Реферат на тему:

Податкова політика України за існування української народної республіки, гетьманату та директорії: історико-правові аспекти

Українська державність на початку ХХ ст. зароджувалася та розвивалась в умовах революційних подій у Росії в 1917 році.

У 1917 році після лютневих і жовтневих революційних подій відбулося суттєве реформу-вання податкової системи України, яке мало на меті перекласти головний подат-ко-вий тягар із селянства на буржуазію. Складовими цієї реформи були: введення майно-вого податку, податку на приріст майна, високі непрямі податки на предмети розкоші, а також реформування прибуткового податку [1, с. 215–216]. У березні 1917 року було створено Українську Центральну Раду, а пізніше її виконавчий орган – Генеральний Секре-таріат як уряд автономної (пізніше федеративної) республіки в УНР.

Головою УНР заочно було обрано лідера українського національного руху Михайла Грушевського, який у той час знаходився у засланні. Після повернення Грушевського, він висунув гасло національно-територіальної автономії у складі Росії. Тимчасовий росій-ський уряд вимушений був визнати Центральну Раду державним органом.

Як автономія, Україна спочатку не проводила своєї незалежної податкової політики. На її території, як і по всій Росії, стягнення податків продовжувалося за тими нормами, які були введені за імператорських часів. На початку липня 1917 року Центральна Рада прийняла II Універсал, в якому намічалися заходи щодо розробки закону про автономний устрій України.

Війна і революційні події негативно відобразилися на системі податкових зборів як на державному, так і на місцевому рівнях. Тому були різні спроби виправити становище з метою поповнення бюджету. Так, наприкінці 1917 року у м. Києві міська дума встано-вила власний податок на окремі театри столиці, оскільки існуючий закон, запроваджений раніше, не діяв. Крім обурення національних діячів культури, цей захід більше нічого не приніс.

У цей же час рада солдатських депутатів щодо оподаткування закладів культури приймала власні розпорядження.

Відомий діяч культури Микола Садовський 9 грудня 1917 року щодо додаткового оподаткування свого театру писав: „Ціни мого театру розраховані на глядача демокра-тич-ного, що не може сплачувати високою ціною вистави... Рада солдатських депутатів, обкладаючи всі театри м. Києва, що мають за мету тільки розвагу, не визнає за можливе обкласти податком драматичні театри, визнаючи їх високе культурно-просвітницьке значення” [2, с. 89].

25 жовтня 1917 року більшовики повалили Тимчасовий уряд і на ІІ Всеросійському з’їзді Рад був створений Раднарком на чолі з В.І. Леніним. На цю нову політичну ситуацію Центральна Рада відреагувала, видавши ІІІ Універсал, яким було проголошено створен-ня Української Народної Республіки (УНР).

Російські державні органи, в тому числі і фіскальні, фактично припинили своє існуван-ня. Стягнення податків не проводилося. Генеральний Секретаріат фінансових справ на чолі з Х. Барановським ставить питання про необхідність формування власного бюджету та створення податкової системи.

Україна не мала ні своїх грошей, ні свого банку, ні