавство про перепис населення і навіть є особливі статті в конституціях. У більшості країн є спе-ціальна державна статистична організація, відповідальна за про-ведення переписів населення. У нашій країні проведенням пе-реписів відає Державний комітет статистики (Держкомстат України).

• Друга вимога перепису це суцільність, тобто охоплення обліком всього населення країни.

• Третя вимога перепису полягає в одномоментності, ос-кільки зібрані дані відносять до конкретного моменту часу — критичного моменту перепису. Більшість країн встановлює за мо-мент перепису опівніч визначеного дня, оскільки людина на момент перепису повинна бути врахована за місцем проживан-ня. Дати переписів у різних країнах суттєво відрізняються, ос-кільки переписи проводять під час мінімальної рухливості на-селення. Так, у країнах північної півкулі переписи проводять зимою (критичний момент перепису СРСР 1989 року — 00 го-дин 12 січня, перепис України 2001 року — 00 годин 5 грудня). В Індії переписи проводять у березні, коли скінчився сезон дощів, а літня спека ще не розпочалася; традиційний час переписів у Туреччині — жовтень, оскільки це час повернення населення з відпусток. Що стосується вибору дня перепису, то його не при-значають на суботи, неділі і понеділки (у ці дні населення більш рухливе), а в мусульманських країнах, — також п'ятниці (вва-жаються в них святковими днями).

• Четверта вимога перепису полягає в наявності встанов-леної програми перепису та її єдності. Мета перепису — одержа-ти дані про склад населення, тобто зафіксувати певні ознаки населення, такі як стать, вік, національність, освіта та ін. Зро-зуміло, що всі ці дані необхідно збирати за єдиним шаблоном, певними правилами. Перелік таких питань називають програ-мою перепису. В Україні програму перепису розробляє і за-тверджує Держкомстат.

• П'ята вимога перепису полягає в поіменності. Це озна-чає, що відомості збирають безпосередньо у кожної окремої людини.

• Шоста вимога перепису полягає в одержанні відомостей від населення за принципом самовизначення. Цей принцип зна-ходить своє відбиття в тому, що людина відповідає на питання програми перепису, наприклад, шлюбний стан, національність, належність до певного соціального прошарку та ін., без підтвер-дження цих даних у документах, тобто визначає сама.*

Сьома вимога перепису — обробка і публікація даних за ад-міністративними підрозділами країни і за основними соціально- демографічними ознаками, що характеризують населення. При цьому всі матеріали повинні оброблятися, а потім централізо-вано видаватися. Первинні (персональні) та інші дані, отримані у процесі проведення перепису населення, є конфіденційною інформацією, яку охороняє закон. Записи у переписній доку-ментації, що стосуються респондента, не підлягають поширен-ню без його згоди і використовуються лише для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.

Що стосується методики збору даних, то в більшості країн світу застосовують експедиційний спосіб спостереження. Він по-лягає в тому, що обліковці обходять усі будинки й в особистій бесіді одержують відомості про населення, які вносять у пере-писні аркуші. В окремих же країнах люди самі заповнюють при-слані або принесені їм переписні аркуші і потім відправляють їх поштою або здають реєстраторові. Застосування цього спо-собу — самореєстрації, можливе лише при порівняно нескладній програмі й у країнах з досить високим культурно-освітнім рівнем населення.

Щоб мати дійсно повну й адекватну уяву про населення, дуже важливим етапом є розробка програми перепису. У після-воєнний період при ООН створені спеціальні демографічні комісії, які розробляють рекомендації зі складання програм переписів населення для різних частин світу. На сучасному етапі програми переписів у різних країнах світу значною мірою відмінні як за обсягом, так і за тематичною спрямованістю. Ці розходження залежать від економічних можливостей країн, своєрідності місцевих умов, конкретних цілей, що ставляться при проведенні перепису. Звичайно програми переписів вклю-чають кілька блоків питань і складаються з адресної частини і власне програми перепису. Зразки переписних аркушів і Все-українського перепису 2001 року) наведені в додатках.

В адресну частину входять адреса (назва населеного пунк-ту, вулиці, номер будинку, квартири та ін.), прізвище, ім'я, відношення до голови родини. Наявність адреси дозволяє пе-ревірити, наскільки повно охоплене населення, і дає можливість обробити матеріали перепису в територіальному розрізі. Прізви-ще фіксується в переписі для підвищення відповідальності опи-туваних за правильність повідомлюваної інформації і для різних контрольних операцій (звірення з укладуваними списками та ін.). Питання про відношення до голови родини дозволяє ви-ділити родини і домогосподарства.

Власне програму перепису можна поділити на комплекс пи-тань, що з'ясовують різні соціально-економічні завдання.

До першої групи зараховують питання, що з'ясовують ха-рактер проживання особи — постійний або тимчасовий.

До другої групи відносять демографічні ознаки (стать, вік, шлюбний стан, число дітей). Усі ці показники дуже важливі при вивченні відтворення населення. У більшості країн враховують-ся не тільки зареєстровані шлюби, але і фактичні шлюбні відно-сини. Останнім часом у деяких переписах ставлять питання, що з'ясовують дату вступу в шлюб, а також, який за кількістю ук-ладено шлюб. У багатьох країнах у жінок при проведенні пере-пису запитують про число народжених ними дітей і про число дітей, живих на момент перепису.

Третю групу становлять питання, що характеризують етні-чну структуру населення. У програмах переписів у більшості випадків можуть бути як прямі питання про належність до тієї або іншої етнічної групи, так і різні питання, що дозволяють опосередковано судити про етнічну належність опитуваного (рідна або розмовна мова, знання інших мов, країна походжен-ня, країна народження, громадянство, раса, віросповідання).

До четвертої групи належать питання, що характеризують соціально-економічні ознаки (заняття, галузь господарства, джерело засобів існування, доход, статус в зайнятості та ін.). Питання про заняття визначає конкретну роботу або посаду. Іноді замість нього (або поряд з ним) ставиться ширше питан-ня, що з'ясовує галузь економіки, у якій працює опитуваний. При проведенні перепису шляхом постановки відповідного питання також визначають число безробітних.

П'ята група має питання про освітній рівень населення (грамотність, відвідування школи, число років навчання, досяг-нутий рівень освіти, навчальний заклад, в якому навчалася осо-ба, іноді професія або рівень кваліфікації). Слід також зазначи-ти, що питання про грамотність або освіту задають особам, по-чинаючи з визначеного віку. Саме поняття «грамотність» трак-тується в переписах різних країн по-різному. В одних випадках мають на увазі уміння читати, в інших — не тільки читати, але і писати. Утім, у країнах, де практично ліквідована негра-мотність, питання про грамотність звичайно відсутнє.

У ряді країн, особливо в тих, де населення досить рухливе, програми переписів мають і питання про міграції. Наприклад, ставиться питання про тривалість проживання на даному місці, про колишнє місце проживання, місце народження, розташу-вання місця роботи або навчання, а для іноземців — про час при-буття в країну і про країну вибуття. Іноді бувають спеціальні питання щодо біженців, переміщених осіб і т.п.

У деяких переписах є питання про участь у війні і про військову службу, про фізичні і психічні недоліки.

Досить часто перепис населення поєднується з іншими пе-реписами (сільськогосподарським, житловим та ін.). У цих ви-падках програма перепису доповнюється блоком спеціальних питань.

Ще однією характерною рисою переписів у розвинутих країнах є те, що їх часто проводять одночасно з житловими, промисловими, торговельними й іншими переписами. Це по-в'язане з тим, що перепис не задовольняє цілком потреб дер-жави у відомостях про населення, оскільки програма перепису