Також ці коефіцієнти розраховують для п'ятирічних вікових інтервалів. Аналіз повікових коефіцієнтів смертності дозволяє виявити розходження в рівнях смертності за окремими віковими групами (див. рис. 4.1).

Серед повікових коефіцієнтів смертності особливе місце посідає коефіцієнт смертності немовлят, тобто показник, що вимірює смертність дітей віком до 1 року.

Смертність у віці до року, з одного боку, різко перевищує смертність в іншому віці, крім найстарших. З іншого боку, величина дитячої смертності служить показником рівня соціально-економічного розвитку країни.

Якщо відомі тільки загальні дані про числа народжених і померлих у тому або іншому році і не потрібна велика точність оцінки величини коефіцієнта смертності немовлят, то оцінку коефіцієнта дитячої смертності можна отримати за допомогою відношення числа померлих дітей до числа народжених у тому ж році. Однак така оцінка буде найбільш грубою і приблизною. До того ж, робити це можна тільки тоді, коли річні коливання як чисел народжених, так і чисел померлих невеликі. Якщо ж сусідні роки значно відрізняються один від одного щодо цього, то величина помилки оцінки може вийти за припустимі межі. У цьому випадку застосовують формулу Ратса:

де m0—коефіцієнт смертності немовлят; M0 _ число дітей у віці до 1 року, що вмерли в даному році; N_j — число народжених у попередньому році; Nj — число народжених у поточному році (а і в — ваги, причому а + в = 1).

Ваги а + в підбирають, виходячи з розподілу померлих дітей за місяцями першого року життя. Ратс визначав а = 2/3, в = 1/3. Ймовірність смерті зменшується з віком. Чим старша дитина, тим менша ймовірність того, що вона помре, не доживши до року. При цьому зі зменшенням рівня дитячої смертності відбувається зменшення частки дітей, померлих у попередньому році, і збільшується частка дітей, померлих у поточному році. У наш час значення вагових коефіцієнтів приймають рівними відповідно 3/4 і 1/4.

Як бачимо з таблиці 4.3, у світі існує досить значна варіація рівнів смертності немовлят, до того ж цей показник зараз використовують і як узагальнюючу оцінку рівня життя населення, в крайньому разі, — стану медицини в країні. Найвищі рівні смертності немовлят мають найбідніші африканські країни, найнижчі рівні — передові за розвитком науки, медицини, економіки, країни Європи і Азії.

Стандартизація коефіцієнтів смертності

Величина загальних коефіцієнтів смертності залежить від структурних факторів, тобто від співвідношення чисельності чоловічого і жіночого населення, міського і сільського населення, та ін. Одним з найбільш вагомих факторів, що впливають

на величину загальних коефіцієнтів, є вікова структура населення. Це також стосується загальних коефіцієнтів і для інших демографічних процесів.

Тому для усунення впливу структурних факторів, використовують спеціальні і часткові коефіцієнти. Способом усунення впливу структурних факторів є стандартизація демографічних коефіцієнтів. Метод стандартизації був запропонований і вперше застосований в аналізі смертності англійським статистиком і демографом У. Фарром (W. Farr).

Мета стандартизації полягає в тому, що реальні загальні коефіцієнти порівнюють з показниками певного умовного населення. Інтенсивність демографічного процесу в певному населенні (реальному або гіпотетичному) або його структуру беруть за стандарт. Потім для кожного з порівнюваних населень розраховують стандартизований загальний коефіцієнт (індекс), що показує, якими були б загальні коефіцієнти розглянутого процесу в даному населенні, якби інтенсивність цього процесу в ньому або його структурі були б такими самими, як і в населенні стандарту. При цьому, залежно від того, що саме беруть за стандарт (інтенсивність або структуру), застосовують різні методи стандартизації. Найпоширенішими тут є пряма стандартизація, непряма і зворотна.

Представимо загальний коефіцієнт смертності для певного населення т = ^ як середню із часткових (повікових) ко- _

ефіцієнтів: , тоді загальний коефіцієнт смертності

для стандартного населення можна записати як: .

де Іт — індекс стандартизації.

При прямій стандартизації стандартизований коефіцієнт смертності для даного населення матиме вигляд:

Загальна формула розрахунку стандартизованого показника має вигляд:

Таблиці смертності

Таблиці смертності і тривалості життя — це числові моделі смертності, що служать для характеристики її загального рівня і вікових особливостей у різних групах населення. Вони являють собою систему упорядкованих за віком і взаємозалежних між собою рядів чисел, що у своїй сукупності описують процес вимирання певного теоретичного покоління з фіксованою початковою чисельністю (корінь таблиці). У демографії розрізняють таблиці смертності для реального й умовного покоління.

Залежно від кроку часової шкали розрізняють повні (крок = 1 рік) і короткі (крок = 5 або 10 років) таблиці.

Показники (функції) таблиць смертності поділяються на інтер- вальні і кумулятивні. Перші характеризують смертність на даному інтервалі віку, другі—за весь період життя до або після конкретного точного віку. Показники (функції) таблиць смертності пов'язані між собою визначеними співвідношеннями. До основних показників таблиць смертності зараховують (див. табл.. 4.4, повністю таблиці смертності і тривалості життя наведено в додатках) :

за непрямим методом:

та методом зворотної стандартизації, або методом очікуваної чисельності населення:

1. х—вік; залежно від різновиду таблиці смертності вік може бути представлений однорічним інтервалом, 5-ти, або 10 річним інтервалом.

2. Ix — число осіб, що доживають до віку х. Початкову сукупність доживаючих l0 виражають у десятковому обчисленні, тобто10 000, 100 000, 1 000 000 та ін. Як правило, за корінь таблиці смертності беруть сукупність у 100 000. Вважають, що це сукупність народжених одночасно.

3. qx — ймовірність померти в інтервалі віку від х до х + 1 років. Кожне qx являє собою ймовірність того, що людина, яка досягла точного віку х років, не доживе до віку х +1 рік. Ці імовірності розраховуються на основі відповідних повікових коефіцієнтів смертності реального населення. Саме на основі цих імовірностей потім розраховують всі інші показники таблиць смертності.

4. px — ймовірність дожити до наступного віку х+1 років. px є доповненням імовірності qx до 1 ,тобто рх = 1 — qx.

6. Lx — числа тих, хто живуть в інтервалі віку х, фактично це є середня чисельність тих, що живуть у віці х років:

5. dx — числа тих, хто помирає при переході від віку х до х + 1 років. Між показниками, наведеними в пунктах 3-5, існують наступні співвідношення:

7. Тх — загальне число людино-років майбутнього життя сукупності людей від віку х до максимального віку w років включно, або життєвий потенціал покоління.

8. ех — середня очікувана тривалість життя; характеризує, скільки років залишилося прожити особам, що досягли віку х років, за умови, що повікова смертність населення, покладена в основу побудови таблиці смертності, протягом усього майбутнього життя цього покоління залишиться незмінною.

За сучасних умов розрахунок таблиць смертності, як коротких, так і повних, значно спростився і став набагато менше трудомістким, ніж раніше. Розроблено спеціальні пакети програм і електронні таблиці, що дозволяють усі процедури розрахунку таблиць смертності звести до простого введення її повікових коефіцієнтів і деяких інших параметрів. Прикладом таких пакетів є Mort-Pak, прикладом електронних таблиць — LTPOPDTH і LTMXQXAD з комплекту PAS1.

Смертність за причинами смерті

Смертність за причинами смерті є одним з головних об'єктів демографічного аналізу. Її вивчення дозволяє оцінити міру загрози того чи іншого захворювання для життя людей, ефективність заходів боротьби з ними, розміри шкоди, заподіюваної населенню різними причинами смерті. Досліджуючи смертність за причинами смерті, демографія допомагає виявити приховані резерви тривалості життя, здоров'я та його поліпшення.

Іншими словами, мова йде про аналіз причин смерті, про аналіз структури смертності за причинами. Важливість цього аспекту аналізу смертності обумовлена тісним зв'язком причин, від яких помирають люди, з умовами їхнього життя і праці, з рівнем розвитку охорони здоров'я, із загальним рівнем соціально-економічного розвитку, нарешті, з поведінкою самих людей, з їхнім ставленням до власного здоров'я, до життя і смерті.

Під причинами смерті розуміють хвороби, патологічні стани або травми, що призвели до смерті або сприяли її настанню, а також обставини нещасного випадку, що викликав травму зі смертельним результатом, або насильницької смерті. Причи- ну, за якою наступила смерть, встановлює відповідна медична установа або лікар. При цьому сучасна статистика причин смерті заснована на виділенні однієї провідної причини смерті. Згідно з сучасними правилами демографічної і медичної статистики, прийнятими у світі, початкова причина смерті встановлюється згідно з Міжнародною класифікацією хвороб, травм і причин смерті (МКХ). У наш час у світі діє МКХ 10-го перегляду, прийнята в 1992 р.

В Україні за радянської доби Міжнародна класифікація хвороб у практиці нашої медичної і демографічної статистики ніколи прямо не застосовувалася. До середини 60-х рр. минулого століття використовувалася своя класифікація причин смерті. Лише з 1965 р. вітчизняна статистика стала враховувати причини смерті відповідно до їх номенклатури, заснованої на МКХ 7- го перегляду. МКХ переглядається і затверджується Всесвітньою організацією охорони здоров'я. У табл. 4.5 наведені назви основних класів хвороб і