Реферат на тему:

До питання про конституційно-правові засади видання та виконання розпорядження чи наказу

За роки незалежності Україна пройшла складний, але продуктивний шлях – від колишньої республіки Союзу РСР до незалежної держави. Одним із найголовніших завдань розбудови демократичної, правової держави був відхід від стереотипів, які склалися за часів існування Української РСР. Один із основних стереотипів, який потрібно було докорінно змінити, – стереотип відносини “влади та індивіда”. Початок зміни вка-заного стереотипу на державному рівні необхідно було починати через створення нової законодавчої бази, яка б відповідала європейським та всесвітнім стандартам. Це поля-гало, передусім, у створенні власної Конституції, ратифікації цілої низки міжнарод-них документів у справах людини та плідній законотворчій роботі. Можна сказати, що частково це завдання виконано: по-перше, прийнято Конституцію незалежної держави України; по-друге, ратифіковано багато важливих міжнародних та європейських доку-ментів із прав людини (за останні 10 років ратифіковано понад 400 міжнародних дого-ворів та угод); по-третє, держава на законо-давчому рівні визнала пріоритет прав людини перед інтересами держави.

Сьогодні кожна людина в нашій державі володіє певним обсягом прав, свобод серед яких найважливіші – це природні права, зокрема, право на життя як найвища соціальна цінність для людини. Визнаючи це, держава не тільки зобов’язалася охороняти життя люди-ни, а й надала їй право самостійно захищати його від протиправних посягань. Відповідно до ст. 27 та ч. 5 ст. 55 Основного Закону України кожен громадянин має право будь-якими незабороненими засобами захищати власне життя та здоров’я. Сюди можна віднести різноманітні можливості для його захисту: інститут необхідної оборони, крайньої необхідності, можливість звернення до правоохоронних органів, ЗМІ тощо. Додатковою гарантією захисту життя та здоров’я є принцип, який закріплено в ст. 19 Кон-ституції: “Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством”, тобто це є можливість уникнути вимоги виконання дій, які можуть загрожувати життю, здоров’ю. Особливої актуальності це положення набуває для осіб, професійна діяльність яких вима-гає дотримання суворої дисципліни та чіткого виконання наказів та розпоряджень керівництва. До даної категорії можна віднести рядовий та начальницький склад органів внутрішніх справ, податкової міліції, військовослужбовців Служби безпеки України, Збройних Сил України та інших військових формувань.

Саме тому в Конституції України (ст. 60) закріплено положення про те, що ніхто не може бути зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази та встанов-лено відповідальність як за видання, так і виконання таких розпоряджень чи наказів. Дане положення має подвійне значення. По-перше, це гарантія належного виконання в межах законів та власної компетенції функцій особами, яким надано право видавати такі розпорядження чи накази та стримувати їх від зловживання посадовим становищем. По-друге, це положення є додатковою можливіс-тю для