Чисельність населення та його склад

Абсолютна чисельність населення Середня (середньорічна) чисельність населення

Першим показником, з якого починається аналіз населення і його змін, є абсолютна чисельність населення, яка характеризує загальну величину населення, кількість людей, що проживають на відповідній території у конкретний момент часу. Абсолютна чисельність населення є моментним показником, тобто стосується точного моменту часу. Відомості про абсолютну чисельність населення одержують у результаті переписів населення, або розрахунковим шляхом, виходячи з інформації про число народжених, померлих і сальдо міграції.

Сучасні переписи населення й демографічна статистика розрізняють наявне і постійне населення, про що вже згадувалося раніше. Абсолютна чисельність населення постійно змінюється в часі. Різницю між величинами абсолютної чисельності населення в ті або інші моменти часу називають абсолютним приростом населення.

Абсолютний приріст населення може бути і від'ємною величиною (якщо чисельність населення зменшується). Наведемо дані про величину абсолютного приросту населення України за ряд років (рис. 3.1).

Чисельність населення території змінюється завдяки дії двох процесів — природного руху населення і механічного руху (міграції). Величина абсолютного приросту чисельності населення таким чином, залежить від чотирьох складових: чисел народжень і смертей, а також чисел іммігрантів і емігрантів, виявлених протягом розглянутого періоду.

Різницю між числом народжень і смертей за період називають природним приростом, що є підсумком т.зв. природного руху населення. Різницю між імміграцією й еміграцією (прибуттям і вибуттям) називають міграційним приростом, або сальдо міграції. Населення, у якому відсутня зовнішня міграція, називають закритим. У протилежному випадку говорять про відкрите населення.

Природний приріст і сальдо міграції є компонентами зростання чисельності населення за період. Знаючи величину цих компонентів, можна побудувати т.зв. рівняння демографічного балансу. Якщо ми знаємо чисельність населення в початковий момент часу P(0), число народжених за період часу (t- 0) N, число померлих за цей же період M, число прибулих І і число вибулих E, то ми можемо розрахувати P(t), — чисельність населення в момент часу t:

Абсолютна чисельність населення, як вже згадувалося, є моментним показником. Її або обчислюють на дату перепису, або розраховують за допомогою рівняння демографічного балансу за станом на 1 січня або будь-яку іншу дату року. Проте демографічні події — народження, смерті, шлюби, розлучення, прибуття і від'їзди — відбуваються протягом того або іншого періоду часу. Довжина цього періоду може бути різною, але демографія найчастіше оперує періодами, довжина яких дорівнює 1 року.

Усі статистичні показники названих демографічних процесів стосуються певного періоду, тобто є періодичними. Звідси виникає проблема порівнюваності періодичних даних про демографічні процеси з моментними даними про чисельність населення. До того ж чисельність населення на початок періоду й на кінцевому етапі відмінні, оскільки населення постійно змінюється. Для вирішення цієї проблеми моментні показники чисельності населення переводять у періодичні за допомогою усереднення чисельності населення, тобто розрахунку показника, що характеризує населення не на якийсь момент часу, а за період у цілому.

Цим показником є показник числалюдино-років, прожитих населенням за період, або його наближення — середнє населення. Показник числа людино-років, прожитих населенням за період, дозволяє точніше врахувати той факт, що різні люди в межах того самого періоду часу проживають різні його частки. Частина людей живе тут весь розрахунковий період від його початку до його кінця, решта ж може або вмерти в той чи інший момент усередині даного періоду, або виїхати, або ж, навпаки, народитися чи приїхати. Деякі з народжених усередині періоду не доживуть до його кінця. Отже, кожна людина з певного населення може прожити в ньому або весь період часу, або якусь його частину (частку). Щоб врахувати ці розходження, і розраховують показник загального числа прожитих людино-років.

Для цього підсумовують частини часу, прожиті протягом досліджуваного періоду кожною людиною. При тому показники про тих, хто прожив весь цей період часу, беруться з вагою, рівною 1, для інших же — з вагами, рівними прожитій ними частині (частці) цього періоду.

Одним з таких показників є населення на середину періоду, що є наближеним значенням загального числа прожитих лю- дино-років. Такий показник звичайно використовують для періодів, які дорівнюють року, якщо існує добре налагоджена щомісячна статистика демографічних подій і відсутні різкі коливання в чисельності населення всередині розрахункового періоду.

Інші показники базуються на використанні того або іншого методу розрахунку середньої хронологічної. Застосування конкретного методу розрахунку середньої хронологічної залежить від того, яку застосовують математичну модель зміни чисельності населення всередині періоду. Звичайно вважають, що населення змінюється або рівномірно (лінійно, в арифметичній прогресії), або з постійним темпом (експоненційно, у геометричній прогресії).

Якщо беруть гіпотезу рівномірної зміни, тобто населення за однакові проміжки часу змінюється (зростає або зменшується) на ту саму величину, то середнє населення розраховують як на- півсуму чисельностей населення на початок і кінець періоду:

де р — середнє населення; Р0 і Pt, — відповідно населення на початок і кінець періоду.

До речі, використання показника населення на середину періоду ґрунтується саме на припущенні про те, що чисельність населення змінюється лінійно. При цьому чим коротший період часу, тим точнішим наближенням загального числа прожитих людино-років є населення на середину періоду. Тому звичайно цей показник використовують тільки для періодів в один рік. Цей показник тим точніший, чим ближча гіпотеза рівномірності (лінійності) до реальності.

Формула (3.1) існує також у трохи іншому, але математично тотожному вигляді:

Ет +М„„

пр пр . . .

де — напівсума природного і механічного приросту населення.

Формулу (3.1) застосовують тільки для річних періодів, оскільки рівномірна зміна чисельності населення на значних проміжках часу не завжди є можливою. У цьому випадку середнє населення називають середньорічним населенням. Якщо мова йде про триваліші періоди часу, то для розрахунку середнього населення використовують інші методи. Зокрема, якщо відомі дані не лише на кінцеві, але й на проміжні дати, то застосовують формулу середньої хронологічної.

Для тривалих періодів часу, коли гіпотеза рівномірності не працює, необхідно застосовувати гіпотезу зміни чисельності населення з постійним темпом приросту:

Демографічний склад населення

Під структурою (складом) населення розуміють його розподіл відповідно до значення якої-небудь ознаки. Для побудови структури може бути використана будь-яка характеристика, що становить інтерес для дослідника. При вивченні населення переважними об'єктами аналізу науковців є наступні групи структур і характеристик:

• Статево-віковий склад населення (структура) — розподіл населення за віком і статтю. Це головні аскриптивні (що фіксуються при народженні) характеристики населення.

• Шлюбний склад населення — розподіл населення за шлюбним станом.

• Сімейний склад населення — розподіл населення за сім'ями різного типу та станом індивіда у сім'ї.

• Характеристики віталістичних (демографічних) подій, тобто характеристики, що стосуються народжень і смертей, шлюбів і розлучень: вік одруження, порядковий номер шлюбу, число народжених дітей, вік при народженні дитини, число вагітностей, генетичні інтервали, число народжень, число смертей, число мертвонароджених та ін.;

• Етнічний склад населення — розподіл населення за національністю, рідною мовою. Основним джерелом при визначенні етнічного складу населення й аналізі динаміки чисельності народів є матеріали переписів населення. У переписах більшості країн є ряд питань, що дають відомості про етнічну структуру. Щоб уникнути різних помилок у визначенні етнічної належності при підготовці до перепису складають словники національностей, у яких перелічуються народи, що живуть у країні, із усіма варіантами їхніх назв і самоназв.

Одні питання дозволяють прямо визначити етнічну належність опитуваного, інші — лише опосередковано. До прямих показників етнічної структури населення відносять питання, що фігурує в багатьох переписах, про рідну мову. Цей показник досить об'єктивний і в більшості випадків тісно пов'язаний з етнічною належністю. При відсутності прямих даних про національну належність для визначення етнічної структури населення, крім відомостей про рідну мову, використовуються ще й інші непрямі показники: розмовна мова, знання інших мов, місце народження, громадянство (підданство), конфесія, расова належність. Зараз у світі нараховують близько 1000 національностей, в Україні проживає більше 100.

• Економічний склад населення — це такі характеристики, як джерело доходу, статус зайнятості, професія, галузь та ін.;

До них належать і найбільш узагальнюючі характеристики — коефіцієнти економічної активності, зайнятості і безробіття. Зараз статистика до економічно активного населення відносить населення віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг, або осіб, зайнятих економічною діяльністю, яка приносить доход, і безробітних ( за визначенням Міжнародної Організації Праці (МОП)). А до економічно неактивного населення (поза робочої сили ) відносять осіб, що не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні.

Коефіцієнт економічної активності КА і коефіцієнт економічної неакіивності (пасивності ) КНА визначають як:

де РА — економічно активне населення;

РНА — економічно неактивне населення;

Р — середньорічна чисельність населення.

Зайнятою вважається особа, яка відпрацювала протягом тижня не менше 4-х годин ( в особистому підсобному сільському господарстві