УДК 004.822 + 02 : 004 Антон ВІТУШКО,

пров. інженер відділу технологій електронної обробки інформації НБУВ

Інтелектуальні технології в керуванні інформаційно-мережевою інфраструктурою

Стаття розкриває концепцію семантичної мережі (Semantic Web) як нової форми подання веб-контенту. Досліджуються інтелектуальні агентні технологій як інструмент керування інформаційно-мережевою інфраструктурою.

Реалізація проекту створення сучасної інформаційної інфраструктури (ІІ) країни є одним із пріоритетних напрямів розвитку в галузі високих технологій. З появою нового покоління комп'ютерних мереж, що використовують техно- логію Інтернет, інформаційні інфраструктури набувають ряд принципово нових функціональних компонентів.

Значний внесок у дослідження питання керування інтелектуальною мережею зробили праці Г. Селтона, Дж. Солтона, Є. Скорохо- дька, Л. Пшеничної, В. Сідоренка, В. Дриянського, О. Дубинського, Ю. Рогушиної та ін.

Intelligent Network (IN) - комунікаційна мережа, що здійснює не тільки пе редачу даних, але й види різноманітного складного інформаційного сервісу [1].

Архітектура інтелектуальної мережі, яку часто називають розумною мережею, є концепцією, що визначає комплекс, який вміщує комунікаційну мережу з інтелектуальною підмережею. Інтелектуальна мережа IN, ІМ у першу чергу надає користувачам:

різноманітні бази даних (БД) ;

додатковий сервіс;

гнучкий розподіл і можливість переміщення мережевих функцій різними системами;

персональну адресацію.

Доступ зі стандартним інтерфейсом в інтелектуальній мережі сполучається зі створенням розподілених баз даних (РБД). У результаті, у мережі утворюється загальна логічна функціональна платформа, на якій розташовуються прикладні процеси.

Інтелектуальна мережа , поряд із традиційними компонентами (вузли кому-тації, мультиплексори, центри керування мережею), містить і нові компоненти. До них у першу чергу належать:

сервісні центри, що забезпечують надання послуг;

одна або кілька баз даних;

складна система сигналізації для здійснення швидкісної комутації даних;

комплексні вузли, у яких не тільки здійснюється комутація, але й функціонує мовна пошта, здійснюються інші види сервісу, що надаються користувачам;

система експлуатації й технічного обслуговування, що планує та організує профілактику й ремонт мережі, введення нових мережевих служб.

Важливого значення в і нтелектуальній мережі набуває інтеграція комутації з перетворенням інтерфейсів. Це дає можливість розширити спектр абонентів, що включають до мережі, і забезпечити сполучення каналів і мереж різних ти пів. Керування інтелектуальною мережею є розподіленим.

Інтелектуальні мережі створюються не тільки заново, але й завдяки доповненням в існуючі мережі. Після цього мережі істотно змінюють функції й перелік видів сервісу, що надається.

Технологія створення інформаційно-мережевої інфраструктури ґрунтується як на базі нових апаратних рішень, так і нової концепції керування та взаємодії між програмними компонентами, що одержали назву інтелектуальних агентів. Кожний такий агент забезпечує керування доступними для нього інформаційними ресурсами, використовуючи для цього набір власних цільових умов і зовнішніх впливів.

Самі агенти, як програмні компоненти єдиної складної системи, пере- дають дані й виконують код алгоритмів керування в мережі за допомогою стандартних засобів мережевої взаємодії. Таким чином, у механізм керування додається нова можливість впливу на стан об'єкта шляхом передачі не самого регулюючого сигналу, а програмного компонента, що реалізує алгоритм керування. У результаті цей компонент одержує оперативні дані про стан об'єкта вже безпосередньо в точці, де необхідно реалізувати певний вплив. При цьому в алгоритмі можуть враховуватись координуючі впливи від інших компонентів.

Керування на базі такої технології носить чіткий ієрархічний характер, при якому на нижньому рівні реалізується механізм керування зі зворотнім зв'язком і малими затримками, а на верхньому - параметрична оптимізація й програмна координація керуючих впливів. Така структура містить у собі безліч «субагентів». Вони, у свою чергу, здійснюють обробку та виконання функцій нижнього рівня. Інтелектуальні агенти та субагенти становлять повну систему, що здатна виконувати складні завдання. При цьому те, як система працює, створює враження розумності (системи) .

Існує кілька типів субагентів:

тимчасові агенти (для ухвалення оперативного рішення);

просторові клієнти (для взаємодії з реальним світом);

сенсорні агенти (обробляють сенсорні сигнали - зокрема, агенти, що працюють на основі нейронних мереж);

агенти, що обробляють (вирішують проблеми типу розпізнавання мови);

агенти, що приймають рішення;

навчальні агенти (для створення структур і баз даних для інших інтелектуальних агентів);

світові агенти (поєднують у собі інші класи агентів для автономного поводження) [3].

Агентний підхід є активною взаємодією на рівні обміну інформацією з використанням мережевих технологій і стандартних інтерфейсів. Для реалізації описаного вище підходу інтелектуальні агенти повинні взаємодіяти як між собою, так і з користувачем системи. З погляду користувача, агенти - це програмні модулі, що володіють здатностями до оперативного аналізу даних, адаптації до умов, що змінюються, і активного обміну інформацією з іншими програмними агентами.

З появою глобальної мережі такі функції стають об'єктивно необхідними. Статична структура розподілу інформації між обмеженим набором функціональних елементів мережі постійно порушується в міру розвитку мережі. В умовах відсутності твердої структури форматів розміщення даних і їх динамічного відновлення користувачі мережі вже не можуть повністю контролювати стан інформаційних ресурсів.

Тому перехід від прямого маніпулювання функціями програмного забезпечення до непрямого керування у формі завдання цілей керування та передачі фази їх досягнення інтелектуальним агентам є досить привабливим із практичної точки зору.

Одна з технічних проблем на шляху реалізації такого підходу полягає в синтезі адекватної форми опису цілей і параметрів керування. Можливі прототипи таких систем можуть не мати реальних знань про досліджувану галузь, а використати ефективні алгоритми фільтрації запитів, сформованих відповідно до заданого шаблону пошуку.

Технологія програмування на базі агентного підходу є ефективним рішенням для побудови розподілених інформаційних систем, хоча