Розрізняють прямий і непрямий вплив держави на ціни.

Прямий (адміністративний) вплив держави на ціни—це втручання держави в діючі ціни, що відображають участь держави у формуванні рівнів, структури і руху цін, у встановленні певних правил ціноутворення. Уряд встановлює контроль над цінами за умови застосування державних фіксованих цін і регульованих цін і тарифів. У сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування і дотримання вимог антимонопольного законодавства. Можна виділити такі форми прямого втручання держави в процес ціноутворення:

1. Загальне заморожування цін (застосовується при надзвичайно сильній інфляції).

2. Встановлення державних фіксованих цін і тарифів.

3. Встановлення граничного рівня ціни (максимального або мінімального).

4. Встановлення регульованих цін і тарифів з урахуванням граничного нормативу рентабельності.

5. Встановлення граничних розмірів постачальницько-збутових і торговельних надбавок.

6. Встановлення граничного рівня цін котирування на товари для біржової торгівлі.

7. Декларування оптових (відпускних) цін на деякі види продукції. Підприємства при цьому надають в органи ціноутворення декларації про ціни і реєструють їх.

8. Установлення рекомендованих цін на найважливіші види продукції.

Наслідки встановлення максимальної ціни, при якій забороняється підвищення ціни понад установлену межу, можуть бути негативними. Якщо максимальна ціна вища від ціни рівноваги, то це не принесе ніякого ефекту. Якщо максимальна ціна нижча від ціни рівноваги, то утвориться дефіцит внаслідок незадоволе- ного попиту. Це призведе до таких наслідків:

• утворення черг і пов'язаних з ними негативних ситуацій;

• нормування товару;

• пошуки легальних шляхів обходу обмежень;

• нагромадження товарів, що підвищує попит і погіршує ситуацію;

• виникнення чорного ринку;

• підвищення пропозиції товарів-субститутів.

Через ці наслідки одне тільки встановлення максимальної ціни не дасть бажаного ефекту, тому разом з ним потрібно вжити заходів щодо скорочення попиту і стимулювання пропозиції.

Такий метод застосовується при форс-мажорних обставинах і на нетривалий період.

Непряме втручання в ціноутворення забезпечується застосуванням сукупності способів і засобів, що сприяють розширенню товарної пропозиції на ринку, управлінню доходами населення, регулюванню податків як на вироблену, так і на споживану продукцію, що споживається. Непряме регулювання цін здійснюється шляхом пільгового кредитування, пільгового оподатковування, надання субсидій і дотацій з бюджету.

Форми непрямого регулювання цін:

1. Створення умов для розвитку здорової конкуренції і підприємництва.

2. Розробка спеціальних урядових програм із розвитку виробництва товарів народного споживання, розширення послуг, збільшення житлового будівництва за рахунок державних асигнувань.

3. Державне фінансування НДР на розробку і створення нових видів продукції.

4. Державне стимулювання залучення в країну іноземних інвестицій, створення спільних підприємств.

5. Ефективне використання митних тарифів, пільгового мита для стимулювання товарної інтервенції за тими видами продукції, за якими у країні дефіцит або які призначені для соціально неза- хищених груп населення.

6. Регулювання цін на продукцію монопольних підприємств.

На сьогодні у всіх розвинутих країнах існує антимонопольне

законодавство, що забороняє поділ ринку, вертикальне або горизонтальне фіксування цін, дискримінацію в торгівлі.

Способи і методи державного впливу на ціни в різних країнах з ринковою економікою неоднакові, що залежить від національних, кліматичних, політичних, ресурсних та інших факторів, які визначають становище країни у світовому розподілі праці.

Вплив витрат на встановлення цін

В умовах існування ринкових відносин витрати виробництва — це представлена в грошовій формі величина витрат ресурсів, використаних для одержання корисних результатів.

Функція витрат виробництва характеризує оптимальну суму витрат ресурсів як функцію обсягу випуску і цін ресурсів. Якщо для випуску продукції необхідні два види ресурсів L (праця) і К (капітал), ціни яких (відповідно w і r) задані, то загальні витрати виробництва:

або

TC = wL + rK (2.6.2)

де Q(L,K) — функція обсягу випуску залежно від витрат ресурсів L і К.

Якщо припустити, що ціни на ресурси w і r залишаються незмінними, то функцію витрат можна подавати графічно у вигляді кривої витрат (мал. 2.6.1).

У тривалому періоді всі ресурси є змінними і крива витрат виходить з початку координат. Головним фактором, що визначає конфігурацію LTC, є характер віддачі від масштабу.

У короткостроковому періоді, на відміну від довгострокового, присутні постійні витрати. Отже, крива короткострокових витрат проходить вище від кривої LTC.

б) При зростаючій віддачі

а) При постійній віддачі

в) При убуваючій віддачі

Крива короткострокових витрат подана на малюнку 2.6.2. Примітка: «а» і «в» — коефіцієнти функції витрат, що є константами.

Витрати виробництва впливають на ціну не прямо, а через пропозицію товарів на ринку. Залежність пропозиції і цін зображує крива пропозиції. На величину пропозиції діють цінові і не- цінові фактори.

Цінові фактори:

• зниження цін викликає скорочення пропозиції, ціна пересувається вниз по кривій пропозиції;

• підвищення ціни викликає підвищення пропозиції, ціна пересувається вгору по кривій пропозиції.

Цінові фактори зміщують криву пропозиції при зниженні пропозиції вліво, при підвищенні пропозиції вправо (мал. 2.6.3).

Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

1) Ціна на засоби виробництва змінює витрати виробництва і зміщує криву пропозиції, тим самим змінюючи ціну продукції. Підвищення ціни на засоби виробництва зміщують криву пропозиції вліво — підвищується ціна продукції. Зниження ціни на засоби виробництва знижує витрати, зміщуючи криву пропозиції вправо і знижуючи ціну продукції.

2) Кількість товаровиробників у галузі. При підвищенні їхньої кількості підвищується пропозиція товарів на ринку, що зміщує криву пропозиції вправо, ціна знижується.

3) Рівень розвитку техніки і технології.

Фактори, що впливають на швидкість реакції пропозиції на зміну умов виробництва:

• тривалість виробничого циклу;

• рівень завантаження потужностей підприємства. Показником реакції пропозиції на коливання ціни є еластичність пропозиції за ціною:

де A Q% — зміна обсягу пропозиції в %; АР% — зміна ціни в %.

Фактори, що впливають на коефіцієнт еластичності за ціною: 1. Період реагування. Існуючі запаси товарів змінюють пропозицію в короткостроковому періоді. Якщо у підприємства є

недозавантажені потужності, то в середньостроковому періоді воно може підвищити пропозицію при підвищенні ціни. У довгостроковому періоді коефіцієнт еластичності підвищується, тому що за цей час можна змінити потужності і масштаб виробництва. Однак, це відбувається, якщо ціна набуває постійного характеру.

2. Умови інвестування, зміни масштабу виробництва вимагають нових капітальних вкладень, що потребує періоду їх освоєння. Специфіка підприємства впливає на цей період: якщо устаткування типове, то період освоєння коротший і коефіцієнт еластичності буде рости швидше.

3. Виробничий цикл. Чим він довший, тим нижчий коефіцієнт еластичності за ціною і тим менша швидкість реакції на зміну ринкових цін.

4. Ціна на засоби виробництва, що необхідні для підвищення обсягів виробництва у випадку підвищення ціни на товар. Підприємства підвищують попит на засоби виробництва, що підвищує ціну на них у короткостроковому періоді, у результаті коефіцієнт еластичності росте не так швидко, як очікувалося. Підвищення ціни на засоби виробництва спричиняє підвищення витрат виробництва, зниження обсягу виробництва. Підвищення ціни може викликати короткочасне падіння пропозиції.

5. Нові ділянки ринку. Відсутність бар'єрів на ринку впливає на коефіцієнти еластичності, тому що поява нових учасників через підвищення ціни різко підвищує пропозицію, тобто підвищується коефіцієнт еластичності. При цьому необхідно пам'ятати, що рівень підвищення ціни має бути досить високим для того, щоб змінити масштаб виробництва.

Пропозиція еластична, якщо швидкість зміни пропозиції більша від швидкості зміни ціни (Кел > 1).

Пропозиція нееластична, якщо приріст пропозиції нижчий від розміру зміни ціни (Кел < 1).

Будь-яка зміна ціни не викликає ніякої зміни пропозиції, значить еластичність нульова (Кел = 0) — тверда пропозиція.

Література

1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1.

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p.

3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34.

4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с.

5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996.

6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51.

7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с.

8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37.

9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с.

10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р.

11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с.

12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с.

13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня.

14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р.

15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360.

16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р.

17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360.

18. Закон України