Реферат на тему:

Виправлення засуджених

В теорії кримінального та кримінально-виконавчого права, незважаючи на відносно значну кількість позицій, що стосуються проблем покарання, на сьогодні день вони залишаються недостатньо розкритими і до кінця не відпрацьованими. Набуті знання та результати проведених наукових досліджень потребують нових підходів, що ґрунтуються на сучасних досягненнях науки. Численні праці, що висвітлюють проблеми, пов’язані з призначенням та виконанням кримінальних покарань, звільненням від відбування покарання та ін.[1], дають змогу узагальнити набуті знання щодо основних понять та структурних елементів покарання, показати їхню єдність, взаємозв’язок та взаємодію між собою (наприклад, злочин – покарання – судимість; функції кримінального права – механізм їхньої реалізації та функції покарання; мета кримінального покарання, мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України та виправлення і ресоціалізація засуджений та ін.).

Ґрунтуючись на аналізі спеціальної літератури, до кримінально-виконавчих функцій ми відносимо такі: каральну, охоронну, виховну та попереджувальну. Причому дані функції повинні бути невід’ємними від мети кримінального покарання, а механізм реалізації даних функцій повинен слугувати досягненню кінцевої мети покарання, а саме виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Існують різні погляди відносно мети кримінального покарання. Ст.50 Кримінального кодексу України до мети покарання відносить не тільки кару, а й виправлення засуджених, загальне та спеціальне попередження [2]. В новому Кримінально-виконавчому кодексі України метою кримінально-виконавчого законодавства визначається захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, загальна та спеціальна профілактика і також запобігання тортурам, нелюдському або принижуючому гідність поводженню із засудженими [3].

Крім того, дослідження в різних галузях знань (філософії, психології, соціології, юриспруденції), розкривають співвідношення змісту покарань його меті. Так тільки юридичних концепцій можна перелічити близько сотні (теорії залякування, реабілітації, відплати за здійснене та ін.). Тимчасом дискусії продовжуються.

З давнини до сьогодення особливо спірними стояли питання щодо виправлення та перевиховання засуджених, попередження вчинення нових злочинів. В різні часи це питання розглядали Ч.Беккаріа, М.Таганцев, Ю.Антонян, М.Мелентьєв, М.Стручков, А.Степанюк, В.Трубніков, М.Шаргородський та ін. [4]. І хоча на законодавчому рівні вилучено термін "перевиховання", ще й досі не мають свого остаточного вирішення проблеми, пов’язані з виправленням засуджених, і потребують додаткового обговорення, тлумачення, узагальнення теоретичних засад, вивчення міжнародної бази, а також думок провідних вітчизняних учених, особливо, якщо враховувати виховну кримінально-виконавчу функцію.

Вважаємо, що мета покарання повинна бути сформульована досить ясно і повною мірою відповідати функціям покарання. Крім того, кожна мета повинна бути реальною, досягнення її – відповідати змісту покарання.

Визначення мети покарання необхідно, по-перше, для допомоги суддям у правильному виборі виду покарання, його розміру, а також встановлення обсягу каральних елементів у процесі відбуття кримінального покарання. По-друге, це потрібно для вибору обсягу і засобів виховного впливу на різні категорії засуджених. Так,