Статево-вікова структура населення

Статева структура населення

У загальному плані стать — це сукупність генетичних, морфологічних і фізіологічних особливостей організму, що забезпечують статеве розмноження. Стосовно до людини стать розглядають як комплекс тілесних (генетичних, морфологічних і фізіологічних), репродуктивних, поведінкових, соціальних, соціально-психологічних і психологічних ознак, що детермінують особистісний біологічний і соціальний статус людини як чоловіка або жінки.

Останнім часом виникла тенденція розрізняти т.зв. біологічну і соціальну стать. При цьому останню часто називають словом «гендер» (від англійського Gender -рід), розуміючи під цим сукупність соціальних ролей, що чоловік або жінка відіграють у суспільстві. На противагу цьому «біологічну» стать називають просто «статтю». На підставі ознаки статі будується найважливіша демографічна структура — статева структура (склад) населення.

Статева структура (склад) населення — це розподіл населення на чоловіків і жінок. У демографії використовують наступні характеристики статевої структури:

1. визначення абсолютних чисельностей чоловіків і жінок;

2. розподіл чоловіків і жінок за віком;

3. співвідношення статей у всьому населенні й в окремих вікових групах. Наприклад — співвідношення чисельності населення за статтю, або коефіцієнти маскулінізації та фемінізації (відповідно це кількість чоловіків, яка припадає на 100 або 1000 жінок, і навпаки, число жінок — на 100 (1000) чоловіків).

Статева структура населення залежить від спільної дії трьох факторів: від т.зв. вторинного співвідношення статей (від співвідношення чисельностей хлопчиків і дівчат серед народжених живими), від диференційної смертності, тобто від розходжень смертності чоловіків і жінок у різному вікі, і від статевих (гендерних) розходжень в інтенсивності міграції.

Перший фактор (вторинне співвідношення статей) є практично незмінним і однаковим для всієї людності, отже, вирішальна роль належить диференціальній смертності і тендерним розходженням в інтенсивності міграції, які залежать від дії соціально-економічних умов.

У демографії й статистиці населення розрізняють первинне, вторинне і третинне співвідношення статей.

Під первинним співвідношенням статей розуміють співвідношення числа чоловічих гамет (зародків) до числа жіночих при заплідненні. Раніше вважалося, що це співвідношення дорівнює приблизно 125-130 чоловічих зародків на 100 жіночих. Максимальні оцінки первинного співвідношення статей сягають 170 на 100, але звичайно вони нижчі. У будь-якому випадку прямі виміри первинного співвідношення статей нині неможливі. Безсумнівним залишається лише той факт, що на другому місяці вагітності число чоловічих ембріонів перевищує число жіночих. У будь-якому випадку дія цих факторів формує вторинне співвідношення статей.

Вторинне співвідношення статей—це співвідношення хлопчиків і дівчат серед народжених живими. Воно є фундаментальною біологічною константою і дорівнює приблизно 105-106 народжень хлопчиків на 100 народжень дівчат, або, іншими словами, на кожну 1000 немовлят завжди припадає приблизно 512 хлопчиків і 488 дівчат. Одним з перших це явище описав Дж. Граунт. Він установив, що співвідношення між числами хлопчиків і дівчат серед немовлят (точніше кажучи, серед хрещених у лондонських приходах) дорівнює приблизно 14 до 13, або 108 до 100. У XVIII-XIX ст.ст. вторинне співвідношення статей аналізували такі вчені, як І. Зюсмільх, П. Лаплас, Данило і Христофор Бернуллі й ін.

Хоча вторинне співвідношення статей є постійною величиною, все-таки існують певні відхилення у цій величині, пов'язані з дією окремих факторів. Зокрема, хлопчиків більше серед народжених у шлюбі, ніж серед позашлюбних дітей. Частка хлопчиків серед народжених зменшується разом зі зростанням віку матері і порядкового номера народження. Наприклад, у матерів у віці до 20 років на кожні 100 дівчат припадає 130 хлопчиків, а в матерів у віці 38-42 року — всього 90.

Третинне співвідношення статей — це пропорція чоловіків і жінок у репродуктивному віці або в інших вікових групах. На відміну від первинного і вторинного, третинне співвідношення статей сильно коливається залежно від особливостей повіко- вої диференціальної смертності та міграцій.

Третинне співвідношення статей разом із вторинним належать до сфери інтересів демографії, оскільки від них залежать характеристики відтворення населення й окремих демографічних процесів. Вони впливають на рівень актуальної і майбутньої шлюбності, на показники народжуваності і смертності.

Вікова структура населення

Вік є другою найважливішою демографічною характеристикою. Вік — це період від народження людини до того або іншого моменту її життя. Вимірюють вік у роках, місяцях (на першому році життя), тижнях (на першому місяці життя), днях і годинах.

Демографічні події завжди настають у тому або іншому віці. При цьому частота їхнього настання змінюється з віком, або, інакше, є його функцією. Тому в демографії вік використовується як найважливіша характеристика будь-яких демографічних подій. У цьому випадку говорять про вік смерті (і відповідно про середній вік померлих), про вік одруження (і відповідно про середній вік одруження), про т.зв. дітородний вік і т.д.

Інформація про вік окремих людей на момент спостереження дозволяє будувати вікову структуру населення, а знання про вік настання тих або інших демографічних подій дають можливість аналізувати як ці процеси, так і відтворення населення в цілому, з'ясовувати їх особливості і закономірності на різних стадіях життєвого циклу людини.

У демографії вік, як уже сказано, вимірюють часом, що минув з моменту народження. Дані про вік одержують під час переписів населення, спеціальних обстежень, а також при поточній реєстрації народжень, шлюбів, розлучень, смертей та ін.

Відповідно до міжнародних методичних рекомендацій, про вік людини дізнаються через точну дату народження або через вказівку повного числа років стосовно останнього дня народження.

Віковою структурою населення називають розподіл населення за віковими групами і віковими контингентами. Інформація про вікову структуру населення необхідна для дослідження багатьох соціально-економічних і демографічних процесів. Знаючи особливості вікової структури населення в той або інший період часу, можна будувати досить обґрунтовані припущення про майбутні тенденції народжуваності і смертності, інших демографічних процесів, відтворення населення в цілому. Знаючи ці особливості, можна також оцінювати ймовірності виникнення тих або інших проблем в економічній і соціальній сферах, прогнозувати попит на ті чи інші товари або послуги, результати виборів у тому або іншому регіоні і т.ін.

Для побудови вікової структури населення звичайно використовують однорічні і п'ятирічні вікові інтервали. Іноді, щоправда, набагато рідше, вікову структуру будують на десятилітніх вікових інтервалах. Однорічна вікова структура — це розподіл населення за наступними віковими групами: 0 років, 1, 2, ..., 34, 35, ..,, 89...W років. w — це якийсь граничний вік, яким закінчується розподіл населення по однорічних вікових групах. П'ятирічна вікова структура будується за наступними віковими групами: 0 років, 1-4 років, 5-9 років, 10-14 років,..., 35-39 років, ..., 80-84 роки, ..., 100 років і більше.

Це так зване стандартне вікове групування, що застосовується в міжнародній демостатистичній практиці, зокрема, у публікаціях ООН. Це необхідно для забезпечення порівнюва- ності результатів різних досліджень.

Десятирічна вікова структура будується за віковими інтервалами: 0 років, 1-9 років, 10-19 років, 20-29 років» ..., 60-69 років, ..., 100 років і більше. Для оцінки загальних структурних зрушень у віковій структурі застосовують також інше групування: 0-14 років, 15-59, років, 60 років і більше, що показує співвідношення в населенні чисельностей і часток дітей, дорослих і старих. Очевидно, що найкращі можливості для демографічного аналізу надає однорічна вікова структура, яка дозволяє групувати вік відповідно до конкретних наукових або практичних цілей і завдань.

Крім вікових груп при аналізі вікової структури залежно від конкретних цілей виділяють також т.зв. вікові контингенти. Віковий контингент — це група осіб, об'єднаних як загальним для них віком, так і певною соціально-економічною або іншою ознакою. Вітчизняна статистика виділяє цілий ряд груп, склад яких визначається як фізіологічними так і соціально-економічними особливостями людей. У числі таких вікових контингентів можна назвати: ясельний (діти у віці 0- 2 роки), дошкільний (діти у віці 3-6 років), шкільний (діти і підлітки у віці 7-15 років), працездатний (чоловіки у віці 16-59 років і жінки у віці 16-54 року), репродуктивний (дітородний, фертильний) (жінки у віці 15-49 років), призовний (чоловіки у віці 18-50 років), електоральний (виборчий) (чоловіки і жінки старші 18 років) і т.д.

Крім знаходження абсолютних і відносних чисельностей вікових контингентів, для аналізу в демографії застосовують і показники навантаженості — співвідношення окремих частин населення між собою та іншими частинами населення. Одними з таких показників є показники демографічного навантаження на працездатне населення W— узагальнена кількісна характеристика вікової структури населення:

де Шд , Wn , Wh — коефіцієнти навантаження особами до- працездатного віку, особами пенсійного віку і непрацездатними віковими контингентами;

Р16-55(60)- населення працездатного віку (жінки від 16 до 55 років і чоловіки від 16 до 60);

Р0-15- населення допрацездатного віку;

Р55(60)+- населення післяпрацездатного віку.

Однією з узагальнюючих характеристик вікової структури населення є середній вік населення. Середній вік населення визначають як середню арифметичну зважену шляхом ділення загального числа людино-років (сума добутків значень віку на чисельність населення в даному віці) на загальну чисельність населення. Розрахунок можна проводити також виходячи із даних про чисельність населення за віковими групами; тоді значенням