частина українців (як і багатьох інших народів) відносила себе до росіян, то нині вони усвідомлюють себе представниками основного етносу незалежної України.
Українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисленнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6% та 58,3%). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох — четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39%), в інших східних та південних регіонах, на Сумщині (Путивльський район). Найбільш етнічно строкаті регіони України — Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. Сумарна питома вага всіх етносів, крім росіян та українців, тут становить 16-21% (в інших регіонах не перевищує 6%).
Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, тобто зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та повну загальну середню освіту, складала 28,9 млн. осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 17,6%. На рис. 3.6 зображено динаміку освітнього рівня населення України за період між переписами 1959 — 2001 років.
Підвищення рівня освіти в цілому характерне як для міського, так і для сільського населення. Кількість осіб, які мали повну вищу освіту з розрахунку на 1000 осіб населення у вказаному віці, збільшилася у порівнянні з даними перепису 1989 року, у містах на 30,7%, у селах — на 68,8%. Відповідну динаміку мав показник кількості осіб із повною загальною середньою освітою, підвищення склало у містах 17,2%, у селах — 33,1%.
Таким чином, за два переписні періоди відбулися зміни як у кількості так і в якості населення, що вплинуло на відтворення в цілому.
Література
1. 1997 Україна. Людський розвиток. Звіт. ПРООН.— К., 1997.- 88 с.
2. Боярский А.Я. Режим воспроизводства населения и состав семьи // Проблемы демографической статистики. — М., 1966.
3. Буржуа-Пиша Ж. Анализ населения в процессе его стабилизации //Демографические модели. — М., 1977.
4. Волков А Г. Измерение и анализ демографических процессов. Демографические коэффициенты // Вестник статистики. — 1981. — № 1.
5. Демографический энциклопедический словарь. — М., 1985.
6. Казьмина О.Е., Пучков П.И. Основы этнодемографии. Учебное пособие. http://www.auditorium.ru/books/319/ index.html
7. Козлов В.И. Динамика численности народов. — М., 1969.
8. Курило П.А. Демоэкономическое изучение качества населения (статистический анализ по материалам Украины ).- Автореф. дис. канд. экон. наук.- К.,1992.- 24 с.
9. Курс демографии: Учеб. пособ. для студентов экон. спец. вузов / А.Я. Боярский, Д.И. Валентей, А.Г. Вишневский и др.: Под ред. А.Я. Боярского.- 3-е изд. перераб. и доп.- М.: Финансы и ситатистика, 1985.- 391 с.
10. Методологічні рекомендації з питань статистики населення. http://www.ukrstat.gov.ua/metod_polog/naselen/sn.htm
11. Народонаселение. Энциклопедический словарь. — М., 1994.
12. Население и трудовые ресурсы: Справочник / Сост. А.Г. Новицкий.- М.: Мысль, 1990.- 398 с.
13. Пирожков С.И. Демографические процессы и возрастная структура населения. — М., 1976.
14. Підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року. ttp://www.gmdh.net/pop/ustat5.htm
15. Природний рух населення на Україні в 1986 — 1990 роках. Статистичний довідник. — Київ, 1991.
16. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року: /Повідомлення Державного комітету статистики України. // Статистика України. — 2002. — № 4. — С. 77-85. Экономическая статистика: Учебник/ Под. ред. Ю.Н. Иванова.— М.:ИНФРА-М, 1998. — 480с.
17. Россет Э. Старение населения — демографическая проблема XX века // Проблемы народонаселения: Сборник переводных статей. — М., 1977.
18. Социальная статистика: Учебник/ Под. ред. чл.-кор. РАН И.И. Елисеевой.— М.: Финансы и статистика, 1997.— 416 с.: ил.
19. Статистический словарь / Гл. ред. М. А. Королев.— 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Финансы и статистика.— 1989.— 623 с.: ил.
20. Стеценко С. Г., Козаченко И. В. Демографическая статистика: Учеб. пособие для эк. спец. вузов.- К.: Вища школа, 1984.— 407 с., ил.
21. Стеценко С. Г. та ін. Статистика населения.— К.,1993.— 254 с.
22. Стешенко В., Піскунов С., Піскунов В. Старіння населення України: стан, етнічні особливості, перспективи. // Демографічні дослідження.Вип 20.— К.,1997.— С. 125 — 146.