Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні

Динаміка смертності населення України у другій половині ХХ ст. була досить нерівномірною. Наприкінці 40-х — першій половині 60-х рр. було досягнуто значних успіхів у зниженні смертності та подовженні середньої тривалості життя населення України. Так, за період 1950 -1964 рр. середня тривалість життя при народженні збільшилася у чоловіків на 11,7, а у жінок на 7,7 років (табл. 4.8), і за показниками середньої тривалості життя населення Україна в першій половині 60-х рр. увійшла до першого десятку країн світу. Зауважимо, що середня тривалість життя для чоловіків в 1964 р. була найвищою (67,9 років) за період 1950-2000 рр., для жінок в тому ж році вона дорівнювала 74,5 (максимальні значення показника середньої тривалості життя для жінок припадають на 1989 р. — 75,1 року). Щоб оцінити демографічне та соціальне значення величин показників середньої тривалості життя у середині 60-х рр., порівняємо їх з країнами — лідерами в середній тривалості життя. В Японії, вона в 1964 р. складала 67,2 роки для чоловіків і 72,6 для жінок, в США дорівнювала 66,8 роки для чоловіків і 73,6 для жінок, у Франції — 68,0 и 75,1 роки відповідно. Понад дві третини приросту середньої тривалості життя у 1950-1964 рр. було забезпечено за рахунок зниження смертності немовлят та дітей віком 1-14 років. Найбільш високі темпи зростання середньої тривалості життя припадають на 1950-1959 рр., коли щорічний їх приріст складав у середньому для чоловіків — 0,8 роки, а для жінок — 0,5.

Позитивні зрушення щодо зниження смертності в Україні стали можливими завдяки масовій профілактиці та імунізації населення, впровадженню в практику органів охорони здоров'я сульфамідних препаратів і антибіотиків, зокрема їх доступності для широких верств суспільства. Значна роль у виникненні цього «феномену» належить також суто демографічній детермінанті — величезним втратам дорослого населення в 30-40-х рр. від голоду, репресій і на війні.

На жаль, резерви зниження смертності, що діяли до середини 60-х рр., були в основному вичерпані, і в наступні 20 років смертність населення зростає, а середня тривалість життя скорочується. Основну роль в погіршенні ситуації зі смертністю відіграло зростання вікових ймовірностей смерті у чоловіків, починаючи з 20 років, а у жінок — з 40. Як наслідок цих тенденцій відбувається істотне зниження показників середньої тривалості життя. Мінімум величин її показників припадає на 198081 рр. (у чоловіків — 64,6 роки, у жінок — 74,0 роки). За період 1964-1981 рр. середня тривалість життя у чоловіків скоротилася на 3,3 роки, а у жінок — на 0,5 (табл. 4.8).

З середини 80-х рр. намітився певний злам у несприятливій динаміці смертності населення України: ймовірності смертності почали знижуватися порівняно з першою половиною 80-х рр. майже у всіх вікових групах, середня тривалість життя зросла за 1985-1987 на 1,7 у чоловіків і на 0,9 року у жінок (табл. 4.8). Після двадцятирічної перерви середня тривалість життя жінок в 1989 р. на 0,5 року перевищила максимальні значення цього показника в 60-х рр. Проте закріпити позитивну спрямованість тенденцій зменшення смертності не вдалося. Наприкінці 80-х — на початку 90-х рр. поступово відновлюються негативні тенденції смертності, що домінували в демографічній сфері до 1985 р.: відбувається зростання вікових ймовірностей смерті у чоловіків і жінок, починаючи з 15 років. Середня тривалість життя в 1992 р. в порівняно з 1987 р. скоротилася на 3,0 роки у чоловіків і на1,4 — у жінок.

За весь період до середини 90-х років у міського населення показники середньої тривалості життя в середньому на 1,5-2,0 роки були більші, ніж у сільського, й існує тенденція до їх вирівнювання. Формування середньої тривалості життя населення України відбувається на фоні значної територіальної диференціації її показників.

Сучасна структура причин смерті населення України вкрай неоднозначна. У зв'язку з незавершеністю епідеміологічного переходу їй властиві елементи традиційної та сучасної патології. При цьому ті та інші характеризуються високим рівнем смертності порівняно з аналогічними показниками розвинутих країн

світу. Понад 85% всіх летальних випадків пов'язано з хворобами системи кровообігу, злоякісними новоутвореннями, нещасними випадками, отруєннями та травмами, хворобами органів дихання.

На першому місці серед причин смерті перебувають хвороби системи кровообігу, які у другій половині 80-х рр. викликали понад 58% всіх смертних випадків. На цей клас причин смерті припадає найбільше скорочення тривалості життя (9,2 роки у чоловіків і 7,7 — у жінок). Частка померлих в Україні від хвороб системи кровообігу в другій половині XX ст. неухильно зростає. Якщо на початку досліджуваного періоду вона складає понад 24%, то на початку 90-х рр. зросла до 62%. Зростання питомої ваги смертей від хвороб системи кровообігу відображає

позитивні зрушення в структурі причин смерті, оскільки означає витіснення смертності від екзогенних хвороб, які забирають більш молоді життя. В 50-60-хрр. цей процес супроводжувався зниженням смертності від серцево-судинних хвороб в молодих та середніх вікових групах з одночасним зростанням смертності від цього класу причин смерті в старших вікових групах.

Однак ця тенденція виявилася нетривкою, і з середини 60-х рр. спостерігається підвищення смертності від хвороб системи кровообігу в середніх вікових групах. Ця обставина значною мірою вплинула на скорочення середньої тривалості життя населення України в 70-80-х рр.

Друге місце серед причин смерті займають злоякісні новоутворення, частка яких в другій половині 80-х рр. складає 16% загального числа померлих. Ця група причин смерті займає друге місце в скороченні середньої тривалості життя (в 1989-1990 рр. — 5,9 роки у чоловіків і 4,5 — у жінок).

В другій половині XX ст. смертність від злоякісних новоут- ворів систематично зростає, особливо підвищилися темпи приросту рівня смертності з цієї причини смерті на початку 90-х рр., що значною мірою викликане впливом наслідків Чорнобильської катастрофи.

Серед чоловіків найбільше поширений рак легенів. У всіх вікових групах з цією локалізацією пов'язано понад 30% всіх смертей від новоутворень. Динаміка раку легенів найбільш несприятлива. Поширеність злоякісних новоутворень серед населення України і ризик смерті від них значно нижчі, ніж в економічно розвинутих країнах. При цьому слід зауважити, що більш низька ймовірність смерті від раку в Україні характерна виключно для старших вікових контингентів. Для людини, яка дожила до 65 років, небезпека померти від злоякісної пухлини набагато менша, ніж в розвинутих країнах світу, але у віці 45-65 років в Україні від раку помирає вдвічі більше, ніж у розвинутих країнах.

Коефіцієнти смертності від новоутворень серед населення працездатного віку в Україні у 80-і рр. були надзвичайно високі і в 1,5 (жінки) — 2 (чоловіки) рази перевищували аналогічні показники у скандинавських країнах. Хоч показники смертності працездатних жінок від новоутворень у середньому вдвоє нижчі, ніж у чоловіків, однак у них ця група патологіи у 80-х рр. стала провідною причиною смерті (майже 1/3 всіх смертних випадків).

Третє місце в структурі причин смерті населення України припадає на нещасні випадки, отруєння та травми, які викликали понад 9% смертей серед всього населення. Скорочення тривалості життя в 1989-1990 рр. за рахунок смертності від травматизму і нещасних випадків складає в 1989-1990 рр. (6,2 — у чоловіків і 3,2 — у жінок).

Динаміка смертності від нещасних випадків, отруєнь і травм була досить складною. Зростання смертності чоловіків від цих причин у 50-х рр. почалося з вікових груп 25-29 років, а потім - 20-24 і понад 60 років. В 1972-1973 рр. відбулося деяке зниження показників смертності, що обумовлюється заходами щодо обмеження продажу алкогольних напоїв. Однак вже з 1974 р. знову розпочалося швидке зростання смертності від нещасних випадків, яке тривало до початку 80-х, коли ситуація певною мірою стабілізувалася. Значне зниження смертності від нещасних випадків в середині 80-х рр. істотно вплинуло на підвищення показників середньої тривалості життя.

Четверте місце в структурі причин смерті посідають хвороби органів дихання. Зменшення середньої тривалості життя за рахунок причин смерті у 1989-1990 рр. складало для чоловіків 3,5, для жінок — 1,3. Що стосується динаміки смертності від хвороб органів дихання, то вона мала також складний характер. Зростання смертності від цього класу причин смерті спостерігається в основному в дитячих вікових групах, найбільше у віці до 1 року.

За причинами смерті структура смертності має такий вигляд: головні втрати пов'язані з хворобами системи кровообігу, новоутвореннями, зовнішніми причинами, хворобами органів дихання. Проте від кожної з цих причин населення України вмирає на кілька років раніше, ніж населення в економічно розвинених країнах.

З 1990 по 2000 рік відбувалася інтенсифікація смертності населення, її рівень зріс на 36% і складає зараз 14,8 чоловік на 1000 населення. Має місце зростання смертності населення від інфекційних та паразитарних хвороб,