Серед факторів, що впливають на рівень смертності, виділяють такі:*

Природний (екологічний) фактор. Більшість народів, крім кількісно численних, живуть у межах певної однієї географічної зони. Залежно від географічного середовища серед різних народів поширені неоднакові хвороби, причому деякі з них можуть істотно впливати на смертність. Природну зумовленість мають насамперед паразитарні захворювання. Географічно обмежені через особливості природних умов і окремі види непаразитарних захворювань. Так, у тих районах, де в їжі бракує йоду (наприклад, у Північній Італії), люди нерідко страждають ендемічним зобом; там, де у воді та їжі міститься надто багато цинку, підвищена захворюваність атеросклерозом, зайвий хром у харчових продуктах викликає схильність до цукрового діабету, висока доза свинцю у воді збільшує можливість занедужати раком шлунка.

У той час як у боротьбі з багатьма інфекційними хворобами людству вдалося домогтися вражаючих успіхів, звівши деякі з них до мінімуму, з Африки стало поширюватися нове страшне захворювання — СНІД, що за його 100-відсотковий летальний результат і повне безсилля перед ним медицини нарекли чумою XX століття. Реально загрожуючи всьому людству, СНІД поки що виявляє себе серед різних народів дуже нерівномірно. Більше всього ним уражена Тропічна Африка, багато інфікованих у США (особливо серед негритянської частини населення). Значно менше хворих на СНІД у країнах Європи і Латинської Америки. В Азії до недавнього часу захворювання на СНІД були дуже рідкісними, але тепер його вогнища з'явилися й у ряді азіатських країн (у Гонконгу, Таїланді й ін.), причому в Азії він поширюється дуже швидкими темпами.

Іноді вплив генетичного фактора може проявитися досить зненацька. Під час другої світової війни в країни Далекого Сходу були завезені нові лікарські препарати проти малярії. Однак незабаром виявилося, що в деяких хворих вони викликають важку форму анемії, будучи водночас для інших пацієнтів зовсім нешкідливими. Пізніше було встановлено, що негативна реакція була викликана наявністю в окремих людей не відомого до цього гена.

• Крім природних і генетичних факторів (що зумовлюють поширення неоднакових хвороб у різних народів), на рівень смертності також впливають і соціально-економічні фактори, головним чином — рівень життя населення. Рівень життя визначають сукупністю параметрів: умови праці й побуту людей, рівень їх доходів та житлової забезпеченості, якість житлових умов та організації сфери обслуговування, забезпеченість якісними продуктами харчування, одежею, взуттям, організацією відпочинку та рекреації.

Більш низькі показники повікової смертності і велика тривалість життя в народів, що живуть у багатих процвітаючих країнах, пов'язані також з достатністю і повноцінністю харчування, що є неодмінною умовою здоров'я людини. У більшості ж відсталих у своєму розвитку держав проблема харчування і дотепер не вирішена, і тому в багатьох країнах Азії й Африки періодично, а в деяких з них (наприклад, у Сомалі) досить регулярно трапляється голод.

У цілому добробут робить дуже великий вплив на смертність і тривалість життя, що можна побачити з таблиці 4.1. Швейцарський демограф Л. Герш навіть увів у науковий обіг вираз „нерівність перед смертю». Однак усе-таки не слід думати, що добробут завжди однаково впливає на смертність. У народів, що знаходяться на досить низькій стадії культурного розвитку, які не освоїли ще ефективних способів боротьби з інфекційними хворобами і мають незадовільні (за сучасними уявленнями) санітарно-гігієнічні умови, фактор добробуту робить на смертність відносно слабкий вплив: епідемії, наприклад, не обходять на своєму шляху і багатих.

• Визначена залежність має місце між смертністю і культурно-освітнім рівнем. Більш освічені люди в цілому раціональніше ставляться до свого здоров'я, більшого значення надають профілактичним заходам, прагнуть вести здоровий спосіб життя. Склалася навіть своєрідна диференціація хвороб у людей,

що належать до різних соціальних груп. Люди із соціально просунутих груп частіше страждають від хвороб серця, гіпертонії, атеросклерозу, раку нирок і сечового міхура, а представники низьких соціальних верств більш піддані туберкульозу, сифілісу, алкоголізму, цирозу печінки, раку шлунка; пневмонії, бронхіту.

На смертність певною мірою впливають і деякі елементи матеріальної і духовної культури, хоча, безумовно, у культурі будь-якого етносу набагато більше корисних і раціональних елементів, ніж шкідливих. Це пов'язано з тим, що традиційна культура протягом тривалого часу адаптується до конкретних умов існування народу. Досить великий вплив на смертність мають традиції вживання алкогольних напоїв. Засвідчено, що різні народи мають неоднакову реакцію на ці напої і відповідно різну схильність до алкоголізму. У народів, що живуть у районах вирощування винограду і давно займаються виноробством, алкоголізм трапляється рідше: за століття їхній організм виробив своєрідну захисну реакцію. Народи ж, які відносно пізно познайомилися зі спиртними напоями, такої захисної реакції не набули і при постійному вживанні алкоголю швидко спиваються. Така трагедія, зокрема, сталася з корінними народами Півночі Росії.*

До політичних факторів смертності належать насамперед війни. Величина втрат у війнах у різні історичні періоди була досить різною. У багатьох первісних племен існувало неписане правило припиняти війну після першої крові. У стародавній час і за середньовіччя війни також не відзначалися великим кровопролиттям. Лише в останнє сторіччя жертви від воєн стали обчислюватися мільйонами і навіть десятками мільйонів. Під час війни люди гинуть не тільки безпосередньо від воєнних дій, але і від часто спалахуваних епідемій, від недоїдання і виснаження. Аж до першої світової війни велику смертність давали не втрати на полях боїв, а значне поширення під час воєн епідемій. А оскільки епідемії не знають державних кордонів, то вони перекидалися і на невоюючі країни, що приводило до підвищення смертності в народів, які не брали участі у війні.

З прогресом людства показники смертності в різних народів трохи вирівнюються. Нині розходження в цих показниках не настільки істотні, як піввіку тому.

Показники рівнів і структури смертності

Для виміру смертності використовують систему показників. Найпершим і найпростішим з них є абсолютне число смертей. Статистичні органи збирають і публікують дані про число смертей за рік, а останнім часом і за коротші періоди часу.

Першим відносним показником рівня смертності є загальний коефіцієнт смертності

де m, — загальний коефіцієнт смертності; M- чисельність померлих за період часу Т; Р — середня чисельність населення за період часу Т; Т — період, за яким ведеться розрахунок . Як правило, розрахунки ведуть за період, що дорівнює одному року, тобто Т = 1. Тому формулу можна записати як :

Динаміка загального коефіцієнта за ряд років дозволяє одержати найперше уявлення про зміни рівня смертності. Обмежуватися тільки даними про загальний коефіцієнт смертності було б неправильно, оскільки він є досить приблизним вимірником її рівня. На його величину надзвичайно сильно впливає статево-вікова структура населення. Крім того, величина загального коефіцієнта смертності залежить і від рівня народжуваності: за інших рівних умов чим вища народжуваність, тим вищий і загальний коефіцієнт смертності, оскільки стає більшою частка дітей у віці до року, смертність яких вища, ніж у якомусь іншому віці.

Так, із таблиці 4.2 бачимо, що перші три місця за рівнем смертності посідають слабко розвинуті країні, а такі країни середнього розвитку як Україна, Росія, Латвія опинилися поруч із Чадом і Нігерією і одночасно посідають досить високі місця за рівнем смертності у світі. Отже, загальний коефіцієнт смертності в даному разі дає досить приблизну характеристику рівневі розвитку країни, проте звертає увагу на відмінності країн у віковому складі населення з причин високої народжуваності чи старіння, а також високої міграційної рухливості. Такі високо розвинуті країни як Австрія, Франція, США мають рівні смертності або вищі за світовий рівень, або досить близькі до нього, і саме в цих країнах відбувається досить активне старіння населення. Країни ж, які завершують рейтинг рівнів смертності мають високі рівні народжуваності, тобто молоде населення і певний приплив мігрантів (в основному мігрує населення також молодого віку).

Вплив статево-вікової структури усувається насамперед використанням часткових коефіцієнтів смертності, тобто коефіцієнтів смертності для різних груп населення: для чоловіків і жінок, для міста і села, для різних етносів, тощо.

Повікові коефіцієнти розраховують окремо для чоловіків і жінок як відношення числа смертей у певному віці до середньорічної чисельності чоловіків або жінок у цьому віці:

де тх—повікові коефіцієнти смертності; Mx — числа померлих в інтервалі віку х ;