Реферат на тему:

Загальна теорія держави і права правова система ради Європи: міжнародно-правові та загальнотеоретичні аспекти

Початок ХХІ ст. – це період переходу до якісно нової інфраструктури світопорядку (світового устрою). Процес змін на сучасному етапі охопив усі сфери суспільного життя. Найбільш очевидним проявом цих процесів є глобалізація та регіоналізація, особлива роль у здійсненні яких відводиться як універсальним, так і регіональним (зокрема, європейським) міждержавним організаціям.

Ідея об’єднання європейських держав започаткована у далекому минулому. Вже з ХІ ст. виникають уявлення про Європу як про щось єдине, та лише у ХУІ ст. утвердилися гуманістичний і пацифістичний напрями європеїзму. Намагання створити єдину Європу на початку ХІХ ст. шляхом війни зазнали невдачі, однак сприяли утворенню першого загальноєвропейського об’єднання – Священого союзу 1815р. ХІХ ст. характеризувалося не тільки всесвітньою могутністю Європи, а й чітко вираженим європоцентризмом. До 30-х років ХХ ст. європеїзм стає духовною традицією, яка не відповідає реальній історії Європи. Приреченість будь-яких проектів об’єднання Європи була визначена Другою світовою війною. У післявоєнній Європі утворилися дві протилежні системи з різним суспільним устроєм, які унеможливлювали формування єдиної Європи.

У західній системі ідея "єдиної Європи" трансформувалася у конкретні політичні ініціативи, європейські держави виявили спільний інтерес до економічної перебудови континенту. Одночасно з процесом економічної інтеграції розпочався процес політичного та військового співробітництва. З 1949р. розпочала роботу Рада Європи – регіональна міжурядова організація, яка мала на меті досягнення єдності її членів та сприяння економічному і соціальному прогресу, розвитку культури, науки і управління, а також підтримання та подальшу реалізацію прав людини та фундаментальних свобод [1, с. 9].

На момент підписання Cтатуту Ради Європи (5 травня 1949р.) до складу організації входили 10 держав, а на початок 2000р. вона вже об’єднувала 41 європейську державу, в тому числі більшість держав центральної і східної Європи. Рада Європи є однією з авторитетніших та найбільш представницьких європейських регіональних міждержавних організацій.

Створена вона була з метою досягнення єдності між державами – учасницями для захисту й здійснення ідеалів та принципів, які є спільним надбанням, а також сприяння їхньому економічному і соціальному прогресу [2, с. 708].Російський учений С. Глотов виділяє три головних її завдання: 1) політичне; 2) культурне; 3) соціальне [3, с. ]. Зокрема, це захист та зміцнення плюралістичної демократії та прав людини; надання допомоги країнам Центральної та Східної Європи у проведенні та активізації політичних, законодавчих і конституційних реформ; широка політична та правова діяльність, уніфікація європейського законодавства, прийняття конвенцій, що мають обов’язковий характер для держав, що входять до Ради Європи; сприяння усвідомленню та розвитку європейської культурної самобутності; пошук спільних шляхів вирішення соціальних проблем (зокрема таких, як національні меншини, ксенофобія, релігійна, расова, етнічна нетерпимість, захист навколишнього середовища, біоетика, СНІД, наркоманія) [4, с. 9].

Інші вчені вважають, що головним у роботі Ради Європи