РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Забезпечення обвинуваченому права на захист

План:

Вступ.

Історія формування принципу забезпечення обвинуваченому права на захист була дуже неоднорідною. Наприклад, ще 1917 року Центральна Рада ухвалила закон "Про заведення апеляційних судів", — тобто важливий крок на шляху формування права на захист; у положенні "Про судочинство" від 3 червня 1919 року взагалі не знало інституту касаційного оскарження вироків — допускалося лише подання клопотання про помилування та пом`якшення покарання, а участь у процесі обвинувачення і захисту була обов`язковою лише при розгляді справ про найбільш тяжкі злочини; 13 вересня 1922 року була прийнята постанова "Про введення в дію Кримінально-процесуального кодексу УСРР", в якому право обвинуваченого на захист викладалося в повній мірі (на той час), а в більш новому КПК від 20 липня 1927 року це право дуже звужувалося — на стадії попереднього слідства, а також дізнання Кодекс не передбачав участі захисту, захисник тепер брав участь у процесі тільки зі стадії судового розгляду; і так далі.

Актуальність вибраної мною теми доводити не потрібно, бо сучасне законодавство теж не дає повної гарантії забезпечення цього права — все ще існує дуже багато прогалин, які треба якнайшвидше усувати.

У своїй роботі я намагався висвітлити основні засади забезпечення обвинуваченому права на захист, розповісти про права та обов`язки обвинуваченого і його захисника, та про їх участь у кримінальному судочинстві.

Для написання роботи я користувався чудовою книгою заслуженого юриста України Варфоломеєвої Тетяни Вікторівни "Защита в уголовном судопроизводстве", Конституцією України та Кримінально процесуальним Кодексом України зі змінами і доповненнями.

Кожен має право

на захист та правову

допомогу. Ст. 59 ч.2 Конституції України.

Забезпечення права на захист.

Право обвинуваченого на захист включає в себе як право захищатися від підозри та обвинувачення, так і право захищати свої особисті і майнові інтереси.

Воно забезпечується тим, що закон:

а) наділяє обвинуваченого цілим комплексом процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри і обвинувачення у вчинені злочину;

б) надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь захисника в справі обов`язковою;

в) покладає на слідчі органи, прокурора і суд обов`язок розяснити обвинуваченому його процесуальні права (статті 53, 142, 294 КПК) і забезпечити можливість здіснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення.

В жодному випадку не можливо перекладувати обов`язок доведення своєї винуватості або невинуватості на громадянина - це мають робити посадові особи, тобто слідчі, прокурори, судді тощо. ППВСУ №10 від 7 липня 1995р. "Забезпечення права на захист".

Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону Ст. 370 КПКУ. і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироку та інших рішень у справі. Судова практика в цивільних і кримінальних справах (1960 - 1988рр.). 1989, Київ.

Обвинувачений.

Обвинуваченим