Говорячи про фізіологічні фактори народжуваності, варто також підкреслити, що вони виявляють себе повною мірою лише в населення, що не практикує свідомого планування родини.

Значно впливають на показники народжуваності шлюбно- сімейні фактори: вік вступу в шлюб, ступінь охоплення населення шлюбними відносинами, можливість розлучень і повторних шлюбів, форми шлюбу і типи родини. У більшості країн існують закони, що встановлюють мінімальний шлюбний вік: він варіює від 12 років в Іспанії, Греції, окремих країнах Латинської Америки і деяких штатів США до 18 років у більшості європейських країн. Однак між установленими законодавством нормами в цій сфері й домінуючою практикою немає твердого взаємозв'язку. Офіційно дозволений у країні досить низький шлюбний вік ще не означає, що там переважають дуже ранні шлюби.

Зрозуміло, що більш висока питома вага людей, які перебувають у шлюбі, створює додаткові передумови для підвищеної народжуваності. Хоча шлюбність — не обов'язкова умова народжуваності і частина дітей народжується поза шлюбом, все- таки основна частка дітей у більшості країн народжується в людей, що перебувають у шлюбі. Трохи інша ситуація в країнах Латинської Америки, Карибського басейну і на островах, що прилягають до Африки (на Сейшельських островах, Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі й ін.), де дуже поширене позашлюбне співжиття, або конкубінат.

Ще одним із факторів народжуваності є вплив релігійної належності на репродуктивну поведінку.

Зі світових релігій найбільш аскетичним є буддизм. Як відомо, за буддійським віровченням, життя вважають низкою безперервних страждань, і правовірний буддист повинен придушувати в собі спрагу буття. Останнє, звичайно, не може не впливати і на установки щодо народжуваності. Більшість напрямків буддизму заохочує безшлюбність, вважаючи її найвірнішим шляхом до порятунку. Разом з тим вчення буддизму містить і ряд положень, що об'єктивно сприяють підвищенню народжуваності. Так, у цій релігії існує положення про ахімсе — нескоє- ння зла, що забороняє позбуватися не тільки від уже народженої дитини (як, утім, і від усього живого), але і від плоду.

Що ж до християнства, то різні його канони впливають на процес народжуваності по-різному. З одного боку, ця релігія закликає віруючих збільшувати своє потомство, що, зрозуміло, позитивно впливає на народжуваність. Підвищенню народжуваності сприяє і те, що, відповідно до християнської моралі, єдиною метою шлюбу є народження дітей. З іншого боку, для християнства деяких напрямків (насамперед для східних церков) характерний аскетизм: віруючі повинні направляти усі свої помисли до Бога, а не до земних насолод.

Третя світова релігія — іслам — дотримується яскраво вираженої пронаталістської позиції. Вона закликає якнайбільше і якомога швидше множити послідовників ісламу. Не випадково саме у більшості мусульманських країн найвища народжуваність. Канони ісламу не встановлюють жінкам нижньої вікової межі для можливості статевих стосунків. Посідаючи нижчий соціальний стан порівняно з чоловіком, мусульманська жінка може трохи підвищити його, лише ставши матір'ю великого числа синів. Високій народжуваності мусульман сприяє зокрема їхнє ставлення до абортів: за законами ісламу зародок з моменту зачаття вважають людиною і його знищення прирівнюють до вбивства.

Також на рівень народжуваності сильно впливають існуючі в народу традиції та звичаї. У переважної більшості народів, хоча б у минулому, існувала традиція багатодітності. Це було пов'язане з тим, що на ранніх стадіях розвитку в умовах високої смертності і частих зіткнень із сусідніми громадами людські колективи були дуже зацікавлені у своєму швидкому кількісному зростанні. У країнах, що розвиваються, і дотепер звичаї відіграють досить значну роль у суспільному і сімейному житті. Зокрема, у більшості народів цих країн міцно зберігається традиція багатодітності. Вважається, що багатодітність підвищує престиж родини, мати великого числа дітей, особливо синів, користується особливою пошаною.

Звичаї, що впливають на репродуктивну поведінку, відіграють значну роль лише в традиційних суспільствах. У розвинутих народів набагато сильніший вплив на рівень народжуваності мають соціально-економічні фактори: освітній і загальнокультурний рівень, добробут, ступінь урбанізації, вид занять. Рівень освіти, як і культурний рівень у цілому, звичайно перебуває в зворотній залежності щодо показників народжуваності. Для одержання високої освіти потрібні роки навчання, і в цей час люди, як правило, намагаються не заводити дітей. З підвищенням освітнього і культурного рівня в людей росте коло інтересів, і вони часто не хочуть відмовлятися від цікавих для них занять заради народження ще однієї дитини. До того ж освіченіші люди краще інформовані про способи запобігання вагітності, і тому ефективніше практикують внутрісімейне планування народжуваності.

З підвищенням освітнього рівня в більшості країн поліпшується і добробут людей. У цілому рівень добробуту також перебуває в зворотній залежності щодо народжуваності, хоча цей зв'язок не абсолютний. Наприклад, у періоди, коли країна переживає кризу і доходи населення скорочуються, падає і народжуваність, і, навпаки, з поліпшенням матеріального становища чоловік і жінка нерідко реалізують народження, що раніше відкладалися. Проте забезпечені верстви звичайно мають менше дітей, порівняно з незаможними. До речі, саме родини із соціально просунутих кіл суспільства стали першими практикувати регулювання народжуваності. Від рівня освіти звичайно залежить і вид занять, що обумовлює диференціацію народжуваності і за видами трудової діяльності. Крім того, додатковий вплив на репродуктивну поведінку накладає ще й специфіка трудової діяльності.

На показниках народжуваності позначається і процес урбанізації. Для міського населення звичайно характерний нижчий рівень народжуваності порівняно з сільським населенням. Однак і ця залежність не абсолютна.

Крім всього іншого, треба враховувати і вікову структуру населення, що, теж досить серйозно впливає на показники народжуваності.

Ми розглянули найважливіші фактори, що впливають на показники народжуваності. Однак треба враховувати, що тільки в наукових дослідженнях можна при вивченні якогось фактора абстрагуватися від усіх інших. Реально ж різні фактори тісно переплетені між собою й сукупно діють на формування рівня народжуваності.

Показники народжуваності

Для вимірювання народжуваності застосовують систему показників, яка дозволяє визначити загальний її рівень, динаміку та інтенсивність, а також її величину в різних субнаселен- нях (соціально-економічних і демографічних групах).

У демографії використовують два способи вивчення демографічних процесів і явищ — метод умовного покоління і метод реального покоління. Відповідно показники народжуваності насамперед поділяють на показники, що належать до певного періоду часу (звичайно року), і показники, що характеризують визначену когорту, або покоління (якщо мова йде про когорту за роком народження), або когортні показники. Перші характеризують народжуваність, що спостерігалася протягом визначеного періоду, другі — народжуваність, властиву визначеним групам жінок.

Абсолютне число народжень

Абсолютне число народжень показує, скільки всього дітей народилося в того чи іншого населення за визначений період (за рік). Величина абсолютного числа народжень дає перше уявлення про обсяги народжуваності і дозволяє робити порівняння за різними періодами часу та різними територіями. Однак абсолютне число народжень є малоінформативним показником, оскільки залежить від абсолютної чисельності населення. Судити про народжуваність за величиною абсолютного числа народжених не можна, не зіставивши його з загальною чисельністю населення. Так само не можна говорити про динаміку народжуваності, ґрунтуючись лише на даних про зміну абсолютного числа народжених і не беручи до уваги ні загальної чисельності населення, ні змін демографічних структур. Отже, необхідний перехід до відносних показників народжуваності, які б не залежали від чисельності населення, тобто до коефіцієнтів народжуваності.

Коефіцієнт (індекс) дітності

Коефіцієнт дітності — це відношення чисельності дітей у віці 0-14 років до чисельності жінок репродуктивного (15-49 років) віку.

Цей показник можна використовувати для первинної оцінки величини народжуваності, особливо в країнах з погано налагодженим обліком природного руху населення, але з досить точними переписними даними. Його також застосовують для первісного порівняння рівнів народжуваності у різних країнах: коефіцієнт дітності високий там, де висока народжуваність, і низький у країнах з низькою народжуваністю.

Загальний коефіцієнт народжуваності

де N — абсолютне число народжень за рік; Р — середнє населення; Т- довжина періоду; n — загальний коефіцієнт народжуваності.

Першим, простішим і широко вживаним відносним показником народжуваності є загальний коефіцієнт народжуваності. Його розраховують як відношення абсолютного числа народжень до середньої чисельності населення за період, звичайно за рік:

Величина загального коефіцієнта народжуваності сильно залежить не тільки від інтенсивності народжуваності, тобто від середнього числа дітей, народжених жінками, але і від демографічних та інших структур, у першу чергу від статево-вікової і шлюбної. Проте його величину можна використовувати і для динамічних та міжтериторіальних порівнянь рівня народжуваності, орієнтуючись на наступну наближену шкалу величин загального коефіцієнта народжуваності, запропоновану демографами В. Борисовим і Б. Урланісом (1906-1981),