Слід зауважити, що комітет має повноваження розглядати операції, які здійснюють спецслужби, або не має їх, і його функції обмежуються конкретними питаннями програми діяльності спецслужб, а також їх фінансування, як, наприклад, у Німеччині [9]. Німецький федеральний парламент уповноважив комісію з контролю над діяльністю спецслужб (PKGrG) наглядати і за вибором курсу діяльності, установленням правил і принципів, і за операціями служб безпеки. Члени комісії можуть не лише отримувати інформацію в повному обсязі, а й здійснювати нагляд за виконанням операцій. До того ж ця комісія регулярно отримує письмову інформацію про операції розвідувальних служб, а також про будь-які дії, пов’язані з розвідкою і про які було повідомлено в засобах масової інформації. Федеральний уряд повинен надавати Федеральній комісії (PKGrG) повну інформацію про діяльність спецслужб та операції, які вони проводять, крім того, дозволяє комісії вивчати документацію спецслужб, проводити бесіди зі співробітниками, а також відвідувати спецслужби.

Як показує досвід демократичних держав, з одного боку, парламентський комітет з питань безпеки і контролю, функцією якого є також нагляд за розвідувальними операціями, має довіру і йому може бути надано велику владу, а з другого — він обов’язково матиме певні обмеження у проведенні розслідувань, а також у звіті парламенту та громадськості. Працюючи в умовах надзвичайної таємності, комітет може стикнутися з проблемою непорозуміння між парламентаріями — членами комітету та рештою членів парламенту.

Атмосфера таємності і, як її наслідок, перепони ускладнюють парламентський контроль. Проникнення в цю атмосферу забезпечує ефективність контролю, але водночас не припускає оприлюднення його результатів. Однак, не одержуючи таємної інформації, комітет працюватиме поза сферою діяльності контрольованих організацій.

Для розв’язання цієї дилеми використовують кілька стратегій. Одна передбачає створення організації, яка від імені парламенту може знайомитися з таємною інформацією, а потім доповідати про неї комітетові. У деяких державах цю функцію виконує генеральний інспектор. За іншою стратегією уряд чи парламент надає спеціальні повноваження з вивчення оперативних матеріалів комітету як організації з відповідним досвідом роботи у цій сфері. Спеціальні розслідування проводять, коли передбачувані дії служб безпеки та розвідки викликають суперечливі думки. У такому разі комітетові надається також доступ до необхідної інформації, завдяки чому забезпечується співробітництво та взаємодія з парламентським комітетом в інтересах держави й служб.

Головна дилема для всіх спецслужб світу — як діяти для захисту демократії та одночасно здійснювати таємні операції, закриті для суспільства. Отже, перед усіма службами постає проблема досягнення балансу між таємністю та відкритістю. Збереження певного рівня відкритості діяльності спецслужб — найкращий спосіб забезпечення демократичної відповідальності та контролю, які необхідні для збільшення поінформованості суспільства та громадської підтримки спецслужб. Але