Реферат

на тему:

Проблеми організації центрального управління в системі боротьби з організованою злочинністю та корупцією в Україні

Проблема вдосконалення організаційної структури правоохоронних органів, активізації їх діяльності у протистоянні негативним соціальним явищам сьогодні набуває особливої гостроти, тому що небезпека, яку представляють для суспільства, системи державного управління прояви організованої злочинності, характер і масштаби яких вони набули, дає підстави визнати наявність внутрішньої загрози національній безпеці України. Так, упродовж 2003 року в державі зареєстровано 556,4 тис. злочинів, що на 23,5 % більше, ніж у 2002 році (без урахування результатів роботи податкової міліції), у тому числі загальнокримінальної спрямованості – на 25,7 % (513,2 тис.). Майже половину з них складають тяжкі та особливо тяжкі злочини -264 тис., що на 25,8 % більше, ніж у минулому році. Кількість злочинів середньої та невеликої тяжкості зросла на 25,6 % і становить 249,2 тис. Виявлено 634 організовані групи та злочинні організації, якими вчинено 6,2 тис. злочинів.

Найбільшого рівня поширення організована злочинність набула у Донецькій, Дніпропетровській та Луганській областях, де виявлено, відповідно, 24, 22 та 18 організованих злочинних угруповань, якими вчинено 272, 148 та 71 злочин; у Полтавській області 12 організованих груп вчинили 117 злочинів [1, с. 8].

Постійна увага до питань удосконалення організації діяльності у сфері боротьби з організованою злочинністю є одним з основних напрямів протидії цьому негативному явищу, що обумовлює необхідність провадження заходів щодо вдосконалення механізму управління державними органами, які здійснюють цю боротьбу.

Розробка і застосування організаційних заходів, управлінських механізмів боротьби з організованою злочинністю є невід’ємною частиною діяльності державних органів та громадськості. Досягти комплексності у заходах щодо боротьби можливо при додержанні системності, послідовності та узгодженості в управлінні органами, задіяними у цій справі, при відповідному правовому, організаційному, фінансовому, матеріально-технічному, науковому забезпеченні.

З прийняттям законів України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про боротьбу з тероризмом”, “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про контррозвідувальну діяльність”, “Про розвідувальні органи України”, “Про державний кордон України”, “Про імміграцію”, “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій України”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та інших законодавчих актів, з проведенням заходів, передбачених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, Програмою запобігання торгівлі жінками, а також на виконання поставлених завдань, які визначені указами Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”; “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”; “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією”; “Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю” було створено нормативно-правове підґрунтя