Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Народжуваність і репродуктивна поведінка

Народжуваність і репродуктивна поведінка

План

1. Поняття народжуваності і плідності

2. Фактори народжуваності. Репродуктивна поведінка

3. Показники народжуваності

Поняття народжуваності і плідності

Народжуваність — масовий статистичний процес народження дітей у сукупності осіб, що складають покоління, або в сукупності поколінь — населенні.

Народжуваність є соціальним процесом, що підкоряється дії соціальних сил і закономірностей, але розгортається у визначених, історично-конкретних межах, що задаються дією біологічних, фізіологічних факторів.

Біологічний потенціал народжуваності, фізіологічну здатність індивіда або шлюбної пари до відтворення потомства (запліднення, зачаття, виношування плоду і народження живої дитини) характеризує плідність.

Плідність залежить від наявних у певному суспільстві на відповідний момент часу соціально-економічних і санітарно- гігієнічних умов. Однак плідність є більш стабільною характеристикою порівняно з числом народжень. Останнє являє собою реалізацію плідності, реалізацію біологічного потенціалу народжуваності і є одним з результатів репродуктивної поведінки жінок або родин, регульованої у свою чергу системою відповідних соціальних норм.

Поняття плідності пов'язане з рядом інших понять, що розкривають ті або інші її сторони. Ця сукупність містить у собі поняття стерильності, безплідності, інфертильностіі бездітності.

Під стерильністю за умови нормального статевого життя розуміють нездатність до зачаття. При цьому розрізняють стерильність постійну і тимчасову; природну, штучну (контрацептивну) і патологічну, абсолютну і відносну.

Постійна стерильність настає в старшому віці, після досягнення менопаузи; у репродуктивному періоді постійна стерильність є наслідком захворювання або операції стерилізації. Тимчасова стерильність має місце в період вагітності і відразу після її закінчення (післяпологова або післяабортна аменорея); вона може бути також результатом застосування контрацепції.

Природна стерильність зумовлена нормальними фізіологічними причинами: віком, вагітністю, годуванням грудьми, аменореєю й ін. Штучна стерильність зумовлена застосуванням контрацепції. Патологічна стерильність є наслідком хвороб і травм.

Про абсолютну стерильність говорять, коли шанси на зачаття дорівнюють нулю. При збереженні певної ймовірності зачаття має місце відносна стерильність.

Термін безплідність означає, на противагу плідності, нездатність зрілого організму чоловіка або жінки до відтворення потомства. Чоловіча безплідність означає нездатність до запліднення, жіноча — відповідно або до зачаття, або до виношування, або до народження дитини. Звичайно шлюб вважається безплідним, якщо протягом трьох років регулярного статевого життя і за умови незастосування контрацепції та штучних абортів, не відбувається народження живої дитини або через відсутність зачать (стерильність), або через те, що вагітність закінчується мимовільним абортом (невиношуваність вагітності), або народженням мертвої дитини.

Безплідність зумовлена або спонтанною (недобровольною) стерильністю, або спонтанною невиношуваністю вагітності, або мертвонарожденням.

У сучасних економічно розвинутих країнах близько 10-15% шлюбних пар безплідні абсолютно (тобто мають нульові шанси до народження дитини) і стільки ж — відносно (тобто мають знижену плідність).

Безплідність є одним з факторів інфертильності, тобто відсутності народжень. Інфертильність може бути також наслідком штучного переривання вагітності, а також повної відсутності сексуальних стосунків (абстиненції) протягом усього репродуктивного періоду або якоїсь його частини. Інфер- тильність разом з можливими випадками смерті дітей є чинником бездітності, тобто відсутності дітей у родині.

Теоретично можливий діапазон плідності досить широкий: від безплідності до 35 народжень при одноплідних пологах за весь репродуктивний період. У реальності ж рівень плідності набагато нижчий. Вважають, що середня видова плідність людини не перевищує 15-16 народжень на 1 жінку за весь репродуктивний період, тобто за час від менархе, що у сучасних умовах настає приблизно в 12-14 років, до менопаузи, час настання якої — 45- 50 років. Як пишуть генетики Е. Лільїн і П. Гофман-Кадошников, «у країнах Європи народження близнюків складає приблизно 1,5- 2,5% від загального числа пологів. Трійні народжуються у середньому 1 раз на 10-15 тисяч пологів. Один випадок народження четверні припадає на 100-200 тисяч пологів. П'ятірні народжуються один раз на 50 мільйонів пологів. За 300 років, з 1668 по 1968 р., описано близько 60 пяте- рень, у тому числі 10 випадків в Англії, 5 — у США, по 3 випадки — в Італії й Ірландії. Один випадок народження шестірні приходиться приблизно на 5 мільярдів пологів». Максимальне зафіксоване середнє число народжень дорівнює приблизно 12 народженням на одну жінку, що належить до секти гуттеритів (див. далі).

Під природною народжуваністю розуміють шлюбну народжуваність за умови відсутності будь-якого прямого втручання в репродуктивний цикл. Однак природну народжуваність не можна вважати чисто біологічним феноменом. Вона також соціально зумовлена: її величина варіює залежно від середнього віку вступу в шлюб, тривалості грудного вигодовування та дії інших поведінкових факторів. Звичайно за максимальну величину природної народжуваності беруть середню народжуваність, властиву одній зі шлюбних когорт (шлюби 1920-х рр.) релігійної секти гуттеритів, що дорівнює 12,44 народження на одну жінку репродуктивного віку. Мінімум природної народжуваності був оцінений В. Борисовим для 1970-х рр. у 7,95 народження на одну жінку репродуктивного віку. Російський демограф X. Паллі, проаналізувавши показники ста авторів, оцінив рівень природної народжуваності в 10,54 народження на одну жінку репродуктивного віку. У будь-якому випадку реальна народжуваність у сучасному світі ніде не сягає зазначених вище значень природної народжуваності.

Фактори народжуваності. Репродуктивна поведінка

Рівень народжуваності на тій або іншій території у той чи інший період часу залежить від низки факторів. Одним із них, що відіграє у сучасних умовах головну роль, є репродуктивна поведінка.. Під репродуктивною поведінкою, розуміють систему дій і відносин, які призводять до народження визначеного числа дітей у родині, або поза шлюбом. Автором цього визначення є російський демограф і соціолог В.Борисов.

Репродуктивна поведінка охоплює, з одного боку, дії та відносини, пов'язані зі здійсненням повного репродуктивного циклу й послідовною зміною репродуктивних подій, а з іншого — дії та відносини, що перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивного циклу. Для позначення останніх використовують поняття «регулювання народжуваності», «внутрісімейний контроль за народжуваністю», «планування сім'ї».

Розрізняють три головних типи репродуктивної поведінки — багатодітну (потреба у 5 і більше дітях), середньодітну (потреба у 3-4 дітях) та малодітну (потреба у 1-2 дітях). Багатодітна репродуктивна поведінка зумовлена переважно біологічними чинниками — особливостями плідності; для малодітного типу репродуктивної поведінки характерне попередження та переривання вагітності.

Репродуктивна поведінка реалізується через репродуктивні установки. Репродуктивна установка — це психічний регулятор поведінки, вона означає готовність до певного результату репродуктивної поведінки, прийнятність для особистості народження певної кількості дітей, відповідно синів та дочок. Як правило, виділяють два види установок: установки дітності, які регулюють досягнення головного результату репродуктивної поведінки, та установки, пов'язані з практикою контрацепції. Про наявність репродуктивної установки можна говорити, якщо індивід має нормальну плідність. У противному разі, за неплідності, збережена готовність мати дітей розцінюється як установка до всиновлення (удочеріння).

Відомості про репродуктивні установки отримують при опитуваннях виключно жінок. Найпоширенішими у демографії є показники — бажана кількість дітей, очікувана кількість дітей, планована кількість дітей. Найнадійніший серед них — показник очікуваної кількості дітей. Емоції вимірюють, як правило, при вивченні репродуктивної мотивації, яка розкриває якісний бік потреби в дітях, її зміст і виражає спонукальний компонент репродуктивної установки.

Репродуктивна мотивація, або мотиви народження дітей, — це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей через народження певної кількості дітей. Мотив народжування характеризує сенс появи дитини будь-якої черговості, а також певної статі. Розрізняють економічні, соціальні та психологічні мотиви народження дітей.

Економічні репродуктивні мотиви пов'язані з прагненням особистості зміцнити добробут сім'ї та економічний статус батьків, з різними пільгами, надаваними при народженні певної кількості дітей. Соціальні репродуктивні мотиви сприяють збереженню або підвищенню соціального статусу батьків та їх суспільного авторитету й престижу, спадковості роду й сім'ї. Психологічні репродуктивні мотиви найрізноманітніші — зумовлені потребою у наповненні свого життя сенсом, потребою у синівській або дочірній любові, прагненням продовжити себе в дітях, потребою у піклуванні про малу дитину та любові до неї, прагненням передати їй свій життєвий досвід, бажанням уникнути самотності в старечому віці, бажанням членів подружжя зміцнити шлюб тощо.

Для різних історичних періодів пріоритетними були різні мотиви. Різними можуть виявитися й просторові складники репродуктивної мотивації. У минулому, коли в суспільстві переважала потреба у багатодітності й перевагу віддавали синам, пріоритетними були економічні репродуктивні мотиви. За умов малодітності народження одного або двох дітей пов'язане передусім з психологічними мотивами. Слід також зазначити, що мотиви народження дітей значною мірою диференційовані етнічною належністю батьків, національною традицією, релігійними нормами.

Показники народжуваності в різних країнах значно варіюють залежно від комбінованого впливу багатьох факторів: фізіологічних, шлюбно-сімейних, соціальних, економічних, культурних, релігійних.

Оскільки жінка може за своє життя народити лише обмежене число дітей, а максимум народжень зумовлений самою природою людини, то одним з факторів, що визначають народжуваність, є фізіологічний. Середній рівень природної народжуваності, тобто число дітей, що може народити жінка, складає приблизно 10 народжень. У випадках же декількох багатоплідних пологів (до яких деякі жінки генетично схильні) максимум дітей в однієї жінки може сягати 40.

Фізіологічний фактор народжуваності включає і тривалість репродуктивного періоду.


Сторінки: 1 2 3 4