економічного, соціального, політичного, культурного характеру. Об'єктами сучасних міждисциплінарних досліджень стають унікальні системи, які відзначаються відкритістю й здатністю до саморозвитку. Системи, що розвиваються історично, являють собою більш складний тип об'єкта навіть порівняно із системами, які здатні до саморегулювання, тому що із часом вони формують нові рівні своєї організації, змінюють свою структуру, відзначаються принциповою необоротністю процесів і т.п. Серед таких систем особлива роль належить природним комплексам, до складу яких входить людина (об'єкти екології, медико-біологічні об'єкти, об'єкти біотехнології, системи людина — машина й ін.).
Природознавство — і продукт цивілізації, і умова її розвитку. За допомогою науки людина розвиває матеріальне виробництво, удосконалює суспільні відносини, виховує і навчає нові покоління людей, лікує своє тіло. Прогрес природознавства й техніки значно змінює спосіб життя й добробут людини, поліпшує умови її побуту. Пізнавши закони природи, людина може змінювати природні об'єкти й процеси, пристосовувати їх до своїх потреб.
Природознавство — один з найважливіших двигунів суспільного прогресу. Як основний чинник матеріального виробництва, природознавство є могутньою силою, яка здатна революціонізувати всі сторони суспільного життя. Великі наукові відкриття (і тісно пов'язані з ними технічні винаходи) завжди справляли колосальний (і часом зовсім несподіваний) вплив на хід людської історії. Такими відкриттями були, наприклад, відкриття законів механіки в XVII ст., на основі яких було створено всю машинну технологію цивілізації; відкриття в XIX ст. електромагнітного поля та розвиток електротехніки, радіотехніки, а потім і радіоелектроніки, створення у XX ст. теорії атомного ядра, а слідом за нею відкриття засобів вивільнення ядерної енергії; з'ясування завдяки успіхам молекулярної біології в середині XX ст. природи спадковості (структури ДНК) та успішна реалізація можливостей генної інженерії щодо керування спадковістю й ін. Найбільші досягнення сучасної матеріальної цивілізації були б неможливими без участі наукових теорій, науково-конструкторських розробок, передбачених наукою технологій і ін.
Однак у сучасних людей наука викликає не тільки почуття захоплення й благоговіння, але і побоювання. Часто можна почути, що наука приносить людині не тільки блага, але і найбільші нещастя. Забруднення атмосфери, катастрофи на атомних електростанціях, підвищення інтенсивності радіоактивного фону в результаті випробувань ядерної зброї, "озонова діра" над планетою, зникнення багатьох видів рослин і тварин — усі ці та інші екологічні проблеми люди схильні пояснювати самим фактом існування науки. Але справа не в науці, а в тому, хто розпоряджається її здобутками, які соціальні інтереси за нею стоять, які суспільні й державні структури спрямовують її розвиток.
Загострення глобальних проблем підвищує відповідальність учених за долю людства. Питання про історичні шляхи й роль науки стосовно людини, про перспективи її розвитку ніколи так гаряче не дискутувалися, як у даний час, в умовах загрози глобальної кризи цивілізації. Стара проблема гуманістичного змісту пізнавальної діяльності ("проблема Руссо") набула нового конкретно-історичного звучання: чи може людина (і якщо може, то якою мірою) покладатися на науку у вирішенні глобальних проблем сучасності? Чи здатна наука допомогти людству позбутися того зла, яке несе в собі сучасна цивілізація, технологізуючи спосіб життя людей?
Наука — це соціальний інститут, і він якнайтісніше пов'язаний із розвитком усього суспільства. Складність, суперечливість сучасної ситуації в тому, що наука, безумовно, причетна до виникнення глобальних, насамперед екологічних, проблем цивілізації (не сама по собі, а як залежна від інших структур частина суспільства); у той же час без науки, без подальшого її розвитку вирішення всіх цих проблем є принципово неможливим. Це значить, що роль науки в історії людства постійно зростатиме, тому будь-яке применшення її ролі, зокрема ролі природознавства, в даний час є надзвичайно небезпечною тенденцією — вона обеззброює людство перед загрозою зростаючих глобальних проблем сучасності.
Список використаної літератури
1. Абачиеп С. К. Концепции современного естествознания (в 2-х частях). Балашиха. - 1988. - I ч.: 150 с, II ч.: 190 с.
2. Ампер А. Электродинамика. М.: ИЛ. — 1954. — 369 с.
3. Античная цивилизация. — М.: Наука. — 1973. — 269 с.
4. Аристотель. Соч. В 4-х тт. Т. 4. - М.: Мысль. - 1983. - 828 с.
5. Арцимович Л. А. Управляемые термоядерные реакции. М.: Гос. изд. физ.-мат. лит. - 1961.-468 с.
6. Арцимович Л. А. Элементарная физика плазмы. М.: Госатомйздат. — 1963. — 192 с.
7. Бсрнал Дж. Возникновение жизни. — М.: Мир. — 1969. — 391 с.
8. Боголюбов А. Н. Математики и механики. Биографический справочник. — Киев: Наук, думка. - 1983. — 638 с.
