Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Теорія еволюції Ч

Теорія еволюції Ч. Дарвіна

Констатуючи факт еволюції, Дарвін визначає спосіб, за допомогою якого можна пояснити її причини. Види еволюціонують у процесі пристосування до середовища. Отже, якщо ми зрозуміємо причини пристосувальної змінюваності видів, то одночасно виявимо і причини еволюції органічних форм. Така постановка проблеми теорії еволюції в Дарвіна.

Намагаючись розв'язати поставлені проблеми, Дарвін спирався на практику тваринництва й рослинництва. Звернувши увагу на аналогію між еволюцією культурних форм та еволюцією диких видів у природі, він виявив, що ці два процеси поєднують такі чинники, як спадкова мінливість і добір.

Мінливість як фактор еволюції

Розглядаючи цю проблему, Дарвін аналізує питання про причини й форми мінливості як головні ознаки цього чинника еволюції.

Причини мінливості. Одна з причин мінливості — схрещування, в основі якого .лежить статеве відтворення. У більшості випадків саме ця причина пояснює той факт, що серед нащадків однієї пари батьків у тварин або в рослин, що виросли з насіння одного плоду, неможливо виявити зовсім однакові особини1. Основною причиною мінливості Дарвін вважав вплив зовнішнього середовища. У той же час він підкреслював, що безпосередньо сам характер зміни, яка виникає під дією середовища, залежить не стільки від зовнішніх чинників, скільки від природи самого організму2.

Форми мінливості. Дарвін розрізняв такі основні форми мінливості: визначену й невизначену.

Визначена мінливість виникає під дією певних чинників середовища, які викликають цілком конкретні зміни у всіх особин даного виду тварин або рослин. Оскільки вона має масовий характер, то її можна також назвати груповою. Наприклад, "тибетські кози при переміщенні з гір у долини втрачають вовну" (Ч. Дарвін).

Невизначена мінливість, як правило, носить індивідуальний, тобто одиничний характер. Такі зміни виникають у результаті індивідуального реагування організмів на Вплив зовнішнього середовища, але не завжди можна виявити причину й визначити результат її дії, тобто вона носить випадковий і нецілеспрямований (невизначений) характер. При цьому в еволюції важливі якраз спадкові невизначені зміни.

За вченням Дарвіна, саме невизначена спадкова мінливість, яка найбільше виражається в невеликих змінах, відіграє основну роль в еволюції органічних форм у культурі людини й у дикій природі. Утім, Дарвін не заперечує, що іноді і великі (яскраво виражені) зміни можуть спричинити утворення нових форм. Однак такі зміни рідко закріплюються в еволюції, оскільки вони порушують корелятивні зв'язки й всю організацію в цілому.

Теорія штучного добору

Ч. Дарвін підкреслює, що культурні рослини й домашні тварини походять від диких предків. Але однією мінливістю не можна пояснити всю різноманітність відмінностей між породами домашніх тварин і сортами культурних рослин, оскільки всі вони мають ознаки пристосованості до різних інтересів людини. Аналізуючи ці факти, він зазначає, що будь-яка зміна далеко не завжди має пристосувальний характер. Звідси зрозуміло, що пристосування якісно відрізняється від простої зміни, і причина його виникнення пов'язана з добором, який здійснює людина, тобто зі штучним добором.

Дарвін розрізняє дві форми штучного добору: методичний і несвідомий.

1) Методичний добір. Головна особливість методичного добору полягає в тому, що людина здійснює його цілеспрямовано, заздалегідь визначаючи, які ознаки й у якому напрямку повинні бути змінені, а потім починає методично нагромаджувати потрібні зміни. Процес методичного добору полягає у відборі батьківських особин із потрібними для людини ознаками, їх схрещуванні, елімінації (усуненні) непридатних форм і наступному доборі потомства з покоління в покоління.

2) Несвідомий добір. Це найбільш рання форма селекційного процесу. Сутність несвідомого добору полягає в тому, що людина зберігає найбільш цінні з її погляду екземпляри рослин і тварин та знищує найменш цінні без усякого наміру (конкретної мети) вивести новий сорт або нову породу. Але кінцевий результат виявляється несподіваним: з'являється нова органічна форма, відмінна від вихідної. Несвідомий добір теж спричинює зміни культурних рослин і тварин та збільшення різноманітності сортів і порід із тією лише відмінністю, що він діє значно повільніше, ніж методичний. Але в кінцевому підсумку він також спричиняє формотворчий процес, який у даному випадку не скеровується нічиєю волею. Відкриття цього факту мало величезне значення для подальшого розвитку теорії Дарвіна. Учений впритул підійшов до розуміння причин формотворчого процесу, який відбувається в природі.

Штучному добору сприяють такі умови: значний ступінь мінливості вихідного матеріалу, чисельність вихідної партії, можливість усунення небажаних схрещувань, умови догляду та утримання, майстерність селекціонера.

Творча роль штучного добору полягає в тому, що саме людина, подібно до скульптора, створює потрібні їй органічні форми, акумулюючи потрібні зміни з покоління в покоління. Творча роль штучного добору виявляється також у пристосованості порід домашніх тварин і сортів культурних рослин до потреб і примх людини. Потрапивши в культуру, дикі види зазнали змін величезного масштабу, відрізняючись від своїх диких предків значними змінами саме тих ознак організації, у яких була зацікавлена людина. Крім того, багато рослин і тварин людина змінила такою мірою, що вони не можуть існувати в дикій природі, що теж свідчить про творчу роль штучного добору.

Теорія природного добору

Як вважає Дарвін, еволюція видів у природній обстановці відбувається під впливом чинників, аналогічних тим, що визначають еволюцію культурних форм.

Матеріалом еволюції стосовно диких форм є також невизначена спадкова мінливість. Однак сам факт існування мінливості не пояснює причин еволюції. Ключ до їх розуміння Дарвін вбачає у тому, щоб з'ясувати, під впливом яких чинників види, еволюціонуючи, у той же час стають пристосованими до нових умов існування. Взявши за основу аналогію з культурними формами, він вважав, що пристосованість видів у природі є також результатом добору, але здійснює добір не людина, а безпосередньо умови середовища.

Розмірковуючи над питанням, яким чином добір застосовний до природи, Дарвін прийшов до розуміння значення боротьби за існування як чинника еволюції, який і є безпосередньо двигуном добору.

Боротьба за існування як чинник еволюції. Дарвін та Уоллес уперше прийшли до висновку, що в цілому причиною еволюції є результат взаємодії організмів з навколишнім як абіотичним (неорганічним), так і біотичним середовищем. Сам же цей процес взаємодії і є основною сутністю боротьби за існування.

Поняття боротьби за існування як чинника еволюції включає такі питання: джерела (причини), визначення поняття й форми боротьби за існування.

Джерела (причини) боротьби за існування. В основі теорії боротьби за існування лежить факт інтенсивного розмноження організмів: "усі тварини й рослини схильні збільшувати свою чисельність у геометричній професії...". Так, наприклад, місяць-риба може відкласти 300 млн. ікринок за один раз. Навіть слон — тварина, яка повільно розмножується й народжує за своє життя не більше шести малят, може дати початок поколінню, яке за період 740-750 років становитиме аж 19 млн. особин.

Таким чином, у природі у всіх живих організмів існує тенденція до розмноження в геометричній прогресії (тиск життя). Однак остання в природі майже ніколи не реалізується. Фактично організмів завжди народжується більше, ніж виживає. На шляху до безмежного в потенції розмноження виникають різні перешкоди, що призводять до величезної смертності в будь-якому віці, але особливо на ранніх стадіях розвитку. Існує багато обставин, які стримують зростання чисельності: обмеженість харчових ресурсів, природно-кліматичні чинники, хижаки, паразити, збудники епідемій та епізоотій (одночасних захворювань більш-менш значної кількості тварин на яке-небудь заразне захворювання), а також конкуренти, тобто організми, що висувають ідентичні вимоги до умов середовища (тиск середовища).

"Ліквідуйте перешкоди, — пише Ч. Дарвін, — скоротіть хоча 6 трохи винищення, і чисельність виду майже моментально зросте до яких завгодно розмірів". Так, у Новій Зеландії здичавіли й розмножилися свині, які почали завдавати величезної шкоди сільському господарству. Те ж саме відбулося в Австралії з кроликами.

Таким чином, головним джерелом боротьби за існування є взаємодія двох суперечливих начал: тиску життя й тиску навколишнього середовища.

Іншою причиною боротьби за існування потрібно вважати той факт, що особини кожного виду тварин або рослин відрізняються між собою. Мовою сучасної біології, іншим джерелом боротьби за існування є генетичні відмінності між особинами в популяції. Саме через свої спадково обумовлені особливості одні особини витримують боротьбу за існування, а інші — ні.

Визначення поняття. Даючи визначення поняття, Дарвін пише: "...Я попереджаю, що застосовую цей термін у широкому й метафоричному розумінні, включаючи сюди залежність однієї істоти від іншої, а також включаючи (що ще важливіше) не тільки життя однієї особини, але й успіх її в залишенні після себе потомства".

Звідси зрозуміло, що Ч. Дарвін широко трактує термін "боротьба за існування", маючи на увазі різні форми залежності між організмами, які існують у природі і часом набирають форму мережі складних взаємозв'язків, що переплітається, як, наприклад, зв'язок між надоєм молока у великої рогатої худоби й кількістю котів у даній місцевості. Якщо кормом для великої рогатої худоби є червона конюшина, що запилюється джмелями, то збільшення чисельності котів у цій місцевості призведе до зменшення чисельності польових мишей, які


Сторінки: 1 2 3