Проблемам якості населення вчені надавали великого значення у всі часи, ними, зокрема, переймалися Конфуцій (V ст. до н. е.), Я. Більфельдт (XVIII ст.), Ф. Енгельс, А. Маршалл, А. Пігу (ХІХ ст.), Й. Ференці, С. Томілін, А. Сові, М. Блауг, Т. Шульц, А. Печчеї (ХХ ст.).

Розвиток народонаселення — це закономірний процес кількісних та якісних змін у народонаселенні, ускладнення системи його внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Розвиток народонаселення є органічною складовою розвитку природи та суспільства.

На певному суспільно-історичному етапі розвиток населення зумовлює перехід останнього з одного якісного стану до іншого.

У традиційному суспільстві розвиток народонаселення характеризувався повільним збільшення його кількості й незначними якісними змінами протягом тривалого часу.

Перехід до індустріального суспільства супроводжувався значними змінами в якості населення, що виявилось у суттєвих зрушеннях в рівні освіти, у кваліфікаційній та професійній структурах, диференціації способу життя і здоров'я різних соціальних груп населення.

Сучасний етап суспільного розвитку характеризується посиленням соціальної орієнтації економіки в розвинених країнах, загостренням проблем нерівномірності розвитку населення розвинених країн та країн, що розвиваються.

Однією з найважливіших проблем розвитку всього населення є розвиток особистості, розширення можливостей людини. Тому розвиток населення в сучасних умовах слід розуміти як відтворення нових поколінь, задоволення творчих потреб людей, формування в нових поколіннях різноманітних творчих здібностей, створення відповідних суспільних умов для їх вільного застосування і розвитку.

Для характеристики розвитку населення в рамках Програми ООН запропоновано агрегований показник «індекс людського розвитку». Він містить такі показники: середня тривалість життя, рівень освіти дорослого населення та обсяг реального ВВП на душу населення.

Відтворення населення — це постійне оновлення його поколінь в результаті процесів народжуваності й смертності, а також міграції та соціального руху. Відомі два підходи до визначення цього поняття — вузький і широкий. У першому випадку відтворення населення розглядають як процес безперервного відновлення поколінь внаслідок народжуваності й смертності. Тобто предмет демографії обмежений природним відтворенням населення. Інколи сюди додають і міграцію, яка впливає на чисельність населення конкретної території.

У другому випадку відтворення населення розглядають як сукупність трьох видів його руху — природного (народжуваність і смертність), просторового (міграція) і соціального (зміна соціальних структур, соціальна й професійна мобільність тощо).