Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Сім'я як об'єкт демографії

Сім'я як об'єкт демографії

Одним із найважливіших соціальних інститутів, який забезпечує відтворення генерацій людей, є сім'я. Це первинний осередок відтворення населення. Сім'я — один з основних об'єктів демографічної політики. Сутність цієї категорії визначають як невелику групу людей, яка базується на шлюбі або кровній спорідненості. Члени цієї групи пов'язані спільністю побуту та бюджету, а також взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою.

Передумовою створення сім'ї, а відтак і народження дітей є шлюб, що укладається між чоловіком і жінкою як санкціонована й регульована суспільством форма відносин між ними, яка визначає їхні права й обов'язки один щодо одного і щодо дітей.

Протилежною подією щодо укладення шлюбу є його припинення, тобто розпад шлюбного союзу в результаті смерті одного із членів подружжя або розірвання шлюбу (розлучення). Демографічна історія свідчить про еволюцію шлюбу та сім'ї, яка, особливо в останні десятиріччя ХХ ст., супроводжувалася негативними наслідками, зокрема збільшенням частоти розлучень, кількості неповних сімей та масштабів позашлюбної народжуваності. Демографічні дослідження свідчать, що такі чинники негативно впливають на відтворення населення в цілому й окремі його складові (мається на увазі значне скорочення народжуваності, виникнення соціальних конфліктів та ін.).

У демографії часто використовується термін "шлюбність", що означає утворення шлюбних (подружніх) пар у населенні, включаючи укладення як перших, так і повторних шлюбів. Разом з процесами овдовіння (припинення шлюбу, викликане смертю одного з членів подружжя) та розлучуваності (припинення шлюбу внаслідок його розірвання) шлюбність визначає відтворення шлюбної структури населення, тобто сукупності переходів особи з однієї категорії шлюбного стану в іншу.

Для кількісної характеристики шлюбності використовується показник — загальний коефіцієнт шлюбності, який дорівнює кількості укладених шлюбів (за рік) в розрахунку на 1000 чоловік населення.

В Україні з 1919 року почалися систематичні роботи щодо вивчення сімейно-шлюбних стосунків у країні, включаючи ретроспективні дослідження із залученням дореволюційних матеріалів. Значний внесок у розробку зазначених проблем зробили вчені-демографи М. В. Птуха, А. П. Xоменко, Ю. О. Корчак-Чепурківський, М. М. Трацевський, П. I. Пустоход. Використовуючи результати їхніх досліджень, а також матеріали статистичних органів, можна простежити динаміку шлюбності в Україні за досить тривалий час (табл. 10).

Як соціальний інститут сім'я виконує певні функції й характеризується структурою та розподілом ролей між членами сім'ї.

У функціях сім'ї відображається система взаємодії сім'ї та суспільства і сім'ї та особистості. У процесі еволюції суспільства змінювались вимоги до сім'ї, а це у свою чергу змінювало зміст та значимість окремих її функцій. Найважливішою функцією сім'ї було й залишається народження та виховання дітей. Така ж функція сім'ї, як надання певного соціального статусу всім її членам, втратила своє значення. Основними функціями, які притаманні сучасній сім'ї, є: «репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна (взаємодопомога, підтримка здоров'я, організація дозвілля та відпочинку), комунікативна та регулятивна (включаючи первинний соціальний контроль та реалізацію влади й авторитету в сім'ї)» [25, с. 431].

Структура сім'ї — це сукупність відносин між її членами: родинні, духовні, моральні, а також відносини влади й авторитету тощо.

У літературі вирізняють авторитарну структуру й авторитарні сім'ї. Для таких сімей характерне суворе підпорядкування дружини чоловіку і така ж сувора дисципліна у взаємовідносинах батьків і дітей.

Демократичні сім'ї характеризуються розподілом ролей між членами сім'ї (між чоловіком і дружиною) відповідно до особистих якостей, рівноправною участю їх у прийнятті рішень, добровільним розподілом домашніх обов'язків та обов'язків щодо виховання дітей. В основі сімейних стосунків лежить не примушування, а усвідомлення своїх обов'язків. Розвиток суспільства сприяв суттєвим змінам у сімейних відносинах. Це, зокрема, проявилось у тому, що жінки значною мірою почали брати участь у виробничій діяльності, підвищилась їхня роль в економічному забезпеченні сім'ї. Такий перебіг подій мав позитивні наслідки — розвиток особистості жінки-матері, рівноправність подружніх відносин. Але водночас це негативно вплинуло на демографічну поведінку, зумовило зниження народжуваності та збільшення розлучуваності.

У зв'язку з цим у соціальній та демографічній літературі набули поширення уявлення про можливість заміни існуючих шлюбносімейних відносин новими формами сім'ї, про їх розпад та «смерть» сім'ї. Проте поглиблені дослідження переконливо доводять, що сучасні тенденції розвитку шлюбно-сімейних відносин (зниження рівня народжуваності, збільшення частоти розлучень, збільшення кількості неповних сімей, збільшення кількості одинаків) характеризують не їх розпад, а складність соціально обумовленої трансформації інституту сім'ї та її функцій [25, с. 431].

Оскільки сім'я — це важливе багатофункціональне соціальне утворення, вона є об'єктом дослідження багатьох суспільних наук. Крім демографії різні аспекти життєдіяльності сім'ї вивчають соціологія, економіка, право, етнографія, психологія, педагогіка. Соціологія досліджує сім'ю з точки зору виконання нею певних соціальних функцій. Психологія основну увагу зосереджує на міжособистісних відносинах в сім'ї. Для економіки головними функціями сім'ї як домогосподарства є формування потреб у різноманітних благах.

Право вивчає юридичні основи створення та розвитку сім'ї, регламентує взаємовідносини між її членами. У центрі уваги етнографії — особливості звичаїв життя та побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Демографію насамперед цікавить роль сім'ї та сімейної структури у відтворенні населення. Тобто основною функцією сім'ї демографія вважає народження та виховання дітей, а також відтворення життя дорослих її членів, які поєднані між собою родинними зв'язками.

Потрібно звернути увагу та те, що залежно від конкретного аспекту дослідження спостерігаються певні відмінності у визначенні сім'ї різними науками, виокремленні ними тих чи інших її особливостей. «Так, для демографії наявність юридично оформлених відносин між подружжям не має вирішального значення, в той час як для правознавства це лежить в центрі уваги, для педагогіки вивчення сім'ї без дітей позбавлене сенсу, хоча для соціології воно становить певний інтерес тощо. Разом з тим, вивчаючи різні сторони одного й того ж об'єкта — сім'ї, всі ці науки взаємно доповнюють одна одну» [25, с. 431].

Отже, на сучасному етапі, коли, по-перше, ускладнюються традиційні й виникають нові відносини сім'ї та суспільства, і, по-друге, значного розвитку набувають дослідження окремих аспектів життєдіяльності сім'ї різними науками, розкриття закономірностей функціонування та розвитку сім'ї стає можливим лише за умови комплексного підходу в її дослідженні, об'єднання зусиль різних наук.

У дослідженні сімей залежно від структури родинних зв'язків вирізняють кілька типів сімей, а саме:

• проста, або нуклеарна сім'я — сім'я, що складається з чоловіка, дружини та дітей, які не перебувають у шлюбі. Цей тип сім'ї поширений найбільше;

• розширена, або складна сім'я — особливістю цієї сім'ї є те, що хтось із дітей у сім'ї перебуває в шлюбі. Так, сім'я може включати три й більше поколінь або дві й більше нуклеарних сім'ї, якщо вони разом проживають і ведуть спільне господарство. Сім'ї також поділяють на повні, до складу яких входять і чоловік, і жінка, та неповні, де є тільки один із подружжя.

Як уже наголошувалося, демографія вивчає сім'ю як соціальну інституцію, яка забезпечує відтворення населення. Тому найбільша увага приділяється репродуктивній функції сім'ї, але у зв'язку з іншими соціальними функціями. Демографія досліджує також власне процес утворення та розвитку сім'ї, або її демографічний розвиток. Вивчаються зміни у складі сім'ї, які безпосередньо впливають на відтворення населення: укладення шлюбу, народження дітей, розлучення чи смерть одного із членів сім'ї, утворення молодої сім'ї.

У розвитку сім'ї вирізняють кілька етапів, які утворюють сімейний цикл, або життєвий цикл сім'ї.

Сімейний цикл поділяється на окремі стадії чи фази, які вирізняються певними соціальними та економічними рисами: утворення сім'ї — укладення шлюбу; початок дітонародження — народження першої дитини; закінчення дітонародження — народження останньої дитини; «порожнє гніздо» — укладення шлюбу з відділенням із сім'ї останньої дитини; припинення існування сім'ї — смерть одного з подружжя.

Життєвий цикл сім'ї інколи називають моделлю сім'ї, або моделлю розвитку сім'ї. При вивченні розвитку сім'ї важливою характеристикою є тривалість шлюбу подружжя. Причинами припинення шлюбу можуть бути смерть одного із подружжя або розлучення.

Кожен член сім'ї протягом її життєвого циклу змінює свій сімейний стан (дитина, батько (мати)), а, відповідно, змінюються і його соціальні ролі в сім'ї та місце в сімейній структурі населення. З переходом сім'ї з однієї фази в іншу змінюється її демографічний склад, тобто змінюється розподіл членів сім'ї за певними ознаками, які мають суттєве значення з точки зору відтворення населення.

Найважливішими характеристиками складу сім'ї є наявність у ній обох чи лише одного з батьків, їхній вік, кількість дітей та ін. Демографічний склад сім'ї визначає її демографічний тип, що відповідає певній стадії (фазі) сімейного циклу. При переході з однієї фази до іншої тип сім'ї може змінюватись, а може залишатися незмінним. Так, при укладенні шлюбу старшою дитиною тип сім'ї змінюється, вона стає розширеною, або складною. Якщо ж у сім'ї народилася ще одна дитина, то вона (сім'я) залишається простою (нуклеарною).

«Демографія вивчає не окремі сім'ї, а їх сукупності. Оскільки процес утворення та розвитку сімей, переходу їх


Сторінки: 1 2