(видані на термін до року для здійснення декількох угод; підприємство вноситься до державного реєстру);
б) квотування—це встановлення кількісних обмежень на вве- дення-виведення товару у вартісному або натуральному його виді;
в) антидемпінгові мита — спрямовані проти заниження ціни експортного товару і передбачені 6 статею ГААТ. У1993 — 1994 рр. було розпочато 812 розслідувань за обвинуваченням у демпінгу, у т.ч. США - 262, ЄС - 94, Австралією - 112. У1994 р. у США була встановлена антидемпінгова політика в розмірі 163 % на продукцію, що поставляється Запорізьким і Нікопольським феросплавними заводами.
г) компенсаційні мита спрямовані проти експортних субсидій. Угода за субсидіями і компенсаційними зборами ВТО визначає субсидію як прямий фінансовий внесок, а також як незатребу- вані урядом частини свого доходу (наприклад, податкові пільги). Усі субсидії поділяються на: заборонені (експортні і спрямовані на заміщення імпортних товарів вітчизняними); що дають дозвіл на застосування компенсаційних заходів. Компенсаційні мита використовуються досить широко і носять адресний характер. У 1993 — 1994 р.р. було розпочато 125 розслідувань щодо субсидій з метою використання компенсаційних заходів;
д) спеціальні мита, або тимчасові захисні заходи, що використовуються тоді, коли в результаті непередбачених обставин, включаючи тарифні знижки, який-небудь товар імпортується в таких кількостях і за таких умов, що це заподіює або загрожує завдати серйозної шкоди вітчизняним товаровиробникам. У період з 1950 р. по 1993 р. захисні заходи застосовувалися 151 раз. Спеціальні мита встановлюються на термін, що не перевищує 4 роки. Введенню антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних зборів завжди передує розслідування, у ході якого доводиться необхідність і обґрунтованість застосування зазначених заходів;
е) «добровільне» обмеження експорту (ДОЕ) — це форма самообмеження постачань, що нав'язується фактично іноземному експорту під загрозою застосування більш твердих заборонних заходів. Таке самообмеження практикується у вигляді скорочення постачань, зменшення їх щорічного приросту або підвищення цін. Найбільш широко ДОЕ використовується в США. Так, у січні 1957 р. японський уряд виступив з п'ятирічною програмою «добровільного» обмеження експорту бавовняної продукції на американський ринок. У1961 р. не тільки Японія, але і ряд розвинутих країн узяли на себе зобов'язання в рамках ГАТТ обмежити вивезення текстильних виробів на ринки інших країн. Докладні угоди укладалися і продовжують діяти аж до нінішнього часу. Їх учасниками є 50 країн.*
Адміністративні формальності:
а) паратарифні заходи. До їх числа відносяться інші, крім митних стягнень, платежі, стягнуті при введенні іноземних товарів; різні митні збори, внутрішні податки, спеціальні цільові збори, акцизи;
б) технічні стандарти включають контроль імпорту щодо його відповідності національним стандартам, нормам безпеки і якості. Технічні бар'єри поділяються на такі групи:
1) стандарти, у т.ч. стандарти, засновані на нормах охорони здоров'я і вимогах безпеки (застосовуються найчастіше), стандарти промислові (тільки в США діють більше 20000 промислових стандартів; приблизно таке саме число промислових стандартів діє в Західній Європі) і стандарти фармацевтичні;
2) вимоги до маркування й пакування. Так, у 1993 р. в ЄС вступила в дію Директива, відповідно до якої виробник повинний інформувати покупця про всі можливі ризики, пов'язані із споживанням його виробу, в інструкціях, при маркуванні, на етикетці;
3) вимоги до товаросупроводжувальних документів. При ввезенні живої худоби і м'ясних продуктів необхідно надати документи, що фермери не застосовували гормони, які прискорюють ріст тварин;
4) система вимірів.
Більшість технічних бар'єрів (60 %) припадає на промислові товари, у т.ч. 19 % — на машини й устаткування, 10 % — на хімічні товари, 5 % — на засоби транспорту і 13 % — на харчові товари. У 1979 р. з'явилася перша багатостороння угода щодо технічних бар'єрів у торгівлі, а в 1993 році — друга, що ввійшла у рамки ВТО, а також Угода про застосування санітарних заходів;
в) державна монополія, коли держава встановлює монополію на зовнішню торгівлю окремими товарами. Наприклад, у Франції й у Греції існує державна монополія на імпорт сірників.
Офіційно боротьба з демпінгом у рамках окремих держав регулюється антидемпінговими законами, а в країнах Європейської економічної співдружності прийнятий спеціальний антидемпінговий кодекс.
У країнах з ринковою економікою до країн СНД існує особливий підхід, закріплений в антидемпінговому законодавстві. Тут існує кілька застережень, що перешкоджають вивезення на їх ринок товарів країн СНД. Це пояснюється частим продажем товарів країнами СНД за заниженими цінами.
Демпінг (за антидемпінговим кодексом) — ситуація, коли експортна ціна товарів, що поставляються на ринок ЄЕС, нижча від нормальної вартості аналогічного товару. Нормальна вартість товару — порівняна ціна в звичайних умовах торгівлі, що встановлюється на аналогічний товар у країні експорту.
У зв'язку зі значним розривом між внутрішніми і світовими цінами країнам СНД як порівняна ціна пропонується представницька ціна — ціна аналогічного товару на ринку третьої країни або внутрішня ціна країни — члена ЄЕС.
Основний критерій демпінгу — порівняння фактичних експортних цін і внутрішніх цін у країні-експортері.
Показник демпінгу—різниця між нормальною ціною товару й експортною.
Антидемпінговий кодекс передбачає пряму і безумовну заборону на субсидування експорту, зокрема:*
надання урядом прямих субсидій підприємствам або галузі, що залежать від експортних замовлень;
• надання урядом надбавок або премій підприємствам-екс- портерам за експорт продукції;
• забезпечення урядом пільгових транспортних або фрахтових витрат на експортовану продукцію;
• надання урядом на пільгових умовах товарів і послуг, необхідних для виробництва експортних товарів;
• різні види пільг при оподатковуванні підприємств, що працюють на експорт;
• надання товарів експортним конкурентам за заниженими ставками.
Винятки з принципу незастосування експортних субсидій за кодексом — це сировинні товари, зокрема, якщо країна не займає у світовому експорті даного товару більш значне місце, ніж їй належить по справедливості.
Факт демпінгу встановлює спеціальна комісія ЄЕС, що виносить рішення про наявність збитку для ЄЕС. Антидемпінговий розгляд повинний бути завершений впродовж одного року. Якщо факт демпінгу доведений, експортер може припинити антидемпінгову процедуру такими способами:
1) прийняти зобов'язання збільшити ціну;
2) скоротити кількість товарів, що поставляються на експорт;
3) комісія може встановити на даний товар постійну антидемпінгову політику.
Якщо факт демпінгу не підтвердився або ситуація на ринку істотно змінилася, антидемпінгова процедура завершується без прийняття будь-яких санкцій.
В останні роки список товарів, що оподатковуються антидемпінговими зборами, збільшився. У рамках ЄЕС їх більше 100. Заперечувати висновки міжнародних антидемпінгових служб можна в судовому порядку на підставі вагомих аргументів.
Література
1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1.
2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p.
3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34.
4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с.
5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996.
6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51.
7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с.
8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37.
9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с.
10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р.
11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с.
12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с.
13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня.
14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р.
15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360.
16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р.
17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360.
18. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №11. С. 52.