Фізична географія України: ґрунтовий покрив, земельні ресурси, рослинність і тваринний світ

План

1. Основні генетичні типи ґрунтів, закономірності їхнього поширення

2. Різноманітність видового складу, закономірності поширення рослинності

3. Рослинні комплекси лісів, степів, луків, боліт

4. Різноманітність видового складу тварин

5. Фауністичні комплекси лісової, лісостепової, степової зон, Українських

6. Карпат і Кримських гір

7. Література

Основні генетичні типи ґрунтів, закономірності їхнього поширення

Розподіл ґрунтів на території України підпорядкований закону горизонтальної зональності на рівнинах і висотної поясності у горах. На рівнинних просторах нашої країни поширені дерново-підзолисті, чорноземні, каштанові ґрунти, а також лучні, болотяні, солончаки та солонці. Для гір характерні бурі лісові, гірсько-лучні, червоно-бурі та коричневі грунти.

У північній частині України поширені дерново-підзолисті грунти. Вони займають 21 % території країни, майже всю Поліську низовину. Пов'язані вони з плоскими формами рельєфу. Сформувалися під мішаними та хвойними лісами на водно-льодовикових супіщаних відкладах. Достатня, а подекуди надмірна кількість опадів і сповільнений стік поверхневих вод спричиняють заболочення окремих ділянок. Тому у дерново-підзолистих ґрунтах процес перегнивання органічних решток відбувається повільно. Вони мають кисле середовище і містять лише 1—1,5 % гумусу. Характерною ознакою дерново-підзолистих ґрунтів у Поліссі є їхня безструктурність. Для підвищення родючості вони потребують внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування.

Сірі лісові ґрунти поширені переважно у лісостеповій зоні, зустрічаються і на Поліссі. Сформувалися вони під широколистяною лісовою й різнотравно-злаковою рослинністю на суглинистих породах. При достатній кількості опадів процес вимивання у цих ґрунтах відображений слабо, зате більше нагромаджується гумусу. Вміст його становить до 5—8 %.

Найбільшу площу (65 % від сільськогосподарських угідь України) під степовою рослинністю в умовах обмеженої вологості займають чорноземні ґрунти. Основною грунтоутворюючою породою для них є лесоподібні суглинки, які поширені у межах лісостепової й степової зон. Чорноземні грунти мають понад 8 % (іноді до 16 %) гумусу, зернисто-грудкувату структуру і є найродючішими у світі. Із півночі на південь змінюються особливості чорнозему, а тому виділяють окремі їхні підзони. У лісостепу поширені опідзолені та типові чорноземи, у північній степовій підзоні переважають чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні.

У південній прилеглій до морів частині України сформувалися каштанові грунти. Вони займають до 5 % території нашої держави. Потужність гумусового горизонту (переважно каштанового кольору) цих грунтів буває до 40 см. Уміст гумусу — від 1 до 2—3 %.

Уздовж узбережжя морів утворилися солончаки і солонці. Це ґрунти, що мають у верхніх горизонтах значний уміст солі, яка піднімається в процесі випаровування з нижніх горизонтів.

У долинах річок формуються лучні грунти, а в пониженнях Полісся — болотяні.

Для ґрунтів Карпат і Криму характерна висотна поясність. Зокрема, у Передкарпатті під буковими і дубовими лісами в умовах помірного зволоження сформувалися дерново-підзолисті ґрунти, а на Закарпатській

низовині під дубовими лісами — бурі опідзолені. В обох типах ґрунтів відбувається процес оглеєння (глей — частина ґрунтового профілю, яка характеризується сіро-голубим або сизо-іржавим забарвленням, безструктурніс-тю й низькою пористістю), що є наслідком надмірного зволоження.

У поясі мішаних лісів Карпат і Криму поширені бурі лісові ґрунти із умістом гумусу 5—7 %.

На вершинах і безлісних схилах гір, під трав'яною рослинністю, залягають гірсько-лучні і гірсько-торфові ґрунти. Потужність їхнього ґрунтового профілю — від 40 до 100 см.

На Південному узбережжі Криму, в умовах субтропічного клімату, сформувалися червоно-бурі й коричневі ґрунти.

РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ

Різноманітність видового складу, закономірності поширення рослинності

Флора України характеризується значною різноманітністю видового складу. На території України налічується до 16 тис. видів рослин, у тому числі понад 4 тис. видів вищих дикоролих рослин. Із покритонасінних найбільше зустрічаються у нас рослини родин складноцвітих (700 видів), злакових (понад 330 видів), бобових (близько 300 видів).

Сучасна флора України сформувалася в кінці антропогену, після материкового зледеніння. .

Під впливом господарської діяльності людини сучасний рослинний покрив зазнав значних .змін. Скоротилася площа лісів і майже зникла степова рослинність, змінився видовий склад флори. На сьогодні у межах України росте понад 400 видів культурних рослин, а також декоративних, завезених з інших країн (тополя пірамідальна, біла акація, дуб канадський, бузок садовий тощо).

Рослинні комплекси лісів, степів, луків, боліт

Основними типами рослинності в Україні тепер є лісова, степова, лучна, болотяна.

Лісами вкрито 14,3 % території України. Вони займають значні площі в Карпатах, Криму і на Поліссі. У них налічується до 200 видів дерев і чагарників. Найпоширенішими є сосна, ялина, смерека, модрина, бук, дуб, граб, липа, клен, вільха, береза,,тополя.

У межах України зустрічається по декілька видів кожної з порід дерев. Так, крім найпоширенішої в Поліссі сосни звичайної, в Українських Карпатах, біля верхньої межі лісу, росте гірська сосна, або жереп, рідко зустрічаються ділянки кедрової та європейської сосни.

Ялина європейська поширена менше, ніж сосна (Чернігівська, західні області України). Тільки в Карпатах вона займає значні площі, проростаючи поруч із буком і смерекою. Тут зустрічається й модрина.

Однією з основних листяних порід території Українських Карпат, західних районів Поділля і Волині є бук європейський. У гірському Криму, на висотах 500—1300 м, росте бук таврійський. 1

У лісах України зустрічаються три види дуба (звичайний, скельний, пухнастий), клен гостролистий, польовий, татарський, а* також по кілька видів лип, в'язів, тополь, вільх, верб.

Одним з найцікавіших листяних дерев є реліктовий тис ягідний, який був поширений колись майже у всій лісовій зоні Європи. Невеличкі його ділянки збереглися в Карпатах, зокрема в Княж-двірському заказнику поблизу Коломиї.

Із загальної частки площі території України, де збереглася природна і вторинна дикоросла флора, степи займають дуже незначну територію. Зустрічаються вони лише на схилах балок у передгір'ї Криму, на піщаних косах Азовсько-Чорноморсько-го узбережжя, а також у заповідниках (Асканія-Нова, Хомутівський степ).

У лісостеповій зоні на глибоких чорноземах розвинулися лучні степи із пануванням у травостої таких злаків, як ковила, типчак, тонконіг вузьколистий, а також конюшини, шавлії лучної.

Уздовж Азово-Чорноморського узбережжя, від гирла Дунаю до Керченського півострова, про-стяглися полиново-злакові степи. У травостої переважають типчак борознистий, житняк, ковила, полин.

Болота в межах України, серед яких переважають низинні, багаті на органічні речовини, мінеральні солі, мул. На болотах домінують трав'яні і трав'яно-мохові угруповання, які розвиваються в умовах надмірного зволоження. У видовому складі переважають осоки, очерет, рогіз, хвощ річковий тощо. У перехідних і верхових болотах ростуть дерева і мохи.

На поліських болотах з добре розвинутим торфовим горизонтом ростуть сосна, береза, а з мохів — сфагнум. У рослинному покриві карпатських боліт типовими видами є низькорослі сосна і ялина, багно, буяхи, журавлина та ін.

Лучна флора тісно пов'язана з трав'яно-лісовою, степовою та болотяною. Залежно від місця розташування луки можуть бути заплавні, суходільні, низинні, гірські. Найбагатші за різноманітністю флори заплавні луки, для яких характерні зарості, лози, а також злаковий травостій: пирій повзучий, червона костриця, конюшина. Суходільні луки покриті дрібнозлаковою рослинністю, низинні — трав'яним покривом, утвореним кострицею східною, тимофіївкою лучною, осокою звичайною, конюшиною. У травостої гірських лук (полонин) переважають костриця червона і лучна, біловус, конюшина, мохово-лишайниковий покрив.

Різноманітність видового складу тварин

Багатим є видовий склад тваринного світу України. Разом з тваринами, що живуть у Чорному і Азовському морях, фауна налічує понад 44 800 видів тварин.

Ссавців — понад 100 видів, птахів — понад 300, плазунів — 20 видів, земноводних — 17 видів, риб — близько 200 видів і безхребетних — понад 26 тис. видів. Ендемічних видів мало. Серед хребетних до ендеміків можна віднести підвид оленя звичайного, сойки кримської.

Найбільшими наземними дикими тваринами на території України є зубр, лось, олень звичайний, свиня дика, ведмідь бурий, вовк. Маса зубра може перевищувати 1 т при висоті 2—3 м. Найменшим звіром серед ссавців є бурозубка мала (землерийка, яка живиться комахами). Довжина її не більше 6 см, а жива маса — 5 г. Зустрічається бурозубка у всіх лісових та лісостепових областях України.

Фауністичні комплекси лісової, лісостепової, степової зон, Українських Карпат і Кримських гір

Кожна рослинна зона характеризується специфічними рисами тваринного світу.

На Поліссі живуть козулі, лось, кабан, олень благородний, білка, лісова куниця, борсук, вовк, лисиця, а також ціла група дрібних гризунів. Зараз завезено і відновлюється стадо зубрів. Рідко зустрічаються бурий ведмідь та рись. Із птахів поширені рябчик, тетерев, глухар, шпак, жовна, різні види синиць тощо. Рідко зустрічається лелека чорний. Із плазунів на Поліссі живуть гадюка звичайна, вуж звичайний, вертільниця ламка, ящірки прудка і живородна, болотяна черепаха, із земноводних — тритони, різні види жаб.

Для фауни лісостепової зони характерне поєднання лісових і степових видів тварин. Деякі є специфічними тільки для лісостепу. Це білка, борсук, кабан, козуля, а для відкритих просторів — крапчастий і європейський ховрахи, хом'як звичайний.

Із птахів для лісостепу характерні куріпка сіра, перепілка, іволга, лелека білий тощо.

Тварини степів пристосовані до життя на відкритих просторах в