Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення

Неоднакові умови, порядок, наслідки усиновлення, підста-ви, порядок і наслідки його припинення, зміна, визнання не-дійсним у різних правових системах викликають колізії, які врегульовуються нормами міжнародних договорів, зокрема про правову допомогу, та внутрішнім законодавством України.

Більшість договорів про правову допомогу містять колізійні норми щодо усиновлення. Виняток становлять Договори з Грецією. Іраком, Італією, НДРЙ, Китаєм, Кіпром, Тунісом, Фінляндією. У випадках усиновлення найчастіше застосовує-ться законодавство тієї договірної держави, громадянином, якої є усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновитель є громадянином однієї договірної держави, а місце прожи-вання має на території іншої, то застосовується законодавство держави — його місця проживання.

Якщо законодавство договірної держави, громадянином якої є усиновлюваний, вимагає згоди усиновлюваного, його законного представника, дозволу компетентного державного органу, то вимоги цього законодавства повинні бути виконані. У договорах зазначається, що можливі обмеження усиновлен-ня, пов'язані зі зміною місця проживання усиновлюваного на місце проживання в іншій державі.

Якщо подружжя, яке усиновлює, є громадянами різних до-говірних держав, повинні бути дотримані вимоги законодавст-ва обох держав. У разі проживання подружжя на території однієї з договірних держав застосовується законодавство цієї держави. Зазначене стосується і скасування та визнання уси-новлення недійсним.

У справах про усиновлення, скасування та визнання уси-новлення недійсним, компетентним є орган тієї договірної держави, громадянином якої є усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновлюваний є громадянином однієї до-говірної держави, а проживає на території іншої, де має місце проживання також усиновитель, компетентним є й орган цієї договірної держави (ст. 29 Договору з Грузією, ст. 29 — з Естонією, ст. 29 — з Литвою, ст. ЗО — з Польщею).

У деяких договорах передбачено, що у справах про усинов-лення чи його скасування особами з різним громадянством компетентними є установи тієї договірної держави, на території якої подружжя має чи мало останнє спільне місце проживання або місцеперебування (ст. 33 Договору з Албанією, ст. 26—3 Алжиром, ст. 33 — з КНДР; ст. 35 — з Чехосло-ваччиною).

Окремі договори про правову допомогу для вирішення пи-тань про усиновлення пропонують застосовувати тільки одну колізійну прив'язку — закон громадянства усиновлюваного. Вона застосовується і до визначення установи, яка є компетентною у винесенні рішення про усиновлення (ст. ЗО Дого-вору з Молдовою).

У разі відсилання колізійної прив'язки до законодавства України про усиновлення використовуються норми КпШС України із змінами та доповненнями, внесеними, зокрема, За-коном України від ЗО січня 1996 р.; гл. 35-А Цивільного про-цесуального кодексу України1; інші норми цього кодексу; По-рядок передачі дітей, які є громадянами України, на усинов-лення громадянам України та іноземним громадянам і здійс-нення контролю за умовами їх проживання у сім'ях уси-новителів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 p.2 (далі