Реферат на тему:

Деякі питання реалізації права власності іноземними інвесторами

Українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин власності на своїй території. Законодавство про власність спрямоване на реалізацію Декларації про державний суверенітет України і має відповідати належним чином ратифікованим міжнародним нормативним актам. Багато праць вітчизняних і зарубіжних авторів, а саме: І. Бланка, Д. Бобрової, А. Богатирьова, М. Богуславського, В. Бочарова, Н. Вознесенської, Б. Губського, О. Дзери, А. Довгерта, В. Дозорцева, Н. Дороніної, А. Кабалкіна, В. Корецького, В. Коссака, К. Круглової, Н. Кузнецової, В. Літкевича, Л. Лунца, В. Луця, В. Мусіяки, Л. Нейкової, В. Новицького, А. Омельченка, В. Опришка, В. Паламарчука, О. Підопригори, А. Свиридова, Н. Семилютіної, Г. Фединяк, Р. Халфіної, А. Шахназарова, Ю. Юмашева та інших науковців присвячені названій та суміжним проблемам. Проте процес законотворення у цій сфері ще триває, і у зв’язку із цим виникають певні питання, деяким з яких і присвячене дослідження.

Реалізація права власності є важливим питанням, оскільки вказана економіко-правова категорія є запорукою діяльності будь-якої економічної системи та підставою реалізації компетенції власника в адміністративно-правовій, цивільно-правовій та інших сферах його діяльності. Через відсутність або неналежний розвиток законодавства про власність переважна більшість демократичних принципів діяльності українського суспільства як частини загальносвітової спільноти може залишитися виключно гаслами.

Чинне законодавство дає визначення права власності, яке є класичним для країн романо-германської правової сім’ї. Право власності — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Суб’єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державі. Допускається об’єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств за участю юридичних осіб і громадян інших держав.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Здійснюючи свої права, власник зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. Результати господарського використання майна (виготовлена продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (становища).

Держава залишає за собою право у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, обмежити чи припинити діяльність