Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Каспійське й Аральське моря. Відбувається об'єднання Європи й Азії, раніше розділених морем, в один континент.

Уся Європа була вкрита лісами, в яких переважали дуб, береза, сосна, каштан й ін. У північних районах зникає вічнозелена рослинність і з'являються листопадні рослини. Більшість сучасних сімейств ссавців з'явилися саме в цей період. У палеогені від комахоїдних (найпримітивніших із плацентарних ссавців) утворилися перші хижаки, від яких згодом відгалузилися сучасні родини хижих: ведмеді, куницеві, котячі, собачі. У цей період хижаки почали завойовувати море, їх нащадками є ластоногі й китоподібні. Від давніх хижаків походять ссавці із зубною системою всеїдного типу, а від них — перші копитні. Пізніше від них відгалузилися: парнокопитні, непар-нокопитні, хоботні й ін.

Саме в третинному періоді (у палеогені й неогені) сформувалися майже всі ряди ссавців, включаючи приматів, однак більшість з них були представлені філогенетичними відгалуженнями, які вимерли до початку четвертинного періоду (фенакодус, еогіпус, гіпаріон — предки коней; палеотранус — предок сучасних жирафів, сиватерій — оленеподібний жираф, індрикотерій — гігантський носоріг, меритерій — найдавніший предок слонів, саблезубий тигр, печерний лев, печерний ведмідь, великоротий торф'яний олень й ін.).

У неогені посилюється посушливість клімату. Тропічні й саванні ліси від Угорщини до Монголії змінюються відкритими ландшафтами. Ці зміни сприяли розвитку злакових — однієї з родин покритонасінних. Злакові добре пристосовані до існування в умовах сухого або сезонно-посушливого клімату. Завдяки розвинутій кореневій системі вони утворюють щільну дерновину. Таким чином, у неогені відбувається значне поширення злакових, а степи, савани та прерії займають на Землі великі території.

У зв'язку з поширенням степів на великих просторах суходолу ссавці потрапили в умови середовища, де майже немає укриттів. Одні групи ссавців (полівки, піщанки) еволюціонували в напрямку створення нір — притулків, у яких вони ховалися, виводили своє потомство. Інші, крупні форми (антилопи й коні), здійснюючи значні міграції, перейшли до кочового способу життя. Вихід на відкриті простори сприяв досить швидкій еволюції предків коней від трипалих до однопалих форм.

У неогені починається зовсім новий етап в історії Землі — природа робить архіважливий крок. Це крок до появи людини. Від якихось поки що точно не встановлених форм примітивних мавп відокремлюється відгалуження, яке еволюціонує до людиноподібних мавп. Уже на початку неогену існували спільні предкові форми людиноподібних мавп і людини.

У зв'язку зі скороченням лісових площ і значним поширенням степів, саван і прерій деякі представники людиноподібних мавп відступали всередину лісів, інші спускалися на землю і завойовували відкриті простори. Нащадками останніх і є людина.

Четвертинний період (антропоген). Цей період почався близько двох мільйонів років тому. Велика частина цього періоду припадає на льодовикову епоху - плейстоцен. 12 — 20000 років тому настає остання епоха антропогену — голоцен.

Ще на початку антропогену у фауні Європи й Азії було представлено багато субтропічних видів. Протягом льодовикової епохи території Євразії і Північної Америки чотири рази зазнавали грандіозного зледеніння. Сучасні льодовики Антарктиди, Ісландії, Північної Землі, Землі Франца-Йосифа, Паміру й Тянь-Шаню — це залишки четвертинного зледеніння. У період максимального наступання льодовиків (близько 250000 років тому) у Криму й на Кавказі мешкали мамонти, шерстисті носороги, вівцебики, північні олені, песці й полярні куріпки. Уся Скандинавія, більша частина Британських островів, Голландія, частина Німеччини були також вкриті льодовиком. У порівняно короткі періоди міжльодовиків'їв, коли льоди відступали, клімат був теплішим від сучасного, і леви, як це не дивно, мешкали північніше Лондона.

У зв'язку з наступом льодовиків значно змінився рівень Світового океану. У різні періоди антропогену рівень океану знижувався на 85 — 120 метрів порівняно із сучасним. При цьому оголювалося морське дно й виникали сухопутні мости між Північною Америкою й Азією на місці Берінгової протоки, між Британськими островами і Європою, між Центральною Європою і Скандинавією і т.п. По цих мостах відбувалися міграції тварин і рослин, оскільки вони існували не місяці і не роки, а багато тисячоліть. Ті ж сухопутні мости, що служили шляхами обміну наземними тваринами й рослинами, перешкоджали обміну флори й фауни в морях, які раніше сполучалися між собою.

Відсутність мосту між Азією й Австралією зберегла життя примітивним ссавцям — клоаковим і сумчастим, які на інших континентах були витіснені плацентарними ссавцями ще в третинний період.

Останнє велике зледеніння скінчилося близько 12000 років тому. Тільки тоді остаточно звільнилася від льоду вся північ Європи й Канади. Унаслідок похолодання зникло багато видів рослин і тварин. Протягом четвертинного періоду вимерли мастодонти (давні слони), мамонти, саблезубі тигри, гігантські лінивці, великороті торф'яні олені й ін. Остаточно сформувався сучасний зональний рослинний покрив. Флора й фауна набули сучасного вигляду.

Цей період пов'язаний із важливою подією в історії планети — появою роду Homo — людини (звідси й назва періоду), яка посіла панівне місце в живій природі нашої планети.

Список використаної літератури

1. Абачиеп С. К. Концепции современного естествознания (в 2-х частях). Балашиха. - 1988. - I ч.: 150 с, II ч.: 190 с.

2. Ампер А. Электродинамика. М.: ИЛ. — 1954. — 369 с.

3. Античная цивилизация. — М.: Наука. — 1973. — 269 с.

4. Аристотель. Соч. В 4-х тт. Т. 4. - М.: Мысль. - 1983. - 828 с.

5. Арцимович Л. А. Управляемые термоядерные реакции. М.: Гос. изд. физ.-мат. лит. - 1961.-468 с.

6. Арцимович Л. А. Элементарная физика плазмы. М.: Госатомйздат. — 1963. — 192 с.

7. Бсрнал Дж. Возникновение жизни. — М.: Мир. — 1969. — 391 с.

8. Боголюбов А. Н. Математики и механики. Биографический справочник. — Киев: Наук, думка. - 1983. — 638 с.

9. Боннар А. Греческая цивилизация. Т. 1. От Илиады до Парфенона. — М.: Искусство. - 1992. - 269 с.

10. Боннар А. Греческая цивилизация. Т. 3. От Еврипида до Александрии. — М.: Искусство. - 1992. - 400 с.

11. Вавилов С. И. Исаак Ньютон. - М.: Изд. АН СССР. - 1961. - 294 с.


Сторінки: 1 2 3 4