Реферат на тему:

Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні

Дослідження змісту правового статусу платників податків та зборів повинно прово-ди-тися на основі підстав, закріплених у чинному законодавстві. Можна виділити декілька концептуальних рівнів, які потребують деталізації або чіткості на рівні спеціальних подат-кових законів.

Перший рівень – це безумовне залучення ідеї ст. 67 Конституції України. Так, згідно з нею: „Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановле-них законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем прожи-вання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встанов-леному законом” [1]. Можна сперечатися щодо чіткості спрямування податкового обо-в’язку до окремих суб’єктів податкових правовідносин (юридичних і фізичних осіб), але зміст податкового обов’язку, притаманний платнику податків, охоплює обов’язки зі спла-ти та податкової звітності.

Другий рівень – це норми загального податкового закону, яким може бути Податковий кодекс (що ще існує на рівні проекту) або Закон України „Про систему оподаткування”. Подібним законодавчим актом закріплюється родове визначення платника податку, при якому він не диференціюється залежно від виду, від певних специфічних особливостей. Так, статтею 4 „Платники податків і зборів (обов’язкових платежів)” Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що „Платниками податків і зборів (обов’язко-вих платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі)” [2]. Законодавець у цьому випадку не деталізує специфіки правового статусу юридичних або фізичних осіб у галузі оподаткування, він просто пов’язує два поняття: особу та обов’язок. Тобто, якщо на рів--ні конституційної норми відносно податкового обов’язку використовувалось дещо розпливчасте поняття „кожний”, то на рівні загального податкового закону, на рівні родо-вої податкової норми вже здійснюється певна деталізація – кого треба розуміти під „кожним”. Виникають питання: треба чи можна на рівні такої норми виокремити більш чітко особу, якій буде притаманний податкових обов’язок; влаштовує чи ні визначення фізичної та юридичної особи специфіку податкового регулювання? Однозначно відповіс-ти на це питання, мабуть, складно.

Застосування категорій фізичної та юридичної особи в галузі податкового регулю-вання не зовсім однозначно та забезпечує існування відповідних правових режимів. Якби можна було стверджувати про існування відносно однотипного змістовного податкового обов’язку для фізичних осіб та для юридичних осіб, над цим питанням навряд чи доцільно було б взагалі замислюватися. Але законодавче регулювання, правозастосовна практика виокремлюють ціле коло дуже специфічних суб’єктів, яким притаманні окремі, винятково їх власні податкові обов’язки. Визначення платника податку на прибуток підприємств узагалі дає підстави виокремити сукупність осіб, які є платниками податку на прибуток. У цьому випадку, мабуть, точніше ставити питання про існування системи платників подат-ку на прибуток, тому що навіть із родовим поняттям при цьому визначитися дуже складно.