У світі на 2004 рік існує щонайменше 23 країни, де збереглися дуже високі рівні народжуваності; як бачимо із таблиці 5.1, середньосвітовий рівень відповідає середньому рівню народжуваності; країни з низьким рівнем народжуваності — це переважно розвинуті країни, незалежно від етнічних характеристик та частини світу.

Щоб елімінувати вплив демографічних та інших структур на показники народжуваності, розраховують спеціальні і часткові коефіцієнти, а також сумарний коефіцієнт.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності

Спеціальний коефіцієнт народжуваності розраховують стосовно лише чисельності жінок репродуктивного віку (15-49 років або, у деяких країнах, 15-44 років). Спеціальний коефіцієнт народжуваності дорівнює відношенню загального числа народжень за рік до середньорічної чисельності жінок репродуктивного віку:

де F — спеціальний коефіцієнт народжуваності; N — абсолютне число народжень за рік; F15-49 — середньорічна чисельність жінок репродуктивного віку.

Загальний і спеціальний коефіцієнти народжуваності пов'язані між собою наступним співвідношенням: загальний коефіцієнт дорівнює спеціальному, помноженому на частку жінок репродуктивного віку у всьому населенні:

де d — частка жінок репродуктивного віку у всьому населенні.

Часткові коефіцієнти народжуваності

Часткові коефіцієнти народжуваності розраховують для усунення впливу інших демографічних і недемографічних структур. Зокрема, там, де значне місце серед усіх народжень займають народження позашлюбні, часто розраховують коефіцієнти шлюбної і позашлюбної народжуваності. Це відношення чисел народжених дітей у шлюбі і поза шлюбом до середньорічної чисельності жінок, що перебувають і не перебувають у шлюбі.

Спеціальний коефіцієнт шлюбної народжуваності:

де — число народжень дітей у шлюбі; Fт154д—чисельність жінок репродуктивного віку, що перебувають у шлюбі.

Позашлюбні народження — це народження, що мали місце поза офіційно зареєстрованим шлюбом.

Спеціальний коефіцієнт позашлюбної народжуваності:

де Ng — число народжень дітей поза шлюбом; Tg55_99 — чисельність жінок репродуктивного віку, що не перебувають у шлюбі. Індекси т і g стосуються відповідно до шлюбного і до позашлюбних народжень.

Подібним чином можуть бути розраховані коефіцієнти народжуваності (загальні і спеціальні) міського і сільського населення та ін. Загальне правило розрахунку часткових коефіцієнтів народжуваності полягає в тому, що частину абсолютного числа народжень, що припадає на відповідне субнаселення, ділять на його середньорічну чисельність.

Повікові коефіцієнти народжуваності

Серед часткових коефіцієнтів народжуваності важливе місце належить повіковим коефіцієнтам народжуваності, що вимірюють чисту інтенсивність народжуваності в конкретній віковій групі. Повікові коефіцієнти можна розраховувати для однорічних вікових інтервалів, або для п'ятирічних (десятилітніх) вікових інтервалів. В останньому випадку їх приводять до одного року (усереднюють). Повікові коефіцієнти народжуваності розраховують як відношення числа народжень у жінок визначеного віку (x років) до їхньої середньорічної чисельності:

де Nx—число народжень у жінок віку х років; Fx—середньорічна чисельність жінок віку х років.

У таблиці наведені значення повікових коефіцієнтів народжуваності для населення світу на середину 90- х рр. XX ст. Як бачимо з таблиці 5.2, максимум народжень у світі припадає на віковий інтервал 20 -30 років.

Таблиці народжуваності

Таблиці народжуваності дають змогу визначити кількісну закономірність народження дітей залежно від віку жінки або її перебування у шлюбі. Так само, як і інші демографічні таблиці, таблиці народжуваності моделюють процес народження у певної початково бездітної сукупності жінок протягом наступного життя. Залежно від мети дослідження і статистичної бази будують різні таблиці народжуваності: за одними описують узагальнено процес фертильності, за іншими — з диференціацією процесу за шлюбним станом жінки, часовою характеристикою, черговістю народження дитини.

Розглянемо основні показники таблиці народжуваності та їх взаємозв'язок.

1. х—вік жінки при вступі до шлюбу. Беруть з річними інтервалами, або 5-річними: до 20 років, 20 — 24, 25 — 29, 30- 34, 35 — 39, 40 - 44 , 45 і старші.

2. г — тривалість перебування у шлюбі. Беруть від початкової величини 0 років до 35 років. Кінцева величина залежить від фертильного віку.

3^ — число жінок, що доживають до початку г —го року перебування у шлюбі та не мають дітей. n — черга народжень дітей; беруть від 0 до 10. Початкову чисельність таких жінок/® як правило приймають за 10000.—

імовірність народження чергової дитини. Це відношення чисельності народжень дітей n — ої черговості до чисельності жінок, що мають число дітей, рівне n-1. Наприклад, імовірність народження 3 — ої дитини дорівнює відношенню числа третіх народжень до чисельності жінок, що мають двох дітей. Ці коефіцієнти характеризують процес народжуваності стосовно тих жінок, що перед народженням дитини вже мають певне число дітей. Тут аналіз народжуваності для умовного покоління перетинається з когортним аналізом, оскільки до обліку беруть не просто сучасний стан жінки, але і всю історію її попередніх народжень.

5. Pz — імовірність збереження початкового стану для жінок, що мають n дітей, при переході від г до г+1 року шлюбу, тобто ймовірність не народити дитину. Ця ймовірність є протилежним показником ймовірності народити чергову дитину, отже

розраховується доповненням до 1 показника

7.^2 — кумулятивне (накопичене) число дітей n- ої черговості до початку z — го року шлюбу. Цей показник, як і попе-

6. N2 — число дітей різної черговості , народжених на г-му році шлюбу.

За допомогою^ можна розрахувати число жінок, що доживають до тривалості шлюбу z, з числом дітей 1,2 і т.д.:

редніи, водночас показує і число матерів, що мають дитину n- ої черговості. Для таблиць народжуваності припускають, що одна жінка за один раз може народити лише одну дитину.

Сумарний коефіцієнт народжуваності

Повікові коефіцієнти народжуваності дозволяють аналізувати рівень і динаміку інтенсивності народжуваності в умовному поколінні, вільну від впливу вікової структури як населення в цілому, так і жінок репродуктивного віку. У цьому полягає їхня перевага перед загальним і спеціальним коефіцієнтами народжуваності. Однак певною незручністю повікових коефіцієнтів є те, що їхнє число занадто велике: якщо розраховувати ці коефіцієнти для однорічних інтервалів, то їх буде 35, а якщо для п'ятирічних—то — 7. Ця обставина ускладнює аналіз і порівняння. Щоби мати можливість аналізувати рівень і динаміку народжуваності за допомогою одного показника, також вільного від впливу вікової структури, розраховують так звані кумулятивні коефіцієнти народжуваності, з яких найпоширенішим є сумарний коефіцієнт народжуваності (фертильності). Сумарний коефіцієнт народжуваності розраховують як суму повікових коефіцієнтів для віку від 15 до 49 років.

Для визначення показника у розрахунку на одну жінку, отриману суму ділять на 1000. На практиці, оскільки дані про по- вікову народжуваність публікуються за 5-літніми віковими інтервалами, користуються наступною формулою:

Сумарний коефіцієнт народжуваності характеризує середнє число дітей, що народила жінка умовного покоління протягом усього репродуктивного періоду, за умови збереження тієї ж інтенсивності повікової народжуваності, що спостерігалася в рік, для якого розраховують цей показник. Сумарний коефіцієнт народжуваності обчислюють з припущенням про відсутність смертності, тобто припускають, що усі жінки умовного покоління залишаться живими до кінця репродуктивного періоду.

Сумарний коефіцієнт народжуваності підсумовує повікові коефіцієнти для всього репродуктивного періоду, тобто для всього інтервалу 15-49 років. Але такий підсумок можна робити і для будь-якого віку в межах репродуктивного періоду. Отримані в такий спосіб показники називаються кумулятивними коефіцієнтами народжуваності до визначеного віку і розраховуються аналогічно коефіцієнтові сумарної народжуваності.

Цінність коефіцієнтів кумулятивної і сумарної народжуваності полягає в тому, що вони дозволяють одним числом, величина якого не залежить від впливу вікової структури, охарактеризувати рівень народжуваності в тій або іншій країні і робити таким чином міжтериторіальні і міжперіодичні порівняння. Значення сумарних коефіцієнтів народжуваності по країнах досить сильно варіює. Як бачимо з таблиці 5.3, найвищий рівень сумарної народжуваності (близько 7 дітей) мають найбідніші Африканські та Азійські країни. Середньосвітовий рівень трохи вищий за необхідний для простого відтворення населення; більшість розвинених країн мають недостатній рівень для простого відтворення населення.

Індекси народжуваності

Індекси народжуваності — система показників, що характеризують рівень народжуваності порівняно з певним стандартом.

А. Коул розробив індекси народжуваності, відомі нині як індекси Коула: індекс загальної народжуваності (I); індекс шлюбної народжуваності (I); індекс позашлюбної народжуваності (I) та індекс шлюбної структури (I).

де N — загальне число народжень, Nm - число шлюбних народжень, Nu—число позашлюбних народжень, W— число жінок у віці х, Wxm — число заміжніх жінок у віці х, Wxu — число незаміжніх жінок у віці х, fx — повікові коефіцієнти шлюбної народжуваності, узяті за стандарт.

За своєю природою ці індекси являють приклад непрямої стандартизації показників народжуваності. Вони виражають той рівень народжуваності (її загального коефіцієнта), який

можна було би спостерігати в реальному населенні за умови, що повікові її показники були б такими, як у стандарті природної народжуваності. А. Коул, запропонував узяти за стандарт показники повікової народжуваності гуттеритів. У гуттеритів унікально сполучаються гарні санітарні умови, високий рівень життя, низька смертність і необмежувана народжуваність.